Технологія перетворення музеїв на кунсткамери та кімнати жахів

Хочу ще раз пояснити:Стартап – це тільки що створена компанія (можливо навіть не є юридичною особою), яка знаходиться на стадії розвитку і будує свій бізнес на основі нових інноваційних ідей, або на основі технологій, які нещодавно з’явилися. Стартдаун – це стартап, який не вдався(та й не міг), і цей даун  з «дітьми сонця» з синдромом Дауна нічого спільного не має.

Частина ІI

Два з половиною роки ганьби.

Для початку, в дусі сучасних гендерних мовних тенденцій: керівник – самодур. Керівничка – самодурка? Самодура чи самодурепа? Питання – принципове.

26 лютого 2015 року генеральним директором Національного музею історії України була раптом призначена Тетяна Сосновська. Протегували цю особу, як нам стало відомо, особисто Віце-прем’єр-міністр, Міністр культури України В’ячеслав Кириленко та впливовий депутат КМДА Володимир Бондаренко. Чому це призначення відбулось без будь-яких консультацій з громадськістю та   кваліфікаційних вимог? Чому саме Сосновська? Після того, як у безпосередній близькості до Музею з’являються нові будівельні майданчики,  виникають певні підозри…

Рівень менеджменту гендиректора національного музею можна охарактеризувати двома основними принципами: самодурство та непрофесіоналізм. За період керівництва Сосновської Музей номер один України почав нагадувати сільський клуб. Знаєте, де завклубом укомплектував кадри кумами та підлабузниками, а комісіям з району замилює очі формальними «заходами»…

Давайте послухаємо працівників музею з багаторічним стажем:

День Незалежності в Національному музеї  залежному від самодурства керівниці.

Нещодавно вся країна святкувала найважливіше для будь-якої суверенної держави свято – День Незалежності.  Традиційно музеї історичного профілю з особливою пильністю відносяться до цієї дати, готуючи свої виставкові проекти та інші святкові заходи.   Національний музей історії України теж не залишився осторонь. Але під  «креативним» керівництвом  Сосновської,  відзначення цього свята, особливо, в цьому році набуло такого химерного прояву, що й годі казати. На першому поверсі в центрі була розміщена, як це було названо авторами,  інсталяція «Мистецтво Незалежності». На вікнах розвішані маскувальні сітки, чергові фото  та вірші на тему АТО. В центрі,  вартий особливої уваги арт-об’єкт,  імітація розбитого вікна з уламками, які розлітаються в різні боки. Тобто до паркету в центрі прибили вікно від нього  до стелі натягли металеві троси,  на яких хаотично закріпили різного розміру прозорі шматки пластику (бо скло все ж таки  небезпечно). Автори коли  презентували  цю частину проекту вжили слово «ЗD» зображення. Чому? Досі не зрозуміло.

З боку поставлена збита із ДСП коробка,  в якій – три дірки,  в які якщо зазирнути, можна побачити кадри із військовими сюжетами. Навпроти  одного отвору закріплений пістолет так,  що дуло його направлене на  того, хто дивиться. Все це  може  бути в музеях,  але впевнені,  що не історичного профілю. Бо по-перше, все зроблене по-сосновські з дешевих матеріалів  і де всюди  з усіх обшарпаних місць та дірок просто кричить, що  директор жодної копійки не дасть, бо то її гроші –   не державні, а конкретно її. Хто із співробітників музею був присутній на обговореннях будь-яких кошторисів знає в таких питаннях весь штучно викоханий лоск керівника європейського типу миттєво злізає із шановної керівнички,  як дешевий лак із нігтів і з’являється вульгарна базарна баба, яка за копійку вдавиться. Жодної копійки не дає на виставки, весь матеріал це старі запаси або  співробітники закуповують за свій рахунок.

По-друге, музей повинен підходити до цього питання ґрунтовно з науково-історичної точки зору і документувати військові події, а також  дати можливість учасникам засвідчити історію війни показати  і розказати про те, що вони бачили і свідками чого були. А не так –  якимось набором випадкових речей між собою слабо пов’язаних, які мають сумнівне естетичне навантаження, а смислового взагалі ніякого.

Безкінечне паразитування на темі АТО, саме безсовісне і цинічне. Бо  нескінченні  фото, роздруковані на дешевому папері,  із  зображеннями війни постійно присутні в музеї і до свята Незалежності, і до 8 березня, і до Нового року,  і до дня Святого Патрика  – ДО БУДЬ ЯКИХ свят.  Але не далі того.  Бо музей не веде широкомасштабного  грамотного і своєчасного комплектування цієї найважливішої на сьогодні теми оригінальними експонатами. Особливо з огляду на те, що учасники цієї війни мало не щодня бувають в музеї. Це час збирати речі і документувати цю війну,   а не через 50-100 років. Варто нагадати, а пані директорці розповісти про історію музею, яку вона не знає й знати не хоче,  що співробітники музею  і в Першу світову і другу на діючих фронтах збирали експонати і сьогодні готові це робити. Але не при Сосновській, коли вона особисто на свій «шалений розсуд» вирішує які матеріали повинні надходити до музею. Зав. відділу А. Богдалов отримав догану за відсутність на робочому стільці, коли комплектував матеріали  у учасника АТО.  Співробітники його відділу історії Незалежної України за своїми  функціональними обов’язками повинні  збирати такі матеріали і за потенціалом готові це робити. Між тим,  безкінечно пояснюють «шановному» директору,  що саме ця газета потрібна у фонд в новій колекції хоч вона і сучасна (але це швидкоплинне явище), а на її дебільні та примітивні вимоги пишуть дивні документи типу «Алгоритм встановлення штор на вікнах»  і щоденно погодинно звітують про роботу.

