Військово-патріотично музичний фестиваль

Після виставки собак сходив на фестиваль «Під покровом Тризуба». Тим паче, місце проведення було поруч із виставкою собак. Вдень там нічого не було. А от ввечері все тільки починалось.
В основному, це був концерт. Хоча була невеличка історична і інформаційна частина. Звичайно, не обійшлося без фуд-корту і розваг для дітей. В цілому, нічого особливо.

А чого ж тоді пішов? Ну, по-перше, мене зацікавила незвична тематика фестивалю. Бо на військово-патріотичному фестивалі ще жодного разу не був. Хоча «Під покровом Тризуба» в Боярці проводиться вже не вперше.
По-друге, менш популярне місце проведення. Бо останнім часом більшість заходів проводять в іншому парку.
По-третє, фестиваль відбувався недалеко від виставки собак.
Ну і по-четверте, треба ж щось у блог писати. А то скоро зима.

А заодно, непоганий привід потролити рашистів.
Повний фотозвіт (хоча назнімав небагато) буде мабуть через місяць в основному блозі. А тут — короткий огляд фестивалю.

Афіша заінтригувала.


Фоткати особливо було нічого. Все-таки, локація заїжджена. Музикантів мало. Фотозон нема.
Але знаєте, вишукувати ракурси для фотозйомки доводиться не вперше.

Он, фотограф всєя Боярки (ні, це не я. Я ж не журналіст) назнімавши музикантів почав фотографувати глядачів. Мабуть і я потрапив на знімки.
Мабуть збирає базу для антиукраїнських активістів.
Жартую! Але все одно не зрозумів приколу фоткати відвідувачів.

Ну а далі розповім ще один прикол.

Історичні стенди з матеріалами про УНР.


Цікаві матеріали. Карта етнічного розселення українцям. І це за даними російських академіків.
Шо на це скаже "вата"?!


Виступав історик. Розповідав про зміни в українській армії і відхід від "радянщини".


Далі виступав лідер гурту «Тінь Сонця». А це вже цікаво!


Далі був тривалий півторагодинний(!) виступ невідомого колективу «Lenko Bluegrass Band».
Грали дивну суміш лемківських пісень у стилі кантрі.

«Розгойдувалися» довго. Десь півгодини. Налаштовували звук. Це капєц!


Два рази думав дочекатися хто ж буде далі співати. І тут прикол!
«Ще одна пісня!»
Ну добре, думаю, почекаю.
А пісні ж не коротенькі. Це вам не попса в радіоформаті до 3х хвилин. Співали по 4-5 хвилин.
Дочекався закінчення останньої пісні. Батьки вже наярюють на телефон.
Повертаюся до сцени. І тут: «На біс!»
Я чекаю, що буде далі. Хоча дуже змерз, прокинувся апетит і захотілося відлити. А ще ж треба писати звіт.

І шо б ви думали? Починають співати.
Мені увірвався терпець — і остаточно попрямував додому.


Цікаво, коли показували фільм? Так хотілося сходити на прем'єру вітчизняного кіно.  Ну, значить буду чекати, поки по тєліку покажуть.

А концерт тривав і після 23ї. А на вулиці ж зовсім холодно.