З  5 жовтня 2017 року КЗК «Донецький обласний художній музей» розпочинає третій музейний пленер 2017 року, на який збираються  художники з різних регіонів України.

Перший пленер  «Прелеснянський дивосвіт» відбувся на початку травня в с. Прелесне для  вихованців художніх шкіл  Слов’янська та Краматорська.

Літній пленер  донецькі художники провели у селі Олександро-Калинове, де знаходиться знаменитий ландшафтний парк «Клебан-Бик». На  пленері були художники з Слов’янська, Дружківки та художники-переселенці з Донецька.

І нарешті третій, масштабний  пленер, куди збираються і  члени Спілки художників України і початківці, художники і ілюстратори, викладачі художніх академій і  шкіл – вони проведуть майстер-класи в Святогірську, приєднаються до роботи  арт-майстерні «Дифузія»  в Краматорську, проведуть  пленер в селі Перелесне та у ландшафтному парку під Краматорськом.

Пленер відбувається  в рамках культурно-мистецької акції «Степовий блюз», яка проходить за підтримки  Міністерства культури України та Управління культури і туризму Донецької ОДА.

Під час проведення акції  КЗК «Донецький обласний художній музей»  показаже дітям українські мультики, організує концерт і відкриє світлицю «Дивосвіт Олександра Шевченка», де зібрана вся творча спадщина засновника музею в с. Перелесне Олександра Шевченка.

Олександр Іванович Шевченко – художник, вчитель, музейний діяч, який зібрав і зберіг унікальну архітектурну і етнографічну спадщину слобідської Донеччини. У далекому 1982 році Олександр  Іванович організував дитячий художній гурток «Синій птах» і  навчив кілька поколінь  прелеснянських дітей бачити красу і фіксувати її на папері. І після його смерті  співробітники музею продовжують працювати з дітьми і навчають їх прекрасному. Під час акції «Степовий блюз» музей презентує найкращі художні роботи вихованців художнього  гуртка за 2017 рік –  наївно-яскраві та веселі дитячі творіння давно стали окрасою сучасного Донецького обласного художнього музею.

До проведення акції залучається група художників із Німеччини.  З 2 жовтня у Краматорську  розпочинається   проект «Дифузії», який придумав і реалізував  німецький художник  Алан Мейер. “В Берліні можна вийти і цілий день ходити на відкриття якихось виставок, тому це стало частиною культури та буденністю,  – каже Апан.  – І нам цікаво показати світу свою творчість».

Алан  – надзвичайно активна та креативна людина. Родом із Ленінграду, він щиро вболіває за Україну.  На початку 2014 року, коли розпочалася російська навала, Алан організував у Берліні аукціон художніх творів  і всі гроші перерахував  на підтримку України. Пізніше приїздить до Донеччини, активно допомагає дітям з Авдіївки, малює мурали,  проводить ворк-шопи.

Для нього дуже важливо, щоб підростаюче покоління цікавилося мистецтвом та розвивалося у культурно розвиненому суспільстві. Він готовий ділитися своїм досвідом з місцевими мешканцями, тому запрошує всіх бажаючих долучитися до проекту та внести частину своєї творчості.

Свій проект він назвав Дифузії,  головна  мета якого – додати у повсякденність Донеччини творчості та життя, показати європейську культуру.

“Коли я потрапив у Краматорськ, я побачив людей які хочуть зробити його іншим, додати кольору у його життя, і мені захотілося їм допомогти” – каже Алан Мейер.

Після зустрічі з Аланом Мейером було вирішили поєднати  два арт-проекти і подарувати  Донеччині  свято мистецтва –  «Дифузія степового блюзу».

7 жовтня в Художньому музеї  Краматорська відбудеться виставка «Дифузія», а закінчення культурно-мистецької  акції  «Степовий блюз» проходитиме 10 жовтня о 14-00  в Дружківці у будинку культури «Етюд», де буде представлений вернісаж пленерних робіт і  звучатиме блюз.

Осінь. Художники. Блюз. Що може бути прекрасніше в осінню пору?

Cайт – http://www.dohm-ua.info/

Інформаційна підтримка:

Музеї України, Нова Січ, Сурма, Універсальна газета, Східний Донбас, Донеччина-ньюс, Культура Донбасу, SecondUSA(США)

В Москві знову продають скарби Київської Русі, підло викрадені в українського народу.

