Я старий..

  • 19.10.13, 21:36

... і не розумію тих груп. Ну Linkin Park чи щось подібне як Placebo , недай бох...

Я памятаю мене забрали з тролеИйбуса за хаєр, я не відповідав строїтелям ...

Вірите, ні, але ми тоді життя були згідні віддати за рок.

Нема ... Ну кого зараз можна послухати? Тільки олд...

Я ненавиджу україну...

  • 18.10.13, 20:27

   ...і Англію і Францію з ПАР. Я ненавиджу любу державу. Більше того я ненавиджу українців. французів і 

черокі. Я ненавиджу національність. Ви спитаєте кого я люблю? Відповім. Я люблю людей. Скажу більше.

Я люблю конкретних людей. Сина. Батьків. Вас. Так, саме Вас. За Вас я згоден зробити все. Я за Вас життя

віддам. Так, я можу загинути, захищаючи Вас, але Вас а не українців чи людство...

Тишина. Вірш.

  • 18.10.13, 19:59
Тишина наповнить душу,
Осінь листям шелестить,
Я пшеничну просто змушу,
Біль і спрагу потушить.

У шипшини плід вже спілий,
Краплі крові на шипах,
Розум осінню шкідливий,
Він породжує лиш страх.

Краще шум не розуміти,
Краше бути в тишині,
Що б завчасно не зомліти,
У порушеній пітьмі.

Тож коли шуршання листя,
У душі знаходить відгук,
Ви не вздумайте молиться,
Й шепотать до неведимок.

Осінь шле широкім жестом,
Спокій шанс знайти нарешті,
Ти у себе під арештом,
Ти себе ведеш до смерті.

Посміхнуло :)

  • 18.10.13, 15:57

Originally posted by at Сміявсь

Вірш.

  • 14.10.13, 11:30

Я сам колись блукав по світу,

Тому прекрасно розумію,

Що треба дань віддати літу,

І втілити зимову мрію.


Я сам прекрасно пам'ятаю,

Усі чудові, дивні впискі,

Коли ти сам в далекім краї,

Знаходиш тих, хто тобі близькі.


На мому тілі ще лишились,

Сліди від лавочок собак,

І пальці жовті не відмились,

Та й є захований косяк.


Та щось змінилось на планеті,

Що я один лише займаю,

Прозріння, старість у поєті?

Лише в своїй душі блукаю...

Довгоносикі.

  • 13.10.13, 11:02

         Оце на вихідні переглядаю з ностальгією “Шоу довгоносиків." Які фрази! Кульмінація апогею

нашого апофіозу або Я розбираюсь в музиці, як циган в місері або В Парижі усі красиві, як ельфева

водокачка і ще дуже багато, буквально щосекунди. Класика. Геніально. Український Монті Пайтон.

Але є одна відмінність. В Англії Монті Пайтон національна гордість, світовий бренд Англії, а у нас

довгоносиків забули і Андрієнко вимушений зніматись у тупих російських передачах ...

Вірш.

  • 04.10.13, 17:09
Воно вбирає все - реальність і обман,

І творчі плани і розчарування,

Киплячих ревнощів розплавлений казан,

Й довіри шепотливе сподівання.



Його вже застеляє чорний гнів,

То засліпляє посмішкою Будди,

То горделиво йде серед панів,

А то рабом вже підриває груди.



Воно розпусне і таке ж цнотливе,

Крик немовлят, що не замовкне,

Таке без сенсу і таке важливе,

Ну хто сказав Вам, що життя коротке?

Спасибо, дедушка, за наше счастливое детство, ( Повністю за.)

  • 20.09.13, 22:30

Originally posted by at Спасибо, дедушка, за наше счастливое детство

Хироси Ямаути, возглавлявший Nintendo c 1949 по 2002 год, скончался от пневмонии.

Я помню свою первую приставку — китайскую подделку под Нинтендо. Когда крёстный привёз её из Китая, моему счастью не было границ. На тот момент приставка уже год, как была у моего друга, одноклассника и соседа — Андрея и мы без конца зарубались в Контру, Марио, Танчики, Айс Климбер и тд. Но это же не то, это ходить к нему, проситься поиграть… А ТУТ ВОТ ОНА! СВОЯ ПРИСТАВКА! Пахнет свежей пластмассой и счастьем. Я включил её… НЕ РАБОТАЕТ! НЕ РАБОТАЕТ! Видимо, что–то повредилось при перевозке — говно же китайское! От обиды и бессилия захотелось зареветь. И картридж входящий в комплекс, с манящей надписью «1000 in 1 бесполезен!

Потом поход в мастерскую, сдача в ремонт, неделя томительного ожидания… И НАКОНЕЦ СЧАСТЬЕ! Бомбермэн, Марио, Балун Тюнз, Каратека — мои маленькие друзья!

Мама сдала мне старый чёрно–белый телевизор, так как безумные слухи о том, что приставка садит кинескоп прочно засела в её советской голове. Но мне было наплевать, что он чёрно–белый и по нему периодически приходилось бить молотком, чтобы лампы вставали на место.

А после первые заработанные за летнюю работу по ремонту школы деньги и первый крутой картридж — «4 in 1. 200 заработанных потом и краской рублей! Но зато «Один дома–2 «Черепашки–ниндзя», «Бэттл Тоадз» и «Метал Гир»!!!

И первые опыты с паяльником, конечно же))) Ведь китайский адаптер вечно горел, а кнопки в джойстиках западали.

И сколько ещё их было, таких милых сердцу игр. Сколько часов наслаждения, злости при трудностях прохождения, триумфа при удачном завершении каждого уровня, ликования от каждой победы над боссом, гордости, при рассказе об этом друзьям…

Хироси Ямаути, низкий вам поклон. Без вас я бы мог вырасти совсем другим человеком. Где–то там вас ждут.

(c) hachipury