Про двомовність
- 16.02.07, 08:58
Частково, цей допис є відповіддю на деякі коментарі до замітки Україномовні, ви ще є?
Цілий випуск 35 культурологічного часопису Ї присвячено дослідженням мовної ситуації в Україні. Зокрема, в статті Лариси Масенко «Мовна поведінка особистости у ситуації білінгвізму. Поняття мовної стійкости» зазначено:
Наведені дані засвідчують асиметричний характер українсько-російської двомовности. Фактично до білінгвів, тобто до осіб, котрі поперемінно користуються обома мовами, належать переважно українці, абсолютна ж більшість росіян надає перевагу вживанню однієї мови.
Слабша, порівняно з російською, позиція української спричинена тим, що одномовні групи її носіїв у масштабах усієї країни і в тому ж Києві становлять меншість порівняно з групами російських одномовців. Останні становлять вагомий відсоток у нинішніх структурах влади, а також більшість у прошарку тих, в чиїх руках нині зосереджується український капітал, ніби підтверджуючи висловлену сто років тому тезу Струве про те, що «капіталізм говорить російською». Через приватизовані засоби масової інформації Україна лишається в одному інформаційно-культурному просторі з Росією.
Загальноприйнята практика двомовних телепрограм, двомовних ведучих, запрошення на телебачення, в тім числі державне, московських дикторів, ведучих, котрі впроваджують нормативне російське мовлення, консервує асиметричну двомовність і сприяє поширенню змішаної українсько-російської мови. Влучне образне визначення суржику дав Юрій Андрухович, назвавши його кровозмісним дитям білінгвізму і точно визначивши напрям територіяльної експансії змішаної субмови, – вона поширюється уже в західних областях, тоді як у східних, де поки що домінує, молодше покоління вже переходить на досить пристойну російську мову.
Серед всього іншого, в статтях того випуску є дискусії та критика типових аргументів на користь запровадження офіційної двомовності в Україні, роз'яснення необхідністі державної підтримки української мови та важливість збереження української мови для Української держави.
Той випуск торкається також і деяких сторінок історії української мови, наприклад, в статті Ольги Кочерги Мовознавчі репресії 1933 року йдеться про насильницьку (примусову) русифікацію норм української мови під час Сталінських репресій першої половини минулого століття.
Коментарі
Conejito_
116.02.07, 10:01
Дякую за інфо. Хочу додати від себе. Двомовна політика, як на мене, сприяє підвищеній конфронтації між російсько- та україномовним населенням, а також викликає більш негативу проти української мови, ніж у тому випадку, якби на всіх спочатку натиснули та примусили б вивчати українську всюди, і тільки б її було чути зі ЗМІ. Якщо б із перших днів незалежності натиснули б - зараз про цю проблему забули б. Це моя позиція - росіянки за походженням.
Гість: _Tоshka_
216.02.07, 10:23
По Ларисе Масенко мы учились на филфаке )))
Да, государственная политика -это одно, а реальная языковая ситуация -другое. Меня уже задолбали эти разговоры. Сейчас можем ещё одну тему расфлудить и что с этого?
bobbie
316.02.07, 11:51Відповідь на 2 від Гість: _Tоshka_
Да так, нічого. А ці розмови дійсно вже того, набридли.
Гість: Aleksy
416.02.07, 19:39
1. В годы Сов. Союза (насаждения русского) в моем городе в Черниговской обл. было 14 укр. и 2 рус. школы с обязательным изучением укр. языка и литературы. А у вас?
2. Не встречал еще ни одного львовянина которого бы что-то заставило отказаться от укр. языка и культуры. Наивно думать что ето можно сделать по отношению к другим. Нужно просто жить вместе, как англо- и франкоговорящие в Канаде, учитывая мнение значительной части граждан своей собственной страны.
bobbie
517.02.07, 16:57Відповідь на 4 від Гість: Aleksy
А у нас молодий Стус загинув на засланні. Гадаю, окрім статусу шкіл є ще багато чого важливого.
Я вчився у «російськомовній» школі. Вчителька української мови сприймалась нами найгірше від решти вчителів.
Гість: Aleksy
617.02.07, 22:54Відповідь на 5 від bobbie
Что может быть важнее школ для образования и воспитания? В институтах учатся процентов 10-20% а через школу проходят все. А отношение к учителю прежде всего зависит от самого учителя.
Но речь не об этом а об уважении мнения сограждан. Или есть желание мести и действовать в стиле компартии и сов. бюрократии? Мол вы нам так насолили, теперь вот ответим вам тем же. Ну и будем качать маятник туда-сюда. О том что маятник дейсвует говорит например победа партии Януковича. Неужели не достаточно чтобы показать что Украина это не только запад и центр но еще и юг и восток. Общество не однородно, и нужно учитивать мнение всех, чтобы прекратить конфронтацию.
bobbie
718.02.07, 13:53Відповідь на 6 від Гість: Aleksy
До чого тут помста? До чого тут конфронтація?
І де ви бачили [i]перемогу[/i] партії Януковіча? Ще скажіть, що ті 30% вони отримали лише завдяки мовному питанню, а не, в тому числі, обіцянці покращити ваше наше чи своє життя вже колись.
І як тоді ставитись до падіння рівня довіри до уряду Януковіча?
Гість: Aleksy
818.02.07, 21:53Відповідь на 7 від bobbie
Не буду спорить кто из политиков лучше. Для меня они все одним миром мазаны. Но то что языковой вопрос будет ими использоваться не сомневаюсь.
Так как насчет уважения мнения своих сограждан. Давайте проведем референдум. Если како-либо язык наберет более 30% примем его госудорственным. Даже если таких языков будет больше чем один. Мы демократия или как?
bobbie
919.02.07, 10:59Відповідь на 8 від Гість: Aleksy
Навіть не торкаючись походження цифри 30: а що це, власне, дасть?
Політики, що будують свою передвиборчу кампанію на залякуванні власних виборців "гуцульським націоналізмом" вигадають ще одну "страшилку" або ще якесь гасло і все буде як і раніше.
Гість: Aleksy
1019.02.07, 19:36Відповідь на 9 від bobbie
Не нравится цыфра 30 предлагайте свою. Не в цифре дело а в том чтобы учитывать мнение сограждан.