скільки грошей просять в церкві?

З початку 2012 року у храмах Києва почали просити більші пожертви. Саме пожертвами православні священики просять називати плату за здійснення ними церковних таїнств, найпоширеніші з яких – хрещення дитини, вінчання молодят та похоронний обряд. Хоч часто люди кажуть простіше: «церковні послуги». Наприклад, вінчання у Києві тепер коштує 1000 гривень, хрестини - 750 гривень, хоча ще в минулому році це коштувало на пару сотень гривень дешевше, повідомляє Сегодня. Прейскурант надрукований на декількох листках А4 та прикріплений прямо до церковних крамниць. Представники церкви кажуть, що ціни за звершення таїнств - необхідність. Адже будь-яка церква - це не тільки храм, де моляться, а й організація, яка веде своє господарство - з фінансами, бухгалтерією і витратами. Відтак ціни - можливість цю господарську діяльність планувати. Які ж вони у православних церквах Луцька? Пожертва пожертві… У Луцьку в церкві Покрови Пресвятої Богородиці (Українська православна церква Московського патріархату) за похорон просять 50 гривень, вінчання обходиться в 400, а хрестини дитини – 200 гривень. У Кафедральному соборі Святої Трійці (Українська православна церква Київського патріархату) просять жертвувати трохи інші суми. Наприклад, аби "відспівати заупокійну", як рекомендовану суму пожертви називають 250 (вдома) або 400 (в храмі) гривень. Вінчання зі звичайним хором обійдеться в 382 гривні, з архієрейським - в 652. Хрестини ж обійдуться в 254-354 гривні – знову ж таки залежно від місця здійснення таїнства. Торгуємося Для «чистоти експерименту» вирішили поторгуватися. «Ну не знаю, може, й можна безкоштовно похрестити. Як немає грошей, тож бачте, то таке. Я вам сказала як у церкві. Але ж то таке, все можливе», - запевнила нас жіночка в церковній касі Покровської церкви у Луцьку. При спробі домовитися повінчати якось дешевше жінка в Свято-Троїцькому соборі нам чемно пояснила: в суму входить усе – і вінчання, і співання, і пожертва. «Якщо ж ви малозабезпечені, то можете написати прохання на ім’я владики - і все», – додали у храмі. Утім, як розповідають прихожани, домовитися з священнослужителями можна безпосередньо, і сума пожертви в такому випадку дійсно буде добровільною. Речники обох єпархій, храми яких стали об’єктами нашого маленького дослідження, пояснили нам: пожертви справді добровільні. «Всі священики зобов’язані звершувати таїнства безкоштовно. А щодо пожертви, то це на вибір і можливості людини. Вона сама вирішує. Звичайно, що священик похрестить і без пожертви», – запевнив прес-секретар Волинської єпархії УПЦ МП Валентин Марчук. Прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП Віталій Собко каже, що кожна парафія сама формує суми пожертви, виходячи з тих потреб, які вона має. Або ж узагалі немає чітко визначених сум бажаної пожертви за той чи інший обряд. «У кожному разі, коли людина не може скласти тої суми пожертви, про яку просить парафія, священик не може відмовити здійснити той обряд, який просить людина, коли вона може скласти меншу пожертву або взагалі ніякої», – каже Собко. Також отець Віталій Собко пояснив, що заяви на ім’я владики з проханням про меншу пожертву – своєрідний засіб контролю. «Це робиться, аби уникнути непорозумінь. Аби усі були впевнені, що людина, яка звертається у храм для звершення якогось таїнства пожертвувала саме таку суму коштів». При тому прес-секретар єпархії зауважив, що не знає жодного випадку, коли комусь було відмовлено у проханні зменшити суму пожертви або й провести обряд безкоштовно. * * * А ось що нам сказали, коли ми запитали про суми пожертв за церковні таїнства у римо-католицькому соборі Святих Петра і Павла в місті Луцьку. «Немає суми пожертви ні мінімальної, ні максимальної. В католицькій церкві узагалі немає такого поняття як гроші, оплата якась за таїнство чи ще щось. Якщо людина має можливість, то вона дає, і це її приватна справа і приватна можливість. Якщо немає грошей взагалі, то це не значить, що їй шлюбу не дадуть чи не поховають. В нас узагалі немає такого поняття, як такса. Це вам будь-який священик скаже», – зазначив працівник курії Луцької дієцезії римо-католицької церкви Анатолій Оліх.

Підготувала Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)

http://www.volynpost.com/articles/67-pohrestytysia-povinchatysia-pomerty-skilky-groshej-prosiat-v-cerkvi

Могила Иисуса Христа в Японии

Originally posted by at Могила Иисуса Христа в Японии

В японском городке Шинго существует могила Иисуса Христа. Японские христиане верят, что Христос не был распят на кресте в Иерусалиме, а перебрался я Японию, где женился и благополучно дожил до 106 лет. Ежегодно на Рождество к могиле стекается до 10 тысяч японских христиан.