Але головний експонат всього цього «ЗD» дійства  – це половецька  стела 12 ст., яка музею була передана командиром батальйону «Азов» і яка чомусь лежить на спині збоку, хоча анонсувалась  як головний експонат.  Як називають подібні стели в народі «кам’яна баба», а правильніше було б сказати, «дід» бо то символ воїна і чоловіча постать, дійшов до наших часів і до музею …. без голови.

Воїн  без голови –  не знаємо що в нього вкладала пані Тетяна,  але безперечно головний експонат   і  правильний  символ всього,  що відбувається в музеї  –   ВСЕ БЕЗ ГОЛОВИ,  без мозку,  совісті і душі, але з широким вибором медичних діагнозів.  Універсальний символ  керівництва по-сосновські.  Ніби і   зовні непогано,  але без голови.  На словах реформування, а на ділі і в реаліях  – руйнування.

Насамкінець в той же  день 23 серпня без будь-якого погодження із науково-методичною радою, без взяття на облік просто згідно усного  наказу директора, поки відкривали головний проект косо криво із допомогою старого доброго  російського мата до стінки на третьому поверсі «пришпандорено» чергові  картонки із кольоровими картинками. І це навпроти експозиції присвячені І Світовій війні.

Ці картинки –  це черговий проект Міністерства інформаційної політики   до 26 річниці Незалежності «26 українців, що змінили історію». Проект експонується в  НМІУ до 31 жовтня. Далі у всіх співробітників почалась цікава розвага – знайди як найбільше стилістичних, історичних і орфографічних помилок на тих картинках. Всього того купа. Але головне «досягнення» цього проекту – аркуш присвячений видатному українцю –  Сергію Лифарю. Знову безліч помилок. Але головне фотографія вміщена,  щоб показати відвідувачам як виглядав видатний танцівник  чомусь не його. Правда зображений на цьому фото фіналіст конкурсу ім. Сергія Лифаря не менш відомий сучасний балетний танцівник Сергій Полунін і теж народжений в Україні. Але як-то кажуть Сергій, та не той… І це в музеї, в якому найбільша меморіальна колекція оригінальних унікальних предметів Сергія Лифаря?!!!! І прикметно, що все на тій же стіні де ще до Сосновської експонувались оригінальні театральні афіші  спектаклів Сергія Лифаря 20-50-тих рр. і які за її наказом повернуті до фондів.  Сама виставка «Життя для танцю» з оригінальними всесвітньовідомими експонатами розібрана за особистим наказом Сосновської і схована у фондах!!!! Парадокс, вже в музеї залишився тільки один співробітник, який може ідентифікувати оригінальне фото відомого киянина С.Лифаря. Спеціалістів нема.

А далі  ось це – фотопланшети з помилками та ляпами… Ось вам і вся реформа музею … Головне, що це як каже директор «комфортний простір для відвідувачів»…

А на наступний день саме 24 серпня тихо само собою  – в колі друзів і «старих співробітників музею»  із тих,  хто кричить під міністерством «Геть Сосновську!», Антон Богдалов провів екскурсію і відкрив виставку,  яка присвячена Незалежності і підготовлена ним і його співробітниками. Ця виставка базується на оригінальних експонатах із фондової колекції музею,  де центральним експонатом є чернетка Акту незалежності, написана Левком Лук’яненком 24 серпня 1991 р. Але виставку  за наказом директора загнано на 3 поверх в куток і навіть формально не було відкрито і не  «відвідана директором-реформатором» жодного разу…

Зате завдяки цьому виставковому проекту існують документи, в яких прописано «алгоритм вішання штор на вікнах». Співробітники відділу історії Незалежної України змушені були «ТВОРИТИ» такі документи згідно наказів директора, щоб мати можливість підготувати виставку.

На жаль, на сьогодні  цим музей  може хвалитись – це єдине досягнення –  безглузді накази  керівника,  який чомусь думає, що має відношення до Європи і який за дивним чином потрапив на цю посаду. А ще залишилися поки незвільнені співробітники, які складають дивні документи, аби « щоб посміятись і щоб воно відчепилось», а ще для того щоб років через  100 юний дослідник історії НМІУ читав і дивувався,  на що люди витрачали час, а головне, як при цьому у них вистачало сили робити свою роботу чесно і добросовісно.

Дивна ситуація склалась в окремо взятих музеях України: особи, з якими уклало контракти попереднє керівництво Мінкульту, стали з часом повністю незалежними – від міністерства, від громадськості, зрештою, від здорового глузду.  Відбуваються прямі порушення законодавства, профанація та імітація діяльності – і міністерство нічого не може (чи не хоче) вжити. Що це? Подейкують, що покровителі пані Сосновській здійснюють тиск на Міністерство. Чи розуміють покровителі одіозної директорки, що несуть солідарну відповідальність за  нищення знакового українського музею?