Після кількох гучних міжнародних скандалів, влаштованих командою журналу “Музеї України” із залученням Інтерполу, преси, вищих посадових осіб України, дипломатів, московські антикварні бариги притихли. Кілька років не ризикували виставляти незаконно вивезені з України речі, частина з яких або викрадена з державних музеїв у бурхливі 90-ті, або незаконно розкопана “чорними” археологами.

Практично все нелегальними контрабандними способами переправлено через україно-російський кордон.

Отже, Україні варто діяти за італійсько-грецькою схемою: як тільки на офіційних торгах зареєстрованого аукціону виставляється щось з Древньої Греції чи Риму – миттєва реакція посольства, звернення до правоохоронних органів з вимогою негайного арешту тих лотів і поверненню на батьківщину. В результаті – не торгують. Відсутній попит.

Нещодавно ми намагалися перешкодити продажу українських реліквій на аукціоні в США, однак через жахливий непрофесіоналізм дипломатів з Посольства України в США, наші скарби були скуплені росіянами…

Ми вже маємо досвід протидії російським торгашам, бачили, як працювали співробітники Посольства України в РФ…

Сподіваємося, цього разу наші дипломати оперативно зроблять запит на аукціон стосовно легальності перебування срібників Київської Русі в Росії. Хто перемістив їх через митний кордон України? Відповідно, хто з українських чиновників дав дозвіл – якого, як ми розуміємо, не існує…

Значить срібники перебувають на території Росії незаконно і повинні бути поверненні законному власнику – Україні.

Хоча, рекомендуємо Посольству одразу писати заяви до ФСБ і МВС Росії…

Серебро 2,16 г.
Тип III.

На аверсе изображен князь на престоле с высокой широкой спинкой (отличительная особенность данного штемпеля – сильный наклон спинки вправо). На реверсе изображен княжеский знак в виде трезубца и отлично читаемая легенда “А СЕ ЕГО СРЕБРО”.
Сотникова 127.

XF 40. Плотные поверхности. Густая патина. Очень редка, особенно в подобной сохранности.
С экспертным заключением.

Цена – 5000 дол.

https://www.adacoins.ru/live_auction/41/catalog/17

Я не лікар. Я “споживач” медпослуг. І як споживач маю право на власну думку.
А ця думка така.
Реформа хибна.
І хибна вона не лише тим, що “монополізує” ринки фамації і лікарських послуг далеко не українськими медзакладами. Українські медзаклади “ляжуть”. Вірніше – їх “положать”.
А на їх місце заведуть міжнародні медичні картелі.
Добре це чи погано? Це погано. Погано, бо слідом “ляже” й медична наука і медична освіта.
А сотні мільярдів коштів платників податків осядуть не в кишенях українських громадян-медиків і виробників ліків, а дістануться саме картелям.
По-дуге. Реформа спрямована на “лікування”.
Отже, громадяни, апріорі, повинні бути хворими. Ну не лікувати ж людей здорових! Отже, здорові мають стати хворими і понести свої гроші і прямо, і через вилучені у них податки тим же картелям.
По третє. Ціна “реформи” – сотні мільярдів, а це вже не просто корупційна спокуса з боку чиновних клєрків від медицини. Це спокуса у геометричній прогресії.
Медреформа потрібна.
Але вона має бути спрямованою на матеріальну зацікавленість громадян не лікуватися, а бути здоровими.
Чи можливо це?
Цілком.
Чи є відповідний досвід у світі?
Є.
Але наші “законотворці” і ті, хто показує нам як “державою керувати”, чимусь витворяють те, що витворяють…
І виглядає, що хтось їх до цієї “творчості” добряче “стимулює”…

Зловісний експеримент над українцями не повинен відбутися – Ольга Богомолець

Мільйони українців найближчим часом можуть залишити без високоспеціалізованої медичної допомоги. У випадку прийняття парламентом антиукраїнського законопроекту, гучно названого “медичною реформою”, хронічно та важко хворі люди будуть цинічно позбавлені можливості безкоштовного потрапляння в спеціалізовані лікарні і лікування, яке до цього їм хоча б частково забезпечувала держава.