Хранителями могилы Иисуса являются древние кланы Такенучи и Савагучи. У них существует семейная летопись возрастом 1,5 тысячи лет, где в одной из записей и говорится, что эти кланы являются потомками Иисуса Христа. Правда, летопись множество раз переписывалась, и последнему её экземпляру «всего» около 200 лет.

В этой реликвии пишется, что первый раз в Японии Христос побывал в возрасте 30 лет. Но в 33 года он вернулся на родину в Иерусалим, чтобы проповедовать своё Слово. Он не был принят местным населением, а римский чиновник даже приговорил его к смертной казни. Но, согласно японской летописи, на кресте был распят не сам Христос, а его брат по имени Исукири. Сам же Иисус бежал на восток. Сначала он скитался по Сибири, потом перебрался на Аляску, а уже оттуда - в деревню Шинго, где и жил ранее.

В Шинго он женился, у него родилось трое детей (которые и стали основателями кланов Такенучи и Савагучи), а умер Христос в 106 лет. Похоронен он был там же, в Шинго.



В летописи также рассказывается о сотворении Земли. Якобы она была заселена выходцами с далёкой планеты, и их потомки проживали в Атлантиде. Иисус Христос тоже был атлантом, т.е. потомком инопланетян.

Но почти 2000 лет его могила почти никак не выделялась на местном кладбище. Её выдавала лишь надпись на могильном камне «Иисус Христос, основатель рода Такенучи». Лишь в 1935 году могиле был придан должный вид: Киомаро Такенучи поставил на ней большой крест, а также сделал вокруг неё изгородь. Также рядом с могилой есть небольшой музей, в котором хранится ухо распятого на кресте брата Иисуса - Исукури, а также прядь волос Девы Марии.

Кланы Такенучи и Савагучи сложно заподозрить в рекламном трюке. Сами они не христиане, а синтоисты. А Христа просто чтят как основателя своего рода. В самом Шинго (его население 2,8 тыс. человек) есть всего лишь две семьи христиан. На месте продаётся не так много сувениров (да и то - только последние 10-15 лет), за доступ к могиле плата не берётся. Правда, в городке как минимум 200 лет существует традиция всем младенцам, когда их первый раз выносят на улицу, чертить растительным маслом крест на лбу. Кроме того, на детских люльках тоже рисовался крест.

Ежегодно на Рождество к могиле приезжает до 10 тысяч японских христиан (всего христиан в Японии около 1,5 млн. человек), а всего в течение года на ней бывает до 40 тысяч человек. Они оставляют в Шинго до 2 млн. долларов.


Слава богу, що я атеїст...

Слава богу, що я атеїст,

Не дай боже, я б був християнин,

То не тільки реальні би ніс,

Та й уявних ще тьму навантажень!


Я б не зміг розібратись в собі,

Я б шукав виправдання у міфах,

На колінах шукав би в пітьмі,

Неіснуючий вихід із лиха.


Лиш реальний погляд на світ,

Медитація і споглядання,

Вірний шлях у тобі породить,

У реальності і без страждання...

Вірш... нажаль про мене....

Знайшов в забитому селі Волині
Собі дружину і навчав,
Буддизму, волі, непокорі,
Коханню, усьому, що знав.

Вона росла, як винограду,
Лоза, і я наївно так чекав,
Елементарну нагороду,
Сліпий я був, тому не знав.

Що філософство їй не мило,
Яке там в біса прозрівання!
Їй головне вмістити тіло,
В більш - менш комфортне існування.

Вірш.

Я поставив Hells Bells на будильник, Щоб нагадував зранку, що я, Мов застрявший у штилі вітрильник,

Та й пробоїни в того корабля.

Де й подівся зухвалий веселий, Юнга,всіх дівок фаворит, Морський вовк залишився дебелий,

Вже сліпий і самотній мов кит.

Моя подорож кінчилась сумно, Як напевно блукання усі, Побажання найкраще й розумне, " Не прокинься, залишся у сні!" 

Вірш.

Я поставив Hells Bells на будильник, Щоб нагадував зранку, що я, Мов застрявший у штилі вітрильник,

Та й пробоїни в того корабля.

Де й подівся зухвалий веселий, Юнга,всіх дівок фаворит, Морський вовк залишився дебелий,

Вже сліпий і самотній мов кит.

Моя подорож кінчилась сумно, Як напевно блукання усі, Побажання найкраще й розумне, " Не прокинься, залишся у сні!" 

Життя

Перші дватьсять через батька,
Намагайся пізнавать,
Підлість світу, для багаття,
Починай вже все зберать.

Інші дватьсять - власні сім`ї,
Забеспечити дітей,
Для багаття вони винні,
Склад нездійснених ідей.

Треті дватьсять прозрівання,
Помилки найбільш дають
Всі дрова для поминання,
Де згорить нарешті труп.

Життя

Перші дватьсять через батька,
Намагайся пізнавать,
Підлість світу, для багаття,
Починай вже все зберать.

Інші дватьсять - власні сім`ї,
Забеспечити дітей,
Для багаття вони винні,
Склад нездійснених ідей.

Треті дватьсять прозрівання,
Помилки найбільш дають
Всі дрова для поминання,
Де згорить нарешті труп.