Півроку, з 17-го лютого працівники НМІУ пікетують Міністерство культури. Два Майдани(!). Чиновники міністерства демонструють неймовірну витривалість. Очікувана була б інша реакція від міністра-майданівця Євгена Ніщука. Посадовцям слід набратись сміливості та перегорнути сторінку кириленківщини в українській культурі.

А політикам на кшталт В’ячеслава Кириленка слід зрозуміти, що пустоту не можна прикрити жодними псевдопатріотичними гаслами. Нобелівську премію не отримують за патріотизм. Навіть якщо ти докажеш, що ти стовідсотковий українець, ти не отримаєш «Оскара». Потрібні ще певні якості, які повинна стимулювати державна політика. Але ці прописні істини буде засвоювати наступне покоління українських чиновників від культури.

P.S. Очікувано, бурхлива патріотично-виставкова діяльність Т. Сосновської  закінчилась грандіозним скандалом. Маскувальні сітки, які були взяті на виставку у волонтерів на кілька днів, були повернуті розрізаними на шматки та не поїхали на фронт. Ось вам істинна ціна «патріотизму».

І. Корсун, В. Логвінов

Знайомтеся – новий знаковий автор сучасної української літератури Роман Зіненко. Доброволець, боєць бату “Дніпро-1”. Один з тих, хто вирвався з Іловайська. І автор резонансної книги “Иловайский дневник”, презентацію якої українською очікуємо днями…

Перед цим, з легкої руки арт-директора Музею плакату, добровольця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка, що намагався прорватися в Іловайськ, Роман Зіненко мимовільно став “щасливим плакатним талісманом” зони війни.

Юра Нерослік зробив символічний плакат з фотографії Романа влітку 2014. І пішов до війська. Ми ж почали розкручувати першу плакатну колекцію цієї війни в мережі і на виставках.

Сталося так, що робота Неросліка “Хай кулі тебе минають”, стала ПЕРШИМ плакатом-оберегом нової війни. Ми не встигали роздруковувати той плакат на принтерах, даруючи захисникам. В жовтні 2014, я дарував той плакат бійцям Сектору А, доїхавши до Новоайдару, де стояв бат “Київщина” мого друга полковника Юрія Покиньбороди…

Плакат почав жити власним життям – його святили в церквах, вішали в казармах і бліндажах, ховали в бронежилетах, клеїли на БТР…

Історія дійсно унікальна – доброволець, що став всесвітньо відомим художником – Юрій Нерослік, малює плакат з добровольцем Романом Зіненком, що став відомим письменником. Одночасно вони потрапляють в жахіття Іловайська, намагаючись прорватися один до одного. Неподалік моїх рідних сел мало не загинули, але вирвалися неушкодженими!

Вже у мирному житті творчо відбулися! Готовий сценарій розкішного патріотичного бойовика! Мінкульт нині фінансує зйомки українських фільмів. Переважно виходить муть з надуманими сюжетами про давні епохи. А тут така розкішна історія з сучасності!

Агов, сценаристи – відгукніться! Герої – поряд! Хоча, Роману варто самому написати сценарій…

До речі, надіслано офіційне запрошення Роману увійти до складу бойової редколегії журналу “Музеї України”…

І публікація з бурхливого 2015 року, коли ми ще не дуже розуміли глобальних подій:

“Легенди цієї війни створюються на наших очах. Реальні бійці і волонтери зони АТО перетворюються на якісь символи, а звичайні фотографії в знамениті плакати… Переконалися, готуючи виставку плакату Юрія Неросліка “Герої АТО”.
Арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України”, сержант 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік – рік на фронті. Доброволець. Підрозділ саперів. Бойове хрещення отримав поруч з моїми рідними селами під Іловайськом.

Їх колона, з 280 смертників, була свідомо послана зрадниками з штабів просто в гарно пристріляну артилерійську засідку під Старобешевим. Село Новокатеринівка. Це мій райцентр, а приблизно на місці трагедії ми в дитинстві грали в футбол…
В Іловайськ ми з рідного села Осикове, їздили за хлібом – там його пекли найкраще. Нині – то дорога смерті виходу з котла. А раніше ми на тому тихому шосе вчилися їздити на автівці…
В тих мальовничих місцях і розгорнулася найбільша трагедія цієї війни.
Лише завдяки толковим офіцерам середньої ланки, колона, в якій був Юрій Нерослік, врятувалася від повного знищення. Втратили майже всю техніку, Юру вибуховою хвилею скинуло з броні – травмувався – хлопці витягли… Більше тижня, через містечко Комсомольське, де був наш райвійськомат, степами, пробивалися до своїх. Пощастило – дійшли… Його другу з бату “Дніпро-1” пощастило менше…
Ось як цю історію подала агенція УНН з виставки Музею плакату у Музейно-патріотичному центрі КУН.

