Фортеця Україна
- 09.01.23, 23:35
Ця писанина є деяким продовженням писанини про орків
http://blog.i.ua/user/651130/2393652/
Отже, бажано спочатку перечитати першу писанину з цієї серії.
Відповідав собі на питання "чому саме на нас та чому саме зараз?"
Побачив наступні причини:
1. Потреба самої Орди.
Як раніше зазначено, орда, щоб існувати - має постійно живити ся додатковими ресурсами. Природніми та людськими. Принцип отримання тих ресурсів має бути якнайшвидший та найпростіший: вдаватися до складних механізмів їх отримання Орда не може, бо історично суттю виживання орди було "захоплюй, споживай і як виникають складнощі то йди далі" . Тому помилково вважати, що війну почав лише Хан, одноосібним рішенням. Вимогу пожерти-накрасти та виплеснути накопичену внутрішньо агресію, назовні - висував насамперед узагальнений ординець.
(окремо зазначу: орда буде й далі перебудовувати ся у "бойове положення": шляхом знищення менш готових своїх ординців заради виведення більш агресивних та сповнених ненависті до всього живого, орків. Орді для створення "армії берсерків", не жалко втратити й 10% боєздатного населення. Себто, витратити 4,5-5 мільйонів ще живих ройїсян, заради виведення 500-600-тисячної боєздатної орди )
Тож, після цієї головної причини, в орків має виникати питання "вибору жертви та часу":
Чому саме ми, чому на нас напали?
Здавалося б є "більш легкі та ресурсоємні" цілі, на кшталт Казахстану, Таджикистану, Вірменії, Азербайджану або прибалтів, монголів чи фінів?
І чому саме у цей час, а не скажімо на покоління (17 років) раніше чи пізніше?
2. Час та місце.
По-перше, здійснилася внутрішня підготовка орди до великих військових дій:
за час свого правління, хан виростив покоління відданих орків, що не знали іншого володаря, окрім нього. Та ще й витратив 4-5 років на навчання цього війська у чеченських, грузинській та сирійських війнах.
І він не мав більше вільного часу, бо це військо цілком реально могло зайнятися вже його особистим усуненням та перерозподілом "місця для поживи" у межах самої величезної території орди.
(миттєве збільшення "державної ваги" прігожина та кадирова, колишніх ляльок хана - цьому реальний доказ)
"Час для нас".
Україна, серед усіх можливих об'єктів близької атаки, була дуже виснажена на шляху перетворення совкової та постсовкової системи на свою особисту, українську.
Настільки виснажена, що інколи наставали часи(14й рік, 11й, 08й, 04й) коли деякі державні інституції або зупинялися у безкерованості, або підмінювалися на корпоративні.
Але Україна й більше за всіх зробила кроків для повного відокремлення від постсовка. І була вже на фінішній прямій. Що, при наявності досить розвиненої економіки - фактично унеможливлювало будь-які подальші спроби завести Україну під протекторат та "мирне захоплення" ордою.
У той же самий час, у вищеперерахованих країнах, вже існують хоч і постсовкові, але особисті соціальні системи. Засновані, перш за все, на своїх національних традиціях та соціальних стосунках. Ці системи - неможливі для швидкої інтеграції зараз у ординський простір.
І це , ймовірно, головна причина відсутності прямої війни проти них.
Адже їх постсовковість дає шанси орді підмінити їх, з часом. Без великої витрати ресурсів.
Саме тому на них не напали.
І саме тому напали на нас.
3. Внутрішні орки. Внорки.
Одним з найпотужніших факторів, при виборі нас ціллю атаки - була наявність серед нас найбільшого числа та відсотка внутрішніх орків. Внорків, що жили та планували своє подальше життя згідно орківської ідеології, орківських соціальних та особистих відносин.
Осіб, що є орками по своїй внутрішній суті.
Орки природньо здатні до мімікрії. Тож багато з них чудово розмовляють українською. Та чудово використовують проукраїнські гасла за надійний щит до своїх справжніх і завше добре прихованих, дій.
Наразі,зараз ще дуже важко відрізнити внорка від
українця(представника ще не сформованої, остаточно, системи) або від величезного відсотку осіб, що ще не зробили свій життєвий вибір. Тож зараз внорки присутні у абсолютно всіх прошарках та структурах країни - від родичів чи сусідів до владних, безпекових та й армійських структур. Вони іноді роблять цілком корисні для країни дії,
але головна мета їх світосприйняття - бути частиною соціальної структури та ієрархії орди.
