Я останній із покоління,
Сторожів і двірників,
Як уникнув я вознесіння?
Та проспав не виходячи з снів.
Я останній хто, ще не плутає,
Просто секс і вічне кохання,
І вже певно мало хто слухає,
Ці оформлені в блюзі страждання.
Хаєр, джинси і фєнічкі файні,
Психоделія, мантри і рок,
Вже історія, ми, наче крайні,
Наче порох тих, що впали зірок.
Я останній із покоління,
Сторожів і двірників,
Як уникнув я вознесіння?
Та проспав не виходячи з снів.
Я останній хто, ще не плутає,
Просто секс і вічне кохання,
І вже певно мало хто слухає,
Ці оформлені в блюзі страждання.
Хаєр, джинси і фєнічкі файні,
Психоделія, мантри і рок,
Вже історія, ми, наче крайні,
Наче порох тих, що впали зірок.
Віриш, ящірка відклала скрипку,
На відкритій воді,
Хліба лишила плавати скибку,
І лиш почула тоді.
Музика, музика кожного вузлика,
Нервів, що грають в тобі.
Музика, музика наче до вулика,
Душі вертає Землі.
Кожного ранку до кожного вечора,
Струни бренять в небесах,
Сутність поєта усім забеспечена,
Тільки б не згас на очах ...
Злитись із звуками, щоб більш не злитись,
Щоб лиш зізнатись собі,
Як справедливо самотнім лишитись,
І догоряти в пітьмі ...
Якщо чесно, то переваг нема. Ніяких. Але я їх вигадую.В мене - 18 хто розуміє...
1. Усі жінки гарні. Правда потім зясовується...
2. Навколо усі незнайомі. Правда потім ображаються, що не привітався...
3. Світ повний загадками. Правда коли небачиш написи ...
4. Квест 8-біт весь світ.....
Мене майже били, добре,що я розмовляти вмію, бо я пройшов мимо! Бидло. Підїзд.
А скільки раз били? Ніразу. Я, очкарік, 3-дан дзю-до!!!!
До цього часу лотос можу.....
Одним словом. Якщо, хтось має 30 тисяч - дайте мені. Я зроблю операцію і буду
добре вас бачити. А так осліпну незабаром. Наливай...
Хитнувся потяг і поніс,
Мене все далі від Полісся,
І я вслухався в стук коліс,
Бо в мене плеєр розрядився.
І я почув думки людей,
І я почув сумні розмови,
Про неосвітченних дітей,
І про підірвані основи.
Згадали товстого отця,
Село попа так називає,
І бабку, що лише яйця,
За оздоровлення бажає.
Сусідка Нюрка нагуляла,
Ще від одного кавалера,
А Свєтка піде до вінця,
Хоч в армії її Влєра...
Вам смішно? А мені так душно,
У атмосфері пустих слів,
Я впевненний, це непорушно,
Не можу жить серед рабів.
Повенувся у реальність. Через буйство і мавпятник, правда, але вернувся. Та й без великіх втрат.
Так, кульчік, ну і бабкі мусорам. Хоча вони молодці. На цей раз мобілу не забрали. Так. що будемо жити.
На роботі, правда дві неділі не був, вигнали, напевне. Але мені не звикати голодувати. Зпробуемо жити далі...