Тепер, щоб отримати безкоштовні високоспеціалізовані медичні послуги, їм доведеться місяцями чекати на консультації профільних фахівців або чекати потрапляння вже до реанімації – саме там, згідно нових правил, держава буде зобов’язана надати їм безоплатну допомогу.
А везти в цю реанімацію їх буде вже не швидка допомога, а “медичне таксі” з парамедиком , адже лікарів в швидких скоро не залишиться.

Валентин Рыбачук. От голожоп-нка до кандидата в народные депутаты

Этапы большого пути в фактах.

Голожоп-нко. Стоматолог. Рэкетир. Валик-долька. Валик-откат. Кандидат в нардепы.

Таковы ступени карьерной лестницы Валентина Рыбачука, бывшего мэра Славянска, который прославился своей неслыханной жадностью, взяточничеством и уголовно наказуемыми деяниями. 

Это сейчас авторство употребления слова «голожоп-нко» по отношению к кандидатам в нардепы приписывают Неле Штепе. А в Славянске и особенно Николаевке знают: так называли Валентина Рыбачука в молодости. И не из-за того, что семья жила бедно. Просто однажды на вечеринке совершенно пьяному Рыбачуку друзья-товарищи вырезали на штанах на известном месте пониже спины большое сердце. Которое там весь вечер и красовалось. И благодаря которому его стали звать Валик — голожоп-нко.

Когда Рыбачук поступил в мединститут, его стали называть стоматологом. Кличку дали не потому, что учился на стоматфакультете. А потому, что начав работать по специальности, стал добавлять латунь в золотые коронки. Пришлось отсидеть. Помотало по тюрьмам. Там познакомился с нужными людьми, стал членом организованной группировки, занимался рекетом.

Потом заинтересовался Славянским заводом высоковольтных изоляторов. Вместе с любовницей директора (сегодня она – гендиректор предприятия и жена Рыбачука) и при поддержке рекетирской братии добились продажи завода. И стал Валентин Рыбачук двигать во власть. Для этого специально обучался хорошим манерам, умению управлять людьми, воздействовать на них, научился красиво улыбаться, проходил разные курсы и тренинги, на что не жалел никаких денег.

Это очень помогло в предвыборной кампании, когда боролся за кресло мэра. Даже крики его близких родственнников: не верьте Валику, он страшный человек! – услышаны не были и потонули в море желания людей поверить, что молодой руководитель завода с хорошо поставленной улыбкой (а не волчьим оскалом, как предупреждали его родственники) сумеет сделать город процветающим.

Рыбачук становится мэром. И теперь ни одно дело в Славянске нельзя решить без того, чтобы не взять его в долю или отстегнуть немалую сумму. Этап мэрства Рыбачука люди обозначили новыми кличками – Валик – долька и Валик-откат.
Рыбачук пришел в Славянск нищим. А теперь стал богатым, зато оставил после себя нищий город. Вся земля распродана, объекты коммунальной собственности оформлены на родственников. За время правления Рыбачука были проданы 2 огромных объекта незавершеного строительства в центре города под разборку, по цене стройматериалов, по сути, по цене трехкомнатной квартиры за оба объекта – ул.Карла Маркса, 13 и 38. Продал их Рыбачук предприятиям «Сектор Е » и «Славинвест 2000», где был учредителем. Своей компании ЗАО «Свит» Рыбачук продал детский сад в микрорайоне Артема (пер.Парковый,9), не потрудившись даже перед продажей снять с этого здания, как положено по закону, статус учебного заведения через сессию горсовета. Причем, остаточная стоимость по документам составляла 2102 грн за 1 кв.метр, а он купил ее по 209, 8 грн за кв. метр.
Также в 2008 году были проданы путем выкупа встроенные нежилые помещения в жилых домах по ул. Шевченко,11 и ул. Окт. Революции,49 в центре города, предприятиям, подконтрольным Рыбачуку В.Л. – ООО «Сектор Е» и ЧП «Телерадиокомпания «САТ». Цена продажи данных объектов составила 365,22 грн за 1кв.м и 765,24 грн за 1кв.м при минимальной цене продажи объектов в соответствующем состоянии и месте расположения 1200-1500 грн за 1 кв. м. Для примера: нежилое встроенное помещение в жилом доме по адресу ул. Окт. Революции,49 площадью 120 кв. м в 2012 году, в нынешней каденции, было продано по цене более 3000 грн за 1 кв.м.