Тому раніше чи пізніше вони проявляють себе у діях, що так чи інакше перешкоджають розвитку незалежної України.
Частіше за все, вони це роблять з метою особистої користі, рідше - аби просто піднасрати усім, хто живе поруч, ще рідше - з метою завдання прямої шкоди країні. Але під час появи складних ситуацій - всі внорки дуже швидко проходять шлях від особистої користі до прямої шкоди та зради. Тож не варто дивуватися коли давно знайомі люди "нормальні та трохи з прокацапськими поглядами", під час важких випробувань, - стають навідниками, зрадниками чи колаборантами. Бо це - внорки.
Але якщо ми просто відкриємо полювання на внорків, то повторимо жахи "нквдшних трійок та ворогів народу". Та доки існуватимуть внорки - доти існуватиме безпосередня загроза нашим життям та небезпека повторного нападу.
Монолітність нашого суспільства - складний, але найбільш реалістичний засіб убезпечити нас від мотивованих воєн.
Тому нам одночасно потрібно віднайти цивілізовані та соціальні методи знешкодження цієї небезпеки.
Одним з таких методів вважаю введення "градації соціального залучення". Себто, якщо людина приймає БІЛЬШУ участь у житті соціуму(безоплатна праця на відтворення країни, участь у створенні та реалізації ідей покращення соціуму етс) - то вона отримує кращі умови життя (менші податки, комунальні збори, слабше держрегулювання етс.)
Якщо ж людина апатична чи патрімоніальна, то вона просто не отримує покращення.
Ясно єдине: якщо ми хочемо жити в мирі - від вноркив треба здихатися.
Чи фізично, чи перетворивши їх на людей - вирішувати громаді.
4. Переплетені соціальні системи. Методи розплетення.
Ось я і добрався, нарешті, до головної мети цього допису:
віднайти та зрозуміти відмінності орківської та української соціальних систем.
І не просто знайти відмінності, а й знайти головні риси, що уособлюють ці системи.
Себто, НЕ зосередитися на обгавкуванні їх , на кшталт
"чому вони такі кончені орки",
а зосередитися на
"чому ми - українці".
Що і як саме нас відрізняє від них.
Що саме робить нас українцями, українцями, як новою соціальною системою. А саме:
про що ми спілкуємося один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми діємо чи взаємодіємо один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми здійснюємо керування нашим суспільством,
як та на яких умовах, погоджуємось (чи не погоджуємося) на передачу своїх прав та можливостей якимсь "уповноваженим особам".
І що найголовніше, це
про майбутнє - як маємо жити не на час війни,
а на час миру.
Бо нам - жити далі.
А як не нам - то нашим нащадкам.
Отже.
Щодо орків. Припускаю, що головним важелем їх соц.системи є "можливість сили". Сила в них сприймається не тільки як фізичне застосування, а й як економічне, фінансове чи соціальне насильство чи примус. Себто, особа, що найкраще застосовує ці різновиди примусу до сородичів - займає краще становище у їх соціальній ієрархії. Це протиборство всіх проти всіх і воно не зупиняється ні на мить.
Знайома картина, правда?
В нас наче так само зараз, нє?
У тому то й справа, що нє...
Картина знайома саме тому, що дуже багато орків, на самих вищих щаблях, втовкмачували нам її вже більше півтисячі років. Добре, що ця картина в нас постійно ламається. Отже, це означає, що право сили - не задовольняє наше суспільство.
Насправді ж, українцям набагато більше притаманна СПІВПРАЦЯ. Нажаль, частіше на горизонтальному рівні. В ті рідкі часи, коли співпраця ставала ся й на вертикальних перетинах - Україна отримувала миттєву перевагу і ставала справді окремою соціальною структурою.
Себто, саме співпраця (а не безальтернативне кермування чи безвідмовне виконання) між керівниками та виконавцями різних та одного рівня і має стати основою відносин.
Співпраця, а не конкуренція. Поступка розумною частиною своїх переконань та власності заради отримання більших можливостей та надбань.
До того ж, припускаю, що термін "ієрархія" - зовсім не притаманний українській соціальній системі.
Скоріш:
"в кожному місті свій нрав і права, кожна імєєт свій ум голова"
(с) Сковорода.
Себто, містечкове самокерування. З виділенням частки ресурсів на субдержавний рівень для армії, поліції, судів, дипломатії та життєзабезпечення.
