Вже котрий рік спостерігаю дивовижний срач на тему, як треба правильно говорити й писати російською мовою: «на Украине» чи «в Украине». Звісно ж, правильно буде «на Украине», а спроба застосовувати форму «в Украине» свідчить лише про безграмотність мовця та незнайомство з правилами люб’язної його серцю російської мови.
Особливо смішно, коли цю тему обговорюють громадяни України, які так і не спромоглись опанувати державну мову своєї країни, натомість розказують, як повинні спілкуватись між собою іноземці. Вже дійшло до того, що політично стурбовані активісти Майдану замість того, щоби зняти з голів каструлі та почати вчити іноземні мови, вимагають, щоби англійці, іспанці чи французи писали не Kiev, а Kyiv – всупереч особливостям цих мов. Цікаво, а чи усвідомлюють ці активісти, що вимовити слово «Kyiv», наприклад, іспанською мовою просто неможливо, точно так, як українською неможливо передати звучання географічних назв у мові суахілі?
Каструля на голові прищеплює переконання, що це не англійці мають вирішувати, як їм позначати на письмі іноземні географічні назви, а якесь не дуже грамотне панство з далекої Юкрейн. І це при тому, що піддані Її Величності не вказують мешканцям цієї дикої відсталої країни, як треба передавати українською мовою найменування британської столиці – «Лондон» чи «Ландон».
Звісно ж, українці мають повне право встановлювати правила латинської транслітерації своїх імен і прізвищ для внесення у свої, українські, документи. Звісно ж, українці можуть як завгодно транслітерувати свої географічні назви для позначення на своїх, виданих в Україні, географічних мапах чи маршрутизаторах автомобільних доріг. Але розповідати іноземцям, які саме граматичні стандарти слід запроваджувати в чужинних мовах, розумні люди не стануть.