В 2009 году предприятию, подконтрольному Рыбачуку В.Л., ООО «Дон–Инвест» (учредитель Бурлуцкая Л.А.), были проданы комплекс зданий и сооружений городской больницы №4 в г. Святогорске не конкурентным способом продажи – путем выкупа, причем данный способ приватизации не был утвержден Славянским городским советом, что является его исключительным полномочием, а определен по решению Хозяйственного суда.

Также через коммунальное предприятие «РУКС», которое при Рыбачуке возглавлял его близкий друг, ранее судимый Малюгин В.Н., были оформлены документы на фиктивные работы по строительству социальных объектов на несколько миллионов грн. Сегодня городской власти, чтобы осуществить работы, которые по документам уже проведены, приходится проводить дорогостоящие экспертизы для доказательства того факта, что на самом деле работы не были осуществлены, а выполнены только на бумаге.

А ещё напомним славянцам, у которых летом 2013 г. массу негодований вызвала вырубка  деревьев в сквере возле входа в здание железнодорожного вокзала. Причина возмущения жителей города понятна: на месте 40-летнего зеленого сквера предприниматели решили построить ещё один супермаркет «Брусничку».

Но несмотря на протесты жителей и отдельных депутатов, строительство все-таки началось. Власть тогда объяснила, что решение об утверждении проекта землеустройства и передаче земельного участка (площадь Привокзальная, 6) в аренду на 25 лет обществу с ограниченной ответственностью «Азовритейл» для строительства торгового комплекса было принято Славянским городским советом ещё 17 декабря 2008 года, когда мэром был Валентин Рыбачук.

 

Разбойничал Рыбачук не только в Славянске. Вместе с мэром Святогорска, А.И. Дзюбой, землю отбирали у громады Святогорска по такой схеме. После принятия Закона «Об аукционе» задним числом оформлялся за подписью Святогорского городского головы Дзюбы отказ на выделение городским советом земли. Таким образом фиксировался факт обращения в городской совет Святогорска (которого на самом деле не было) конкретного частного предприятия о выделении земли. Но заявления на самом деле не подавались до 2008 года и соответственно, эти вопросы депутатскими комиссиями не рассматривались. А частное предприятие, имея на руках документ об отказе, обращалось в суд с формулировкой: « мы ранее подавали заявление, но не успели собрать документы, когда вступил в силу новый закон». И просили суд обязать горсовет выделить землю, что по решению суда и делал Святогорский городской совет. При этом депутатам, которые были осведомлены о ситуации, и возмущались ( их было меньшинство), Святогорский городской голова Дзюба А.И. заявлял, что выполняет решение суда. (Следует подчеркнуть, что он ни разу не попытался обжаловать решение Славянского городского суда и Хозяйственного суда Донецкой области в судах высшей инстанции).

Таким образом было роздано 40 га Святогорской бесценной земли. Считайте сами, вот конкретные примеры.

1) Решением Святогорского горсовета №8 – ХХХШ-5 от 29.04.2009, «враховуючи рішення Слов ’янського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2009р справа № 2-а-447-2009» затверджено «товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТОРГСЕРВІС» матеріали погодження місця розташування об ’єкту будівництва орієнтовною площею 7,5010 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку сімейного типу по вул. Набережна, 1А у м. Святогірську». Учредители предприятия – Рыбачук, Бурлуцкая.

2) В этот же день Святогорский горсовет принимает решение № 7-ХХХШ-5 (снова-таки с учетом решения суда, только теперь уже хозяйственного суда Донецкой области от 31.03.2009 дело № 29/41пн) «затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів» матеріали погодження місця розташування об’єкту будівництва орієнтовною площею 6,3 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку сімейного типу по вул. 60 років Жовтня, 8 у м. Святогірську». Учредители предприятия – Рыбачук, Бурлуцкая.

3) Решением Святогорского горсовета №19 –VIII -6 от 30.05.2011 «надати згоду товариству з обмеженою відповідальністю «ДОН-ІНВЕСТ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 1,9887 га для обслуговування комплексу будівель та споруд по вул. Островського,7А в місті Святогірську. Учредитель предприятия –Бурлуцкая. А постройки, о которых идет речь – это бывшая Святогорская больница №4. Обратите внимание, на обслуживание больницы площадью 800 кв.м получили 19 887 кв.м земли!

