Чорна спіраль гігантського смерчу, Всмоктує душі і крутить у вихрі, Тягучої, вічно живучої смерті. Нейрони ростуть, мов планети хребти, І знов оживають Везувії стихлі, Дивується час, не в змозі іти. А навхрест протягнуті тонкії струни, Золотом ріжуть Аідову ніч, І рушаться квітів всесвітні закони. Даючи життя геніальним мутантам, З зірками замість облич, Що засліплюють очі Атлантам

Я хотів би стати дощем,   щоб стекти по склі. Перетворивши світ за склом,   в світ Далі. Розмивши картини,   одвічного спокою тиші. В далекій,   розкритій над вежами книзі. Що я написав,   в честь їхніх божеств. В честь їхніх   кровавих торжеств.

Я хотів би стати дощем,   щоб стекти по склі. Перетворивши світ за склом,   в світ Далі. Розмивши картини,   одвічного спокою тиші. В далекій,   розкритій над вежами книзі. Що я написав,   в честь їхніх божеств. В честь їхніх   кровавих торжеств.

Двоє чоловіків середнього віку прибули у відрядження до маленького провінційного міста. Пізно ввечері, кожен у своєму номері готелю зробив запис у щоденник, які я і приводжу нище. “ Як я і думав поїздка виявилась жахливою. Мало того, що місця виявились коло самого тамбура ( не купа, а плацкарт – усі квитки давно розпродані ) так ще й, не дивлячись на прохолодну погоду, в середині вагону прямо таки нічим було дихати. Я, правда, передбачаю неприємні ситуації і взяв із собою пляшку мінеральної...

Читати далі...

1945, 30 квітня Перед лицем неминучого покарання за свої страшні злочини закінчив самогубством Йосип Сталін 1945, 2 травня Фашиські війська повністю подавили і примусили капітулювати війська московського гарнізону. Німецькі солдати залишають історичні написи на Кремлівських стінах. 1945, 7 травня Російська командування підписало умови безумовної капітуляції. 1945, 26 червня На конференції в Гамбурзі, створеній від імені Германії, Японії і Італії делегати 50 країн підписали устав ООН. 1945...

Читати далі...

Корону поклали на схилене сумом чоло, В одежі обрали, налили у чаші вино, Ноги омили, на очі злато монет,  Та схоронили – шановний лиш мертвий поет.

Корону поклали на схилене сумом чоло, В одежі обрали, налили у чаші вино, Ноги омили, на очі злато монет,  Та схоронили – шановний лиш мертвий поет.

- О знову він пішов! І чого він лазить ? - А хто їх зрозуміє, тих психів. Он Михайлівна живе коло нього, то каже, що майже кожну ніч, якесь бурмотіння від нього чути. Він, що не спить? - Він в день нап'ється і спить. - За що, цікаво, він п'є і взагалі, що їсть? - Ну, певно, пенсію якусь має по інвалідній голові. Тут недавно сказав мені, що він поет, уявляєте? - А я взагалі не знаю навіщо таких з дур-дому випускати. - Ну чому, він не кому не заважає... ”Сьогодні знову прилітали...

Читати далі...

На горі Він стояв у жовтому плащі, Підігнаним вітром по самій фігурі, І пливло все, пливло, вертілось й пісні, Співали жінки білокрилі. Горбань сотньолітий, блідий і в екстазі, Поливав його ноги соком з ріки, А північний вітер в священнім посланні, Прославляв його велич на вічні віки. Голосило каміння долонями тиші, Прозорих та тонких ліній ріки, У надії, що колись нікчемний напише, А Владика .йому подарує світи. По полям мандрував Він, лелеками, Крила Йому посилали вітри...

Читати далі...

На горі Він стояв у жовтому плащі, Підігнаним вітром по самій фігурі, І пливло все, пливло, вертілось й пісні, Співали жінки білокрилі. Горбань сотньолітий, блідий і в екстазі, Поливав його ноги соком з ріки, А північний вітер в священнім посланні, Прославляв його велич на вічні віки. Голосило каміння долонями тиші, Прозорих та тонких ліній ріки, У надії, що колись нікчемний напише, А Владика .йому подарує світи. По полям мандрував Він, лелеками, Крила Йому посилали вітри...

Читати далі...