В критичні моменти на кшталт військової небезпеки або принципової зміни норм життя (закони, Конституція) - має автоматично збиратися всенародне зібрання, щось на кшталт Майдану.
Бо одноосібні рішення - ніколи не приносили Україні користі.
Є два чудових українських слова:
"спільнота"(від слова "спільно", як головного принципу утворення соціуму). Без "спільно " в нас нічого не залагоджує ся між нами, суспільством. Справжньої спільності важко досягти, але ми маємо знайти технології для цього.
Наприклад, старовинні "толоки" - періодичні зібрання невеликих соціальних груп для вирішення локальних питань та погодження позиції щодо питань глобальних, державних.(теперішні "представницькі" органи самоврядування, нажаль живуть окремим від спільноти життям)
та слово "прошарки". Що означає частини українського суспільства, що є слоями об'ємної загальної спільноти, загального шару, Сфери.
Помітили? Сфери! а не якоїсь пірамідальної чи взагалі двовимірної ієрархічної структури орків (де окремі "сорти" суспільства намагаються унеможливити будь який взаємоперетин).
Наші прошарки, на відміну навіть від постдемократичних пірамід, часто включають до себе представників різного майнового чи владного цензу і більш зосереджені на особливостях традицій та родинного виховання. Тут є невелика схожість з клановими соц.структурами Близького Сходу та Азії, але там клани принципово не перетинаються, на відміну від наших прошарків, де стійкі контакти можливі між представниками будь-яких місць соціальної Сфери.
Ще однією найважливішою рисою соцструктури українців вважаю "бажання віддавати".
Віддати, поділитися своїм часом, своїми зусиллями, своєю працею, своїми грошима, своїми ідеями, досвідом та знаннями.
Поділитися просто так. Наперед. Без сподівань на "взаєморозрахунок".
Так, така наша риса відразу викликає у орків (та й не орків) бажання негайно "обдурити довірливих"... Але коли ми її використовуємо у межах лише (!) нашого суспільства, лише нашої Сфери - вона приносить колосальну користь як в цілому спільноті, так і кожній окремій її особі.
Себто, вирішивши проблему "кому треба довіряти" - ми вільно зможемо використовувати нашу природнью рису "допомогти та разом стати краще".
Як це відбувається зараз.
Механізм "визначення ступеню довіри " - має стати державним механізмом та звичною побутовою методикою.
Ще однією досить важливою для ідентифікації рисою, вважаю так звану "монолітність натури".
Зрозумійте вірно, в нас є різні люди: добрі й злі, ті що створюють та ті що руйнують, ті що заздрять та ті що допомагають. Різні.
Але більшість українців не схильні міняти свій психотип, свою натуру на іншу, відповідно до обставин.
Бо у спільноті України для всіх них є своє місце: місце і для добрих українців і місце для злих українців. Для всіх. Хто вважає Україну своєю батьківщиною.
На відміну від нас, виживання орків дуже часто залежить від їх вміння вчасно перевзути ся.
(Тож часті та несподівані зміни натури - цілком можуть вказувати на наявність орка під шкірою)
Ще однією цікавою рисою вважаю довідливість.
Себто, бажання отримати якнайбільше інформації, перед тим як прийняти рішення.
Орки ж не схильні до отримання надлишкової інформації бо її наявність може стати причиною застосування сили щодо них від орків більш вищого сорту.
Ну і дуже важливою нашою рисою є природня креативність.
Так чи інакше, кожен з нас у своєму житті не тільки щось придумував нове, а і втілював це в життя. (До речі, тої креативності дуже не вистачає зараз в світі і досить невелика кількість країн може похизуватися природньою схильністю своїх громадян до неї.
Наприклад, Китай - не може, а Індія - може)
І головне.
Цю війну цілком можуть зупинити лише наші ЗСУ.
Але навіть вони не можуть забезпечити відсутність нової війни.
Забезпечити цю відсутність НАЗАВЖДИ (!) можуть лише мирні, цивільні люди. Які живуть ТАК, щоб ні в кого не виникало й думки,
що ці люди можуть жити якось інакше.
Навіть, якщо їх захопити та поневолити.
Нажаль, треба констатувати, що реальна можливість космополітичного єднання людства наразі втрачена. І хвилі "бед ньюз" посилюються з кожним роком.
Тож маємо створити свою особисту фортецю.
Фортецю Україна.