“Ще один плакат я робив моєму другу. Ми познайомилися у Фейсбуку до війни. Він пішов до батальйону “Дніпро-1”. Я йому зробив плакат “Хай кулі тебе минають”. І коли ми потрапили в Іловайськ, мій товариш теж був там, тільки з іншого боку. Коли виходили з котла – він їхав на БТРі. Вбило його командира, що сидів зліва. Справа сидів ще один боєць, якого повністю розірвало, а друг лишився живим. І потім ми списалися у Фейсбуку, і він каже “Юра, ти знаєш, цей плакат став моїм оберегом”. Ось такий збіг”, – розповів Ю.Нерослік”.

В серпні 2017, я бачу публікації про презентацію книги “Иловайский дневник” і розумію, що мені чомусь знайоме обличчя автора. Письменник Роман Зіненко – з плакату художника Юрія Неросліка! Пишу йому на Фейсбук – він!

-Юра зробив той плакат в липні 2014. – згадує Роман Зіненко, –Ми тоді випадково познайомились з Юрою Неросліком під час якогось обговорення в мережі. Навіть посварилися трохи… А потім він попросив надіслати йому фото дивану, з якого я пишу коментарі. Я надіслав фото з аеропорту щойно звільненого Маріуполя. Юра зробив з того фото плакат.  Плакат трохи не точний. Юра намалював хрест Нацгвардії, а я належав до батальйону “Дніпро-1”. Але, не дивлячись на це, плакат дійсно став пророчим. Жоден осколок і жодна куля не торкнулась.

І документальне свідчення учасника тих страшних подій.

– В последнее время в СМИ было опубликовано немало статей с обвинениями в ваш адрес. Слушать только одну сторону неинтересно. Хотелось бы узнать, с чем вы связываете эти нападки и негатив?

На самом деле обвинения звучат одни и те же. Так что давайте снова пошагово разберемся в этих вопросах.

Одно из главных направлений, которыми меня пытаются очернить – подсчет рейтингов. Последним ярким примером стали показатели от «Комитета избирателей Украины». Именно им везде и «козыряют» политически ангажированные СМИ, так как в этом рейтинге Запорожская область опустилась на 16 место. Хочу напомнить, что в экспертной оценке каждой области принимают участие от 5 до 15 жителей региона, которые отбираются из заявок политических экспертов, представителей СМИ, общественного мнения и неправительственных организаций. И в этот раз запорожские «эксперты» просто оказались менее патриотичными, нежели представители других областей Украины. Понять, насколько компетентны отобранные эксперты несложно.

– То есть существуют другие рейтинги, на которые опирается облгосадминистрация?

Если говорить о важных для области показателях, можно сказать следующее. В текущем году в области возобновлен процесс экономического роста и развития промышленного производства, что в свою очередь закладывает основу для дальнейшего повышения социальных стандартов. Так в промышленном комплексе области, который является основой региональной экономики, индекс промышленного производства за январь-июнь 2017 составил 108,8% (5-7 место среди регионов). Значительный рост достигнут в таких ведущих отраслях, как энергетика (на 20,8%), машиностроение (11,1%), пищевая промышленность (на 5,7%), а также металлургия (на 1,3%), что существенно повлияло на общий индекс промышленной продукции. По объему реализованной промышленной продукции (91,8 миллиард гривен), область занимает 3 место среди других регионов Украины – 9% в общем объеме.

Производство валовой продукции сельского хозяйства во всех категориях хозяйств за январь-июль 2017 составляет более 5,3 миллиарда гривен – это 5 место среди регионов. По сравнению с соответствующим периодом прошлого года производство валовой продукции возросло на 2,7% (8 место среди регионов).

Аграрии собрали более 2,8 миллиона тонн зерна – это второй результат среди регионов Украины (после Одесской области) и один из самых больших за годы независимости.

Показательным является рост финансовых показателей. Так, за январь-июль текущего года поступления в общий фонд госбюджета составили 10,2 миллиарда гривен. Что на 8,6% больше, чем в соответствующем периоде прошлого года; в местный бюджет поступили – 5,1 миллиарда гривен или на 25,5% больше.

Есть положительная динамика роста экспорта (+381,9 миллиона долларов США или на 33,4%), в том числе со странами-членами Европейского союза. На сегодня их часть в общем объеме экспортной торговли Запорожского края с разными странами мира увеличилась до 29,7%. Также выросли импортные поставки (116,3 миллиона долларов США или на 19,7%). Сальдо традиционно положительное – 849,7 миллиона долларов США и достаточно высокий коэффициент покрытия экспортом импорта – 2,48.

Среднемесячная заработная плата по области за январь-июнь 2017 составляет 6397 гривен (5 место среди регионов Украины). По сравнению с январем-июнем 2016 она увеличилась на 34,2%.

Еще один пример позитива – в рамках всеукраинского форума «Децентрализация – основа формирования эффективной системы управления и местного развития», который прошел под председательством Премьер-министра Украины Владимира Гройсмана, были подведены промежуточные итоги реализации реформы в регионах страны. Собственно Запорожская область вошла в тройку лидеров – регионов по внедрению реформы децентрализации.

– Публиковать рейтинги из разряда «все пропало» СМИ начали в аккурат после скандальной сессии. Складывается впечатление, что вы что-то не поделили с депутатами…

Действительно, очередной наплыв негатива произошел, когда наши оппозиционеры поняли, что они не имеют реального давления на власть. Ведь не все политики «болеют» за свой регион. Больше используется элементарный шантаж: хотите чтобы депутаты поддержали предложения – помогите в решении личных вопросов или в проблемах с правоохранителями. Единственное, что мне оставалось – сделать официальное заявление о преступлении против национальной безопасности и действующей конституционной власти.