4) Святогорский горсовет 21.10.2008 «враховуючи рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2008р по справі №37/175 пн» решил «затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Славпромторг ЛТД» проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 2,8 га для будівництва та функціонування будинку відпочинку сімейного типу по вул.Камишева, 23 у м. Святогірську». Учредители предприятия – Рыбачук, Бурлуцкая.

5) Решением Святогорского горсовета №34-ХLVШ-5 от 23.07.2010, «враховуючи рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2010р, справа № 2-а-1064/2010» затверджено «товариству з обмеженою відповідальністю «Славінвест-2000» матеріали вибору місця розташування об’єкту будівництва орієнтовною площею 6,1 га для будівництва бази відпочинку сімейного типу по вул. Набережній у м. Святогірську». Учредители предприятия – Рыбачук, Бурлуцкая.

6) Решением Святогорского горсовета №11-ХХХVI-5 от 14.09.2009, «враховуючи рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009р по справі № 44/268 пн» затверджено «Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області» матеріали вибору місця розташування об’ єкту будівництва орієнтовною площею 15,0 га для будівництва, обслуговування та функціонування ландшафтної лісопаркової споруди (Форест парк) з базою відпочинку сімейного типу біля рятувальної станції на р. Сіверський Донець у м. Святогірську». Учредители предприятия – Рыбачук, Бурлуцкая.
Учитывая, что в городском суде у Рыбачука – близкие друзья, а в Хозяйственном – вообще кум, все вопросы решались, как надо. Так что теперь Святогорскую землю в хорошем месте можно купить только у этой сладкой парочки — Рыбачука и Дзюбы и у Геннадия Нидзельского, который руководит в Киеве офисом Рыбачука. И, конечно, не за те гроши, за которые она им самим досталась.

Но мало оказалось Рыбачуку чужого добра в Славянске и Святогорске. Он замахнулся на участие в крупных аферах, от которых содрогнулась вся Украина. Например, нашумевшая афера, связанная с «Элитой Центр». Наш пострел и там поспел.

А развивались события так. Рыбачук, используя свои связи, выиграл тендеры выполнения работ по 7 объектам. По каждому объекту при проведении тендера выставил свою фирму: ООО «Сквиртекс», ЗАО «Д.ЕЙТ», ООО «Енерготоргсервис», ООО «Юридическая фирма «Вега- М», ООО «ПКФ Мегабудинвест», ЗАО «Мегабудинвест».

В эти компании было перечислено 330 млн долларов. Большую часть денег Рыбачуку пришлось раздать, чтоб его не посадили. Сам потратил немало, жил на широкую ногу, построил дом в Черногории.

Сейчас, когда снова , что называется, поднялась волна, таких больших денег у Рыбачука уже нет и его единственный выход – стать депутатом Верховной Рады и получить неприкосновенность.
На Рыбачука должно быть заведено не менее 80 уголовных дел. Причем, многие уже заведены, но лежат под сукном, ждут своего часа.

Расскажем подробнее об одном из уголовных дел. В следственном управлении УСБУ г.Киева возбуждено уголовное дело № 1596 по факту хищения 131 млн грн при содействии директора Фонда социального страхования Украины Галицкого.
Правление Фонда общего обязательного государственного страхования Украины на случай безработицы приняло постановление № 191 от 19.08 2010 О создании «Дома труда» г. Киева, выдал разрешение КГЦЗ на приобретение зданий и сооружений по процедуре, определенной действующим законодательством, в размере средств, предусмотренных в бюджете на 2010 год.
На основании этого КГЦЗ провел тендер ( объявление № 11-88-08 от 03.09ю2010), в котором приняли участие : ООО «Будінвестиції», общая стоимость предложения конкурсных торгов составляла 155 млн грн., и ЧП «Індекспром-2010»(учредитель – Рыбачук) , общая стоимость предложения конкурсных торгов составляла 139 млн 950 тыс. грн.. Победителем тендера 25.10.2010 было признано ЧП «Індекспром-2010».

