Мінкульт Нищука свідомо добиває Нацмузей у Пирогові, перетворивши перлину історії на блошиний базар!
Національну перлину народної архітектури та історії в Пирогові
остаточно перетворили в торгівельно-розважальний центр та український
шанхай з фаст–фудами. Замість того, щоб показувати національну культуру
України, недолуге керівництво музею запустило низку свят сільського
рівня та заповнило музей примітивними сувенірами.
За останні роки Національний музей народної архітектури та побуту
України перестав проводити масштабні заходи, з музею пішли народні
майстри, зникла якісна сувенірна продукція, фаст-фуди витіснили народні
страви. Музейні ятки пропонують примітивну продукцію, якій місце на
стихійних базарах. Музей у Пирогові став центром попси.
Більшість поважних народних майстрів, які там роками ярмаркували,
відмовились брати участь у музейних заходах через жахливу організацію
та хуторянський підхід до проведення музейних свят.
Головна мета нинішніх керманичей – заробити гроші. Але, дивлячись
на стан музею, розумієш, що всі кошти, зароблені на численних заходах,
йдуть не на розвиток музею, а в кишені .
За останні роки НАЦІОНАЛЬНИЙ музей перетворився у розважальний
заклад з науковцями-аніматорами, які окрім танців та співів більше
нічого не спроможні зробити. Ні путівників, ні інформаційних бюлетнів,
ні наукових видань. Схоже, гроші на видавничу справу музей так і не
заробив.
Про музей у Міністерстві культури України згадують лише після
чергового збурення громадськості, горе-міністр Нищук без конкурсу
призначає чергового «ФАХІВЦЯ», який зазвичай не відповідає вимогам
законів України. На посаду директора музею останнім часом приходять
друзі та куми міністрів культури для яких Пирогів – місце розваг
та заробітку. Про розвиток музею у міністерстві майже ніхто не думає.
Та там й нікому: завідувач відділу музею колишній міліціонер.
Критерії відбору кадрів у міністерстві ні у кого не викликають
жодних сумнівів: до музею приходять люди, які або зовсім не мають
досвіду роботи, або пару місяців працювали заввідділом якогось там
музейчика, не розуміючи специфіки великого музею під відкритим небом.
Останній десант від Міністерства культури – маловідома жіночка зі
Львова, Оксана Повякель, яка, за її словами, виросла у музейному
середовищі (її мама працювала в якомусь музеї понад 40 років), і має
“страшенні зв’язки” в Адміністрації Президента. Разом з нею зайшла
команда “парашутистів” – чисельні “друзі” Голосу Майдану. Які вміють
заробляти. І обіцяли зміни на краще.
“Покращення” наступило: у музеї виросли нові торгівельні ятки,
сувенірні крамниці, «розливайки», зайшли нові орендатори. І всі без
погодження з держмайном. Відкрилися нові зони відпочинку з фаст-фудом, з
шашликами, з пивом, з горілкою. Співоче поле остаточно перетворилось у
ресторанну зону з аніматорами (артисти та майстри), які обслуговують
ці генделики.
Орендатори працюють без ліцензій на горілку та пиво, без відповідних
договорів на електроенергію, воду «смокчуть» з музейного(!!!)
пожежного гідранту. (Музейне болото-озеро майже висохло. Не приведи
господи, пожежа – експозицію буде нічим гасити). Санітарні норми
порушені: людям навіть ніде руки помити – стаціонарний туалет біля
Співочого поля закритий, а до «сучасних» біо – туалетів йти далеко.
Виникає питання: де зрушення, де зміни?
Якість заходів погіршилась, більшість традиційних музейних свят
просто зникло. Нововведені заходи проводять лише для «галочки» та
фотосесії (Оксана Повякель – “бос-медіа” багатьох піар-кампаній і
вміє подати роботу у вигідному ракурсі). Є багато нарікань від
відвідувачів щодо ціни і якості. Екскурсійне бюро очолила людина, яку
неодноразово ловили з «лівими» туристами та на перепродажі музейних
запрошень.
Головне завдання новоприбулої шефині – приборкати колектив і заробити
гроші. Працівникам вона призначає премії без преміальної комісії,
звільняє неугодних працівників (саме за це було звільнено попередника
директора Бойко), орендаторів зобов’язала накривати стіл для музейних
гостей та керівництва (на День вишиванки кормили та поїли понад 50
осіб з міністерства), заносити гроші «на потреби музею».
А тих, хто не розуміє «важкої долі музею» активно виживає, «нацьковуючи» пресу та науковців.
Змінюються директори – не змінюються проблеми. І нинішний керівник
теж не справилась. Нема ні концепції, ні бачення, ні розуміння розвитку
музею. Ні досвіду. Один піар – ним діри в стріхах не закриєш.
Попереду «прозорі» вибори на посаду директора.-пише блог https://linadov
Міністерство культури планує їх провести в серпні, під час спеки та
відпусток – тоді розморені члени комісії проголосують відповідно до
міністерської вказівки. І знову виберуть “ручного” гендиректора.
“Майдан” переміг!?
Цей лист ми направляємо в пресу і членам Комітету культури і духовності Верховної Ради України.
Гордість народу – Національний музей народної архітектури і побуту
України необхідно терміново врятувати, замінивши нинішнє некомпетентне
керівництво патріотами і професіоналами!
О.Мельник, музейниця