Я лично был свидетелем того, как призывы к спецстатусу заканчиваются АТО. Тогда я работал в Луганске по линии СБУ и убедился: ничто не делается просто так и «мелочей» не бывает. Так что считаю: в подобных вопросах лучше проявить излишнюю бдительность, чем ее недостаток. Главное, чтобы в результате подрывной деятельности Украина не получила очередную ЗНР или ее подобие. Что именно происходит в нашей области, совпадение это или нет – скажут наши правоохранители. И в интересах следствия я не стану разглашать информацию по данному вопросу.

– Запорожская оппозиция обвиняет власть в преследованиях. Почему именно сейчас?

Когда оппозиции наступили на «хвост», все чаще начали звучать обвинения в политических преследованиях от Оппоблока. Так «преследованием» называют мероприятие «Урожай», которое в прошлом году принесло в бюджеты всех уровней дополнительно около 100 миллионов гривен. Также мы стали ближе к наведению порядка в земельных вопросах. Что же это за политические преследования? Это когда годами не платятся налоги, системно нарушается Закон Украины, и люди позволяют себе такие деяния, прикрываясь своим статусом депутата или чиновника? Но по выявлению этих нарушений, они пытаются свалить собственные грехи на преследования оппонентов. Возможно, политики просто привыкли к тому, что раньше партия власти прикрывала их злодеяния на местах и теперь хотят продолжения. Например, в Энергодаре судье городского суда вручили подозрение в совершении преступления. Ему инкриминируют принятие неправомерного решения в пользу мэра. Но даже такие примеры  не останавливают политиков. Вот в Запорожье продолжают выигрывать тендеры предприятия с донецкой пропиской. И не понятно – кому это приносит благо? В Украине, да и любой другой стране, когда стороны не могут найти решение – выводы должны делать правоохранители и суды. Единственное, что я могу посоветовать, чтобы избежать подобных ситуаций – не воровать.

– Давайте вернемся от заявлений к действиям. В Запорожской области много проектов, которые нужны людям. Например, недавно запорожцы услышали, что строительство мостов снова откладывается. Неужели надежды нет?

Мостовые переходы через Днепр – вопрос давно наболевший. Мы сдвинули его с места в прошлом году. И было сделано немало. Продвигаясь в строительстве моста с Хортицы на правый берег Днепра, мы подошли к вопросу второго, более сложного мостового перехода. И там понадобился новый проект. В первую очередь он  нужен для того, чтобы строить мост без крана, на который специалисты рассчитывали 10 лет назад. Теперь этого крана нет в нашем распоряжении. А вести строительство «на авось» нельзя – от этого зависят жизни людей.

Следующий, не менее важный проект – обновление международного аэропорта «Запорожье». Он является примером того, что политики могут работать вместе для блага региона. Так, согласно постановлению Кабмина запорожский аэропорт был включен в программу сметой в 611 миллионов гривен. Более того, сейчас мы прошли проверку государственной экспертизы и выходим на финишную прямую по строительству нового терминала. Благодаря Владимиру Буряку, в текущем году планируется выделить 200 миллионов гривен из бюджета города. В этом году запорожцы планируют начать заливку фундамента нового терминала, а также заказ всех необходимых металлоконструкций и оборудования, чтобы к началу 2019 люди увидели новый современный терминал, который является и моей личной мечтой.

Хочу подчеркнуть, что власть региона намерена делать все, чтобы достигнуть консенсуса с разными политическими партиями во благо жителей региона. Например, мы уже не впервые сталкиваемся с проблемой слишком позднего начала работ по важным строительным работам. Сначала затягивается принятие бюджета, потом средства начинают перераспределять. Так получилось с Кирилловским водоводом. Для того чтобы инвесторы профинансировали строительство – мы должны подготовить качественный проект, а деньги на него снова перераспределили. Чтобы избежать подобных «растягиваний», бюджет области на 2018 год будет разрабатываться уже осенью. Чтобы мы могли строить и чинить не в августе, а в марте. Как это делают, например, в Днепропетровске.

– Кроме политических распрей, СМИ все чаще говорят и о других нюансах. Например, законности вашего отпуска.

Негатив берется самых разных направлений. Радует, что самое яркое направление, выбранное журналистами – мой отпуск, который был согласован в Администрации Президента еще в начале года. Я всегда беру отпуск «из двух частей». Одну – на день рождения, вторую – в конце лета, чтобы побыть с семьей. В этом году я еще уделил время присяге сына. Моя бывшая жена немка, он – гражданин Германии и не смог бы вступить в ряды ВСУ. И пусть первым бросит камень тот, кто не ходил к своим детям на День знаний, выпускной и тому подобные праздники!

Не менее потрясающие претензии – во что одета моя семья. На День Независимости Украины я надел форму в знак солидарности с сотнями военнослужащих Украины. Я свои погоны заслужил и горжусь ими. Так же и моя жена, надев вышиванку, подаренную подругой, стала объектом преследований. Хотя она просто приехала на праздник в Запорожье. И что же еще, как ни вышиванку, надеть в День Независимости Украины?