Во исполнение указаного решения тендерного комитета между Киевским городским Центром занятости в лице директора Мельника А.В и ЧП «Індекспром-2010» в лице представителя по доверенности Хоруженко В.В. подписан договор купли-продажи имущественного комплекса, расположенного по адресу Киев, ул. Глибочицька, 58, подписан акт приема-передачи. На счета указанной структуры перечислены средства Фонда общего обязательного государственного страхования Украины на случай безработицы в сумме 139 млн 950 тыс. грн.
Между ЧП «Індекспром-2010» в лице представителя по доверенности Хоруженко В.В., которая действовала на основании доверенности № 1387 от 28.09. 2010, подписан договор купли-продажи имущественного комплекса с ЧАО «Производственно-торговая швейная фирма «Дана».
Согласно условий договора купли – продажи № 2374 от 28.09. 2010, продажа недвижимого имущества осуществлена за 7 млн 920 тыс.грн. Обращаем внимание, что в названном договоре было указано, что деньги будут перечислены до конца 2010 года, акт приема-передачи подписан 1.10.2010., что позволило предприятию «Індекспром-2010» оформить в БТИ г. Киева право собственности на указанное имущество. При том, что только 13.10.2010 были вскрыты тендерные предложения. Фактически, ЧП «Індекспром-2010» осуществило расчет с ЧАО «Дана» деньгами от Киевского Центра занятости.
В отношении директора ЧП «Індекспром-2010» Ситника О.П. налоговой администрацией Запорожской области возбуждено уголовное дело № 811001-2 по признакам преступления, предусмотренного ч.2 ст. 205 УК Украины.
Оставшиеся деньги в сумме 131, 664 млн грн., были перечислены на сет обналичивающей компании ООО « Фондовый Эксперт Донбасса», г. Донецк, далее эти деньги были переведены на карточки, откуда были обналичены и сняты в течение 7 дней людьми, работающими у Рыбачука.
К вышеописанному имеет прямое отношение Рыбачук В.Л. через представителя ЧП «Індекспром-2010» Хоруженко В.В., которая и по сей день числится на одном из предприиятий Рыбачука, но в данное время находится в декретном отпуске.
Директор Фонда социального страхования Украины Галицкий арестован в декабре 2011 года и в данный момент находится под арестом, дело приостановлено Генеральной прокуратурой «в связи с установлением других фигурантов по делу». А главный фигурант – Рыбачук В.Л.

К парламентским выборам 2012 года Валентин Рыбачук начал готовиться задолго. В местных газетах часто появлялась его джинса с критикой действий Штепы и рассказиками, как «хорошо жилось» при Рыбачуке. И у него были реальные шансы стать нардепом. Но его планам не суждено было сбыться. В Славянск прилетает залетная птица – Алексей Азаров, сын тогдашнего премьер-министра Украины.

В качестве откупных Рыбачук получает хлебную должность в Киеве —  распоряжением Кабинета министров Украины перед самым стартом предвыборной кампании он был назначен председателем правления Государственного ипотечного учреждения. На этой должности Валентин Леонидович успешно проработал до февраля 2014 года, после чего вернулся в Славянск.

Во время оккупации Славянска ДНР Рыбачук попал в печально известный подвал здания СБУ. Но никак не из-за политических взглядов или каких-либо предубеждений. Гиркин и Ко положили глаз не его имущество и бизнес.

Подробности освобождения его из подвала неизвестны, но говорят, что вышел задолго до входа в город ВСУ, заплатив за своё освобождение кругленькую сумму. Хотя слухи ходили разные — вплоть то, что он отказался переписывать на днровцев своё имущество, его убили, потом в Торце выловили.

Вероятно, слухи были порождены тем, что Рыбачука после освобождения города вообще не слышно, не видно было. Объявился он громко — подарил квартиру своих родителей жительнице Николаевки. А случилось это как раз в конце августа, когда стало известно, что в октябре нас ждут выборы, в том числе мажоритарщиков.

И вот сегодня парень с таким прошлым, приодевшийся и пообтершийся, завязавший полезные знакомства и скупивший все, до чего мог дотянуться, решил стать депутатом Верховной Рады. Внезапно и резко даже полюбил ветеранов, инвалидов, чернобыльцев, а ведь будучи мэром, никогда даже не приходил на их мероприятия, поручал помощнику.

