І знову у думках...
- 24.07.25, 21:36
Занурилася у свої думки, гортаючи стрічку в інтернеті. Картинка за картинкою, фраза за фразою... І майже кожний вислів на тих картинках приміряю на себе. Мені ніколи ніхто подібних картинок з такими фразами не присилав. Лише один раз прислали пісню, яка "говорила" про почуття тієї людини до мене. І все. І у мене склалося враження, що люди (чоловіки) або бояться зізнаватися мені у своїх почуттях, або вони взагалі бояться говорити про свої почуття.
Якщо вони бояться зізнаватися мені у своїх почуттях то хочу запитати: Невже я не варта ваших почуттів і зізнання у них?
А якщо вони взагалі бояться говорити про свої почуття, то хочу сказати: Так ви не дізнаєтеся чи взаємні ті почуття.
Взагалі це сумно, що люди бояться говорити про свої почуття до інших. Або ж просто замовчують. Звісно, зрозуміти можна страх, що почуття будуть не взаємними. Але ж якщо ви не скажете про свої почуття, то ви і не будете знати - взаємно це чи ні.
Для мене це не важко - зізнатися. Я не люблю, коли є почуття і я мовчу. Я обов'язково маю сказати про них. Так, може бути боляче, так, може бути не взаємно, але ж ваше зізнання може змінити хід подій.
Я не з тих жінок, які розуміють натяки. Натяки про почуття можна зрозуміти і помилково. Натяки можуть бути несправжніми, задля розваги чи приколу. І через це може бути ще болючіше і неприємно. Тож, про почуття треба говорити прямо, серйозно і без натяків. Натяки допустимі для запрошення на секс. Та й то, не усі можуть зрозуміти.
4
Коментарі