Вообще одна из уловок журналистов и доморощенных политологов «заполнить эфир негативом». Так уж вышло, что сегодня в Запорожье Оппоблок является монополистом в некоторых местных СМИ. Мне же остается только личное общение с людьми на местах. Ведь у меня нет своего телеканала. Так что я занят делом, а не болтовней. А на заказные статьи, между прочим, тратятся просто немыслимые суммы, которые лучше было бы использовать на потребности жителей региона и модернизацию предприятий. Хочу подчеркнуть, что я снимаю шляпу перед простыми металлургами, которые ежедневно, не жалея времени и сил, трудятся на благо Запорожья и нашей страны. И тем больнее видеть политиков, которые прячутся за спинами простых трудяг. И устами журналистов пытаются запугать людей, настраивая их друг против друга.

Хочется задать вопрос таким СМИ: вы настолько ангажированы, чтобы не писать про экологию? Вам не нужны нормальные дороги, больницы, школы? Вас не интересует, что пока одни предприятия платят вам за заказную грязь, другие собирают деньги на «Фонд обороны области». Причем присоединяются к ним даже небольшие фермерские хозяйства и предприниматели. И пока идет борьба за целостность Украины, вы продолжаете говорить о «прекращении братоубийства». Так эти призывы нужно направлять не к Президенту и губернатору, а напрямую к Путину!

Очень прошу журналистов: не молчите! Говорите правду, даже когда она неприятна. Но ваши публикации должны содержать факты, а не перекрученную информацию. Ведь для того, чтобы решить проблемы Запорожской области мы должны действовать в одном направлении: на благо нашей страны, региона и людей. И поверьте, сенсации не иссякнут. Ведь всегда будет море спорных вопросов, которые нужно освещать и обсуждать. И журналисты должны выбирать не одну точку зрения, а равномерно показывать все стороны, чтобы запорожцы понимали: споры есть и в них рождается истина. Нельзя просто бездумно поддерживать любое решение. И глава региона, который соглашается со всеми, не нужен ни политикам, ни народу!

Гостро стоїть проблема вимушених переселенців з Донбасу і Криму! Вони згуртувалися і готують протестну акцію перед Верховною Радою України.

Признать РФ агрессором и поддержать пострадавших украинцев!

Вынужденные переселенцы из Донецкой, Луганской, Крымской областей требуют признать Россию страной-агрессором и принять Закон о пострадавших от российской агрессии.

Проукраинские активисты предложили провести акцию 5 сентября 2017 года, в 10-00, под стенами Парламента и Правительства Украины, что-бы привлечь к решению проблемы вынужденных переселенцев, особенно тех, кто воевал в зоне АТО, депутатов и чиновников.

-Атошники и переселенцы Донбасса и Крыма, а также крымские татары, готовы пойти на крайние меры и объявить голодовку одновременно под АП, ВР, КМ и Посольствами США, Германии, Франции , Евросоюза, Китая и Японии – для отстаивания своих прав и признания их не переселенцами, а лицами пострадавшими от российской агрессии… – подчеркнул мэр ныне окупированого города Александровск, доброволец батальйона “Айдар” Николай Греков. – Хотим призвать посольства стран, которые выделяли Украине средства на переселенцев, провести ревизию и аудит трат, и включить в санкционный список всех чиновников, имеющих отношение к хищению данных средств. Также добиться отставки министров, саботирующих решение проблем данной категории граждан Украины…

Перед началом работы ВР, ряд общественных организаций планирует провести пока символические (флеш-моб) массовые похороны народных депутатов избранных по Луганской, Донецкой областях, а так же представителей АР Крыма.

-Вы, депутаты и чиновники, своим отношением показали, что проблемы переселенцев для вас ” мертвая тема” – в связи с этим под стенами ВР пройдёт траурная процессия для всех депутатов которые ” забыли ” о своих избирателях! – заявил луганский активист Андрей Чудовский.

Все желающие смогут возложить цветы и венки.

Нужно заметить, что подготовка к акции идет давно. Ведь пострадали тысячи людей! И их проблемы на государственном уровне практически не решаются…

Недавно учасники АТО и активисты передали дипломатам такое заявление:

Посольствам США, Франціі та Німеччини.

8 червня 2017 р. громадськими організаціями була започаткована громадська ініціатива «Шлях порозуміння» – щодо залучення місцевого самоврядування України з окупованих територій до співпраці в мирних переговорах та в повоєнному відновленні та інтеграції Сходу України (окупованих територій) та Автономної республіки Крим (анексованої території).

Але, склалась ситуація, яку неможливо було передбачити.

Посадові особи Луганської, Донецької обласних адміністрацій, представництва Президента України в Автономної республіці Крим, навіть Народні депутати України, проігнорували громадську ініціативу. При підтримці нашої роботи на «словах», відбувається справжній саботаж у «справах».