 

Куда ты, Валик? Если руководя небольшим городом, ты умудрился воровать в Киеве и во всей Украине, то разве ж можно тебя допустить до управления страной? Ты тогда ограбишь весь мир!

Тебе прямая дорога в тюрьму, за все надо платить. Нельзя бесконечно долго воровать безнаказанно. Нет сомнений, что правоохранительные органы обязательно отреагируют на бесцеремонное разбазаривание бюджетных средств и собственности громады.

А напоследок порадуем вас видео 2004 года. Особенно интересно с 3:40. То, о чем Рыбачук говорил в 2004 в Славянске воплотили (точнее, пытались воплотить) в жизнь в 2014 .

Триває епічна битва за українське Запоріжжя! Тут все не так просто, як здається зі сторони. У будь-який момент може розпочатися “контрольований безлад”, який ми спостерігали у Донецьку і Луганську 2014…

Олігарх, який тоді повністю контролював регіон, “відморозився”, втік на вільну Україну, перевівши активи саме у Запоріжжя. Таке враження, що в області йому належить все. Сценарій той самий… І бути може все, що завгодно.

Можна висувати безліч конспірологічних версій, писати політологічні прогнози, щось придумувати, але є жорстка реальність, боротьба і маленька група людей, що вимушена захищати інтереси Держави у такому складному прифронтовому регіоні – між Кримом і Донбасом. Вістря удару. При тому, що навіть патріотична громадськість, яка повинна стати головним союзником і опорою проукраїнських сил у владі області, повелася на якісь казочки, абсурдні звинувачення, плітки… “Аполченці” прийдуть, все пояснять?

Якщо щось погане почнеться, то саме із Запоріжжя… Мисліть стратегічно!

Не дивно, що Головою Запорізької ОДА призначили діючого генерала СБУ, який знає, що було на Сході у 2014 – Костянтина Бриля.

Генерал вивчив ситуацію і мовчати не став. Заявив публічно – в області може статися державний переворот. Як хто не знає – більшість в облраді, міськрадах, райрадах, сільрадах – складають члени Партії регіонів і Опоблоку. Під ними мало не весь бізнес, ЗМІ, виробництво, фінансові потоки, місцеві “праваахаронці”…

Зібрати збори депутатів всіх рівнів, проголосити ЗНР, запросити “зільоних чілавечкав” з Криму, покликати велікава Путіна – запросто!

І до цього йшло. Саме цей жахливий сценарій зупинив генерал Бриль! Ситуація була критичною. І скільки людей, особливо з патріотичного середовища, про це знає?…

Зрозуміло, вороги такого не прощають.

Щоб розуміли – фактично все інформаційне поле Запорізької області прокремлівсько-російськомовне, власники – вірні ідеологічні слуги Януковича і Путіна. Суцільна “рюская весна”.

Додайте вплив московської церкви.

Медіа-власників трохи протверезив публічний візит Генерального прокурора Юрія Луценка та демонстративні обшуки і арешти місцевих мафіозі, які чомусь всі поголовно числяться в ПР-Опоблоці. Не можна безпідставно, брудно знущатися з представників державної влади!

Гостро і нищівно критикувати – так! Принижувати Україну у прифронтовій зоні, працювати фактично в інтересах агресора – НІ!

Почалися і відверті інформаційні провокації, які можуть мати сумні наслідки для їх організаторів. Правильно, що К.Бриль не ховається від таких викликів, спокійно і аргументовано дає відповідь:

“Це просто чудово, коли нічого не варта людина намагається “заробити політичних бонусів” за рахунок паплюження інших!

Зазвичай я не звертаю на уваги на безпідставні звинувачення. Проте, коли це переходить в ранг відвертої брехні та наклепу – маю відповідну реакцію.

Нещодавно журналісти поширили новину, стосовно звинувачень сумновідомого “громадського діяча” Максима Іваніщева. Який просто обливає мене брудом і зникає, як це трапилось спочатку на сесії облради, а потім і з його загадковим постом у фейсбук. Нині пан Іваніщев, окрім традиційних наклепів, поширив вигадки, що я погрожував йому та його родині! Хоча я з ним жодного разу навіть не спілкувався! – написав у ФБ Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль

Можливо пан Максим має на увазі той судовий позов, який я подав на нього за його попередні наклепи? То дійсно – наприкінці жовтня суд має поставити крапку у питанні “чесності” активіста. Вважаю, що це нормальний шлях для громадянського суспільства: вирішувати суперечки в суді. І розцінювати це як “погрозу” не варто.