Як ви вважаєте, які риси уособлюють соціальну структуру українців та де ми відрізняємо ся від соціальної структури орків?
http://blog.i.ua/user/651130/2393652/
Отже, бажано спочатку перечитати першу писанину з цієї серії.
Відповідав собі на питання "чому саме на нас та чому саме зараз?"
Побачив наступні причини:
1. Потреба самої Орди.
Як раніше зазначено, орда, щоб існувати - має постійно живити ся додатковими ресурсами. Природніми та людськими. Принцип отримання тих ресурсів має бути якнайшвидший та найпростіший: вдаватися до складних механізмів їх отримання Орда не може, бо історично суттю виживання орди було "захоплюй, споживай і як виникають складнощі то йди далі" . Тому помилково вважати, що війну почав лише Хан, одноосібним рішенням. Вимогу пожерти-накрасти та виплеснути накопичену внутрішньо агресію, назовні - висував насамперед узагальнений ординець.
(окремо зазначу: орда буде й далі перебудовувати ся у "бойове положення": шляхом знищення менш готових своїх ординців заради виведення більш агресивних та сповнених ненависті до всього живого, орків. Орді для створення "армії берсерків", не жалко втратити й 10% боєздатного населення. Себто, витратити 4,5-5 мільйонів ще живих ройїсян, заради виведення 500-600-тисячної боєздатної орди )
Тож, після цієї головної причини, в орків має виникати питання "вибору жертви та часу":
Чому саме ми, чому на нас напали?
Здавалося б є "більш легкі та ресурсоємні" цілі, на кшталт Казахстану, Таджикистану, Вірменії, Азербайджану або прибалтів, монголів чи фінів?
І чому саме у цей час, а не скажімо на покоління (17 років) раніше чи пізніше?
2. Час та місце.
По-перше, здійснилася внутрішня підготовка орди до великих військових дій:
за час свого правління, хан виростив покоління відданих орків, що не знали іншого володаря, окрім нього. Та ще й витратив 4-5 років на навчання цього війська у чеченських, грузинській та сирійських війнах.
І він не мав більше вільного часу, бо це військо цілком реально могло зайнятися вже його особистим усуненням та перерозподілом "місця для поживи" у межах самої величезної території орди.
(миттєве збільшення "державної ваги" прігожина та кадирова, колишніх ляльок хана - цьому реальний доказ)
"Час для нас".
Україна, серед усіх можливих об'єктів близької атаки, була дуже виснажена на шляху перетворення совкової та постсовкової системи на свою особисту, українську.
Настільки виснажена, що інколи наставали часи(14й рік, 11й, 08й, 04й) коли деякі державні інституції або зупинялися у безкерованості, або підмінювалися на корпоративні.
Але Україна й більше за всіх зробила кроків для повного відокремлення від постсовка. І була вже на фінішній прямій. Що, при наявності досить розвиненої економіки - фактично унеможливлювало будь-які подальші спроби завести Україну під протекторат та "мирне захоплення" ордою.
У той же самий час, у вищеперерахованих країнах, вже існують хоч і постсовкові, але особисті соціальні системи. Засновані, перш за все, на своїх національних традиціях та соціальних стосунках. Ці системи - неможливі для швидкої інтеграції зараз у ординський простір.
І це , ймовірно, головна причина відсутності прямої війни проти них.
Адже їх постсовковість дає шанси орді підмінити їх, з часом. Без великої витрати ресурсів.
Саме тому на них не напали.
І саме тому напали на нас.
3. Внутрішні орки. Внорки.
Одним з найпотужніших факторів, при виборі нас ціллю атаки - була наявність серед нас найбільшого числа та відсотка внутрішніх орків. Внорків, що жили та планували своє подальше життя згідно орківської ідеології, орківських соціальних та особистих відносин.
Осіб, що є орками по своїй внутрішній суті.
Орки природньо здатні до мімікрії. Тож багато з них чудово розмовляють українською. Та чудово використовують проукраїнські гасла за надійний щит до своїх справжніх і завше добре прихованих, дій.
Наразі,зараз ще дуже важко відрізнити внорка від
українця(представника ще не сформованої, остаточно, системи) або від величезного відсотку осіб, що ще не зробили свій життєвий вибір. Тож зараз внорки присутні у абсолютно всіх прошарках та структурах країни - від родичів чи сусідів до владних, безпекових та й армійських структур. Вони іноді роблять цілком корисні для країни дії,
але головна мета їх світосприйняття - бути частиною соціальної структури та ієрархії орди.