Наприклад Луганська обласна військово-цивільна адміністрація презентувала стратегічний план розвитку Луганської області до 2020р. без урахування інтеграційних процесів окупованих територій. Доступ, навіть до публічної інформації дуже ускладнений. Вирішення технічних проблем спільно – неможливий.
Звертаємось до Вас, як до представника країни яка зацікавлена у процесі врегулювання військової кризи Сходу України – ми впевненні , що громадська ініціатива «Шлях порозуміння» надасть нові можливості та важелі впливу у Мінському переговорному процесі та наблизить Україну до миру та відбудові східних регіонів. Просимо Вас приділити Ваш час і увагу цієї проблемі. Будемо вдячні зустрічі на якій можливо обговорити стан виконання громадської ініціативи «Шлях порозуміння» та розробити спільні кроки щодо співпраці в цьому напрямі.
З повагою
Голова громадської організації
«Громадській рух учасників АТО та
громадян з тимчасово окупованої території» М. Греков
Голова громадської організації
«Асоціація підтримки розвитку
місцевого самоврядування» О. Качан

-Вероятно, руководству Донецкой и Луганской ОВГА, Кабмину, ВР, АП пора осознать масштаб социального бедствия вынужденных переселенцев из Крыма и Донбасса. – сказал доброволец ВСУ Николай Греков, -Уже не время рисовать какие-то фантастические прожекты, под которые кто-то снимает из доверчивых иностранцев колоссальные деньги, что уходят неизвестно куда! Нужны реальные программы адресной помощи конкретным семьям, многие из которых оказались на правах бомжей! Именно этого мы и добиваемся!

Безразличие депутатов и чиновников уже не удивляет. Значит, будет давление на власть через все доступные и законные способы.

Подготовил В.Тригуб

Очільники Запорізької ОДА відвідали прем`єрний показ кінофільму “Червоний” в одному з кінотеатрів обласного центру.

Сюжет стрічки, знятої за книгою А.Кокотюхи, драматичний. 1947 рік. У страшну м’ясорубку сталінських таборів потрапляє воїн УПА Данило Червоний, де мусить пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування  кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай.

Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.

“В 1991 році Україна здобула незалежність. Проте, багато страшних років нам намагались довести, що такої держави не існує. Як тоді, так і зараз чимало наших земляків доводять: це не так!
Лишився у захваті від стрічки “Червоний”.- написав у ФБ Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль

Дякую всім, хто причетний до її створення. Саме такі фільми і доводять: Україна живе в наших серцях”.

https://www.youtube.com/watch?v=2KFmijE0Ikw&feature=youtu.be

“Фільм «Червоний» робить ще один важливий крок – це екранізація сучасного твору українського письменника з української недавньої історії. Про однойменний твір Андрія Кокотюхи я колись писав. Повернуся до нього трохи пізніше, а спочатку зроблю репортажну паузу. – пише критик Андрій Марин.

Екранізацію мені пощастило дивитися в присутності автора, оскільки це був «передпоказ», на який прибули ще й оператор, та акторський склад, хоча й у неповному вигляді. На невеликій прес-конференції Андрій пояснив, що екранізовано останню «табірну» третину його роману, і вже готується «пріквел» за першою частиною, прем’єру якого заплановано наступного року.

Драматичний сюжет, гарна операторська робота, вибір місцевості і переконливі декорації, вдалий акторський кастинг і режисерське вміння подати цільну оповідь, роблять «Червоний» такою ніби «прохідною» картиною, яка насправді торить дорогу чи то прохід, українському історичному «екшену». Не все вдалося одразу, однак, думаю, що «Червоний» залишиться як етап зростання новітнього українського кінематографа у своєму жанрі. Його будуть дивитися, і навіть, передивлятися, вже знаючи, що очікує героїв далі. А це важливо, бо так виявляється прихильність глядачів, відрада для режисера та сценариста, які, мають всі шанси посилити українське кіно”.

“Не вірте плакальщикам за українським кінематографом! Не вірте, що Схід і Південь не піде у кінотеатри на перегляд вітчизнянного кіно! – заявив директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислав Мороко, – У Запоріжжі зал був повністю заповнений! Глядачі стоячи вітали картину і її творців! Потрібно більше знімати українських фільмів!”

Зрозуміло, ті давні драматичні історії важливі. Але, у країні четвертий рік йде війна. 800 км фронту. Маємо окупований Крим. Сотні прикладів героїзму і самопожертв. А де фільми на цю нині актуальну тему?

Адже, першими приходять на подібні презентації учасники АТО, волонтери, активісти, що буденно піднялися на захист Вітчизни від оновленого сталінізму-путінізму, концтаборів, рабства…

Про це варто думати Мінкульту, Держкіно і діяти!

Чекаємо СУЧАСНИХ фільмів!

Ростислав Тригуб, редактор сайту “Універсальна газета”

Антидержавницького “перевороту” у славетному Січовому краї не буде! Відбудеться очищення…

Увага політичних експертів прикута до ситуації в прифронтовій Запорізькій області. Нещодавно керівник регіону Костянтин Бриль оприлюднив кілька гострих політичних заяв і демонстративно поїхав у відпустку.

Серед прокремлівського угрупування Запоріжжя, вихідців з одіозної Партії регіонів, почалася тиха паніка.

Відповідно, виникло чимало “брудних” замовних статей у підконтрольній самі знаєте кому, “дуже вільній” пресі.

Спеціально для них варто передрукувати заяву Голови ОДА ще раз – для вдумливого читання:

“Не сумно жити в козацькому краю!