Тому раніше чи пізніше вони проявляють себе у діях, що так чи інакше перешкоджають розвитку незалежної України.
Частіше за все, вони це роблять з метою особистої користі, рідше - аби просто піднасрати усім, хто живе поруч, ще рідше - з метою завдання прямої шкоди країні. Але під час появи складних ситуацій - всі внорки дуже швидко проходять шлях від особистої користі до прямої шкоди та зради. Тож не варто дивуватися коли давно знайомі люди "нормальні та трохи з прокацапськими поглядами", під час важких випробувань, - стають навідниками, зрадниками чи колаборантами. Бо це - внорки.
Але якщо ми просто відкриємо полювання на внорків, то повторимо жахи "нквдшних трійок та ворогів народу". Та доки існуватимуть внорки - доти існуватиме безпосередня загроза нашим життям та небезпека повторного нападу.
Монолітність нашого суспільства - складний, але найбільш реалістичний засіб убезпечити нас від мотивованих воєн.
Тому нам одночасно потрібно віднайти цивілізовані та соціальні методи знешкодження цієї небезпеки.
Одним з таких методів вважаю введення "градації соціального залучення". Себто, якщо людина приймає БІЛЬШУ участь у житті соціуму(безоплатна праця на відтворення країни, участь у створенні та реалізації ідей покращення соціуму етс) - то вона отримує кращі умови життя (менші податки, комунальні збори, слабше держрегулювання етс.)
Якщо ж людина апатична чи патрімоніальна, то вона просто не отримує покращення.
Ясно єдине: якщо ми хочемо жити в мирі - від вноркив треба здихатися.
Чи фізично, чи перетворивши їх на людей - вирішувати громаді.
4. Переплетені соціальні системи. Методи розплетення.
Ось я і добрався, нарешті, до головної мети цього допису:
віднайти та зрозуміти відмінності орківської та української соціальних систем.
І не просто знайти відмінності, а й знайти головні риси, що уособлюють ці системи.
Себто, НЕ зосередитися на обгавкуванні їх , на кшталт
"чому вони такі кончені орки",
а зосередитися на
"чому ми - українці".
Що і як саме нас відрізняє від них.
Що саме робить нас українцями, українцями, як новою соціальною системою. А саме:
про що ми спілкуємося один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми діємо чи взаємодіємо один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми здійснюємо керування нашим суспільством,
як та на яких умовах, погоджуємось (чи не погоджуємося) на передачу своїх прав та можливостей якимсь "уповноваженим особам".
І що найголовніше, це
про майбутнє - як маємо жити не на час війни,
а на час миру.
Бо нам - жити далі.
А як не нам - то нашим нащадкам.
Отже.
Щодо орків. Припускаю, що головним важелем їх соц.системи є "можливість сили". Сила в них сприймається не тільки як фізичне застосування, а й як економічне, фінансове чи соціальне насильство чи примус. Себто, особа, що найкраще застосовує ці різновиди примусу до сородичів - займає краще становище у їх соціальній ієрархії. Це протиборство всіх проти всіх і воно не зупиняється ні на мить.
Знайома картина, правда?
В нас наче так само зараз, нє?
У тому то й справа, що нє...
Картина знайома саме тому, що дуже багато орків, на самих вищих щаблях, втовкмачували нам її вже більше півтисячі років. Добре, що ця картина в нас постійно ламається. Отже, це означає, що право сили - не задовольняє наше суспільство.
Насправді ж, українцям набагато більше притаманна СПІВПРАЦЯ. Нажаль, частіше на горизонтальному рівні. В ті рідкі часи, коли співпраця ставала ся й на вертикальних перетинах - Україна отримувала миттєву перевагу і ставала справді окремою соціальною структурою.
Себто, саме співпраця (а не безальтернативне кермування чи безвідмовне виконання) між керівниками та виконавцями різних та одного рівня і має стати основою відносин.
Співпраця, а не конкуренція. Поступка розумною частиною своїх переконань та власності заради отримання більших можливостей та надбань.
До того ж, припускаю, що термін "ієрархія" - зовсім не притаманний українській соціальній системі.
Скоріш:
"в кожному місті свій нрав і права, кожна імєєт свій ум голова"
(с) Сковорода.
Себто, містечкове самокерування. З виділенням частки ресурсів на субдержавний рівень для армії, поліції, судів, дипломатії та життєзабезпечення.