На рівень поганої свекрухи скотилися методи маніпуляції наших політиканів. Ви погано розумієте, що фінансуючи замовні статті у ЗМІ ви тільки підтверджуєте мої слова, щодо злочинних дій? Ваші заклики, до порушення порядку, встановленого Конституцією, насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади і є підґрунтям до руйнування і розколу нашої держави!
Раз на рік пішов у відпустку і одразу журналісти поправляють: “не пішов, а втік”…

І це просто смішно! -зазначив К.Бриль у Фейсбуці, – Панове політики, я чудово розумію, що інформаційна війна, яка ведеться проти мене завжди була брудною. Проте прошу, хоча б не вигадувати дурниць і не шукати винного у власних злочинах.
Невже комусь дійсно віриться в те, що в деяких районах Запорізької області, а також обласному центрі триватиме саботаж роботи влади чи порушення Закону і це лишатиметься по за поглядом правоохоронців? Невже те що трапилось на 9 травня у Мелітополі, недавні події у Дніпрорудному, або свавілля у Токмаку, Енергодарі та Запоріжжі можна назвати “вигаданими приводами”?! Чи це просто звичка шукати винних у власних діях?

“Напередодні Дня Державного прапора та річниці Незалежності України поклали квіти до погруддя Шевченка.
Тарас Григорович – один з наших видатних пращурів, які боролися за Україну. Не забуваємо і Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевського та багатьох інших. Саме завдяки їхньому прикладу ми ніколи не здавались на шляху до незалежності. І нині не дозволимо зламати українську єдність”. – заявив Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль

Окремо запоріжці вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав життя в боротьбі за сьогоднішню незалежність на Сході України.

Нині Запоріжжя готується до свята.

Почекаємо, хай трохи спаде спека…

Сидя на унитазе в туалете, разговаривая по скайпу с Америкой, мы не удивляемся.  Это реальность. И вдруг, случайная информация о новейшей биотехнологии, которая в течении одного часа любого человека, в любом возрасте может вернуть на 10-15-20 лет назад, вызывает недоумение. И даже агрессию.  Особенно у медиков и ученных.

Мир дуален.

Белое и черное. Свет и добро. Старость и смерть. Светлые силы вселенной…

Есть шанс вернуть силы, здоровье и молодость. И им можно воспользоваться…

Израиль, Германия, Испания, Польша, Россия, Молдова, Беларусь, Греция, Америка, Япония, Украина – страны, где на практике люди уже реально трансформировались и живут вне зависимости от биологического возраста. Восстановив силы и работоспособность.

Благодаря новой нано-биотехнологии, разработанной в Украине. И кроме этого не  только восстанавливается физиология, состояние внутренних органов, происходит омоложение тела и лица.

Фундатор новой концепции, известный исследователь, рекордсмен Константин Стасюк, в 63 года, готов в любой точке земного шара, продемонстрировать сверхвозможности  организма и воздействие собственной энергетики на другого человека. Что в итоге приводит к исцелению, оздоровлению, омоложению…

К.В.Стасюк главным своим достижением считает, и пусть кто-то в этом усомнится, что в 63 года, стал выносливее, сильнее самого себя чем в 20 лет!

Мир стоит на пороге грандиозных открытий в области познания функциональности возможностей организма человека.

В ближайшее время – серия публичных демонстраций. Система летающего бокса, левитация в беге, реальность сеансов омоложения тела и лица…

stasuk.com.ua/

Друзі! Хто хоче побачити “совок українського війська” та його “генералісімуса”? Знайомтесь Голова адміністрації Держспецтранспорту – генерал-лейтенант, академік, Мальков Микола іванович (такий собі український “генеральний секретар” залізничних військ або по сучасному Спецтрансслужба.

 Адміністрація знаходиться біля метро “Лісова”, в Києві, біля стихійного базару та ТЦ “Маяк”.

За 25 років “правління” український генерал-лейтенант не вивчив належним чином державної мови, на запитання, що робить на підпорядкованій йому території храм Московського патріархату, чому солдати працюють, прибирають, на території кремлівського храму, а не несуть віськову службу? Відповів по військовому коротко – “у мене буде Московський патріархат стільки, скільки я захочу і громадськість мені не  указ”.

Також на особистому прийомі “пан Мальков М.І. вихвалявся двома закінченими віськовими Академіями “СССР ” і виконанням інтернаціонального “долга” у 1981 році.

Ця інформація може лише засвідчувати, що  керівник українського відомства  був добряче перевірений спеціалістами “КГБ”-ФСБ на предмет “благонадёжності”!

Питання до Міністра інфраструктури , Секретаря РНБО, Президента України – чому коли в країні четвертий рік йде АТО де гинуть наші військові , “генералісумус” Мальков М. І.” виплачує державні кошти на оклад батюшці – капелану служителю кремлівського УПЦ Московського патріархату, для якого на території в/ч побудовано дві церковні споруди???

Сподіваємось отримати відповідь на ці прості запитання, коли в країні йде війна з російськими терористами!

Дякуємо за поширення цього ганебного факту!

Вимагаємо негайної відставки генерала Малькова і всебічного розслідування його діяльності!

Г.О. “Не мовчи”