В критичні моменти на кшталт військової небезпеки або принципової зміни норм життя (закони, Конституція) - має автоматично збиратися всенародне зібрання, щось на кшталт Майдану.
Бо одноосібні рішення - ніколи не приносили Україні користі.
Є два чудових українських слова:
"спільнота"(від слова "спільно", як головного принципу утворення соціуму). Без "спільно " в нас нічого не залагоджує ся між нами, суспільством. Справжньої спільності важко досягти, але ми маємо знайти технології для цього.
Наприклад, старовинні "толоки" - періодичні зібрання невеликих соціальних груп для вирішення локальних питань та погодження позиції щодо питань глобальних, державних.(теперішні "представницькі" органи самоврядування, нажаль живуть окремим від спільноти життям)
та слово "прошарки". Що означає частини українського суспільства, що є слоями об'ємної загальної спільноти, загального шару, Сфери.
Помітили? Сфери! а не якоїсь пірамідальної чи взагалі двовимірної ієрархічної структури орків (де окремі "сорти" суспільства намагаються унеможливити будь який взаємоперетин).
Наші прошарки, на відміну навіть від постдемократичних пірамід, часто включають до себе представників різного майнового чи владного цензу і більш зосереджені на особливостях традицій та родинного виховання. Тут є невелика схожість з клановими соц.структурами Близького Сходу та Азії, але там клани принципово не перетинаються, на відміну від наших прошарків, де стійкі контакти можливі між представниками будь-яких місць соціальної Сфери.
Ще однією найважливішою рисою соцструктури українців вважаю "бажання віддавати".
Віддати, поділитися своїм часом, своїми зусиллями, своєю працею, своїми грошима, своїми ідеями, досвідом та знаннями.
Поділитися просто так. Наперед. Без сподівань на "взаєморозрахунок".
Так, така наша риса відразу викликає у орків (та й не орків) бажання негайно "обдурити довірливих"... Але коли ми її використовуємо у межах лише (!) нашого суспільства, лише нашої Сфери - вона приносить колосальну користь як в цілому спільноті, так і кожній окремій її особі.
Себто, вирішивши проблему "кому треба довіряти" - ми вільно зможемо використовувати нашу природнью рису "допомогти та разом стати краще".
Як це відбувається зараз.
Механізм "визначення ступеню довіри " - має стати державним механізмом та звичною побутовою методикою.
Ще однією досить важливою для ідентифікації рисою, вважаю так звану "монолітність натури".
Зрозумійте вірно, в нас є різні люди: добрі й злі, ті що створюють та ті що руйнують, ті що заздрять та ті що допомагають. Різні.
Але більшість українців не схильні міняти свій психотип, свою натуру на іншу, відповідно до обставин.
Бо у спільноті України для всіх них є своє місце: місце і для добрих українців і місце для злих українців. Для всіх. Хто вважає Україну своєю батьківщиною.
На відміну від нас, виживання орків дуже часто залежить від їх вміння вчасно перевзути ся.
(Тож часті та несподівані зміни натури - цілком можуть вказувати на наявність орка під шкірою)
Ще однією цікавою рисою вважаю довідливість.
Себто, бажання отримати якнайбільше інформації, перед тим як прийняти рішення.
Орки ж не схильні до отримання надлишкової інформації бо її наявність може стати причиною застосування сили щодо них від орків більш вищого сорту.
Ну і дуже важливою нашою рисою є природня креативність.
Так чи інакше, кожен з нас у своєму житті не тільки щось придумував нове, а і втілював це в життя. (До речі, тої креативності дуже не вистачає зараз в світі і досить невелика кількість країн може похизуватися природньою схильністю своїх громадян до неї.
Наприклад, Китай - не може, а Індія - може)
І головне.
Цю війну цілком можуть зупинити лише наші ЗСУ.
Але навіть вони не можуть забезпечити відсутність нової війни.
Забезпечити цю відсутність НАЗАВЖДИ (!) можуть лише мирні, цивільні люди. Які живуть ТАК, щоб ні в кого не виникало й думки,
що ці люди можуть жити якось інакше.
Навіть, якщо їх захопити та поневолити.
Нажаль, треба констатувати, що реальна можливість космополітичного єднання людства наразі втрачена. І хвилі "бед ньюз" посилюються з кожним роком.
Тож маємо створити свою особисту фортецю.
Фортецю Україна.
Як ви вважаєте, які риси уособлюють соціальну структуру українців та де ми відрізняємо ся від соціальної структури орків?