Пане Максим, дуже прошу вас наводити докази своїх звинувачень у корупції, погрозах та іншому. Адже кожна людина має відповідати за свої слова! Тим паче чоловік!”.

Будемо сподіватися, обласна влада очистить політичний обрій від сепаратизму, а місцеві Ради і пресу від агресивної московщини.

Віримо, що центральні органи влади підтримають потуги запорожців в очищенні краю від зовнішних та внутрішніх загроз!

Вимушені переселенці з Донбасу і Криму, учасники АТО, за підтримки громадських організацій, протестували під Верховною Радою України.

-Головне, влада почула наш голос. Вже днями запланована зустріч з Головою Верховної Ради України А.Парубієм, керівництвом парламентських комітетів! – заявив один з ініціаторів акції, доброволець батальйону “Айдар”, мер окупованого міста Олександрівськ на Луганщині Микола Греков, – Учасники АТО з Донбасу і Криму, разом з постраждалими від війни переселенцями, вимагають розробити і прийняти Закон про потерпілих від російської агресії, а не абстракції про якусь міфічну інтеграцію!

Перед тим, мітинг пройшов і під Кабінетом Міністрів.

Мітингувальники вимагають розробити спеціальний Закон про відшкодування шкоди потерпілим від збройного конфлікту в Україні і агресії Росії.

Наполягають на створенні механізмів реалізації прав потерпілих від збройного конфлікту на житло, пільгове кредитування, приведення у відповідність дискримінаційних норм підзаконних нормативно-правових актів і таких, які обмежують права переселенців.

Активісти хочуть також зобов’язати місцеві адміністрації розробити регіональні програми підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції переселенців.

Організатори: громадські організації – співкоординатори ініціативи “Громадська платформа захисту прав постраждалих внаслідок збройного конфлікта в Україні”: громадській рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованої території, ГО “Луганська правозахисна група”, громадський рух “Земляки”, ГО “Активна громадська позиція”.

-Інформуємо про запланові на вересень 2017 р. системні акції протесту громадськості проти бездіяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо поновлення прав постраждалих від збройного конфлікту в Україні та агресії РФ. – зауважив офіцер ЗСУ, учасник АТО Микола Греков, – Зокрема, планується проведення масового голодування учасників АТО та вимушених переселенців, які постраждали від збройного конфлікту, перед будівлями Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, КМУ, також планується проведення голодування перед посольствами іноземних держав, представництвом ЄС в Україні, оскільки, наразі, саме лідери світової політики та міжнародні донори можуть здійснювати ефективний впив на Уряд та змусити владу до поновлення прав постраждалих, змусити владу звітувати за витрачені міжнародні кошти на вирішення проблем постраждалих від збройного конфлікту. Це у випадку, якщо наші вимоги знову проігнорують!

Було повідомлено про вимоги до центральних органів влади, про необхідність вжиття  негайних заходів та впровадження плану дій з боку держави для відновлення прав постраждалих від збройного конфлікту в Україні.

Попереду напружені перемовини, законодавча робота. Активісти, особливо учасники АТО, до неї готові.

-Головне – почався діалог! На наші проблеми звернули увагу, дехто з депутатів і чиновників дізнався про них вперше! – розповів Микола Греков, – У нинішній політичній ситуації це певне досягнення. Ми розуміємо, що миттєво нічого не вирішиться, і будемо працювати разом з депутатами, чиновниками, вноситимемо пропозиції, налагодимо громадський контроль. Від цього залежать наші долі, життя наших дітей. Відступати нам нікуди!

Судячи з бойового настрою ветеранів АТО з Донбасу і Криму, рішучості, хочеться вірити, що все буде добре!

Ростислав Тригуб, редактор “Універсальної газети”

Як повідомила Олена Терещенко-Єскіна на своїй сторінці ФБ, 1 вересня 2017 року в Глухові, що на Сумщині, чинилися протиправні будівельні роботи з реконструкції Трьох-Анастасіївської церкви – пам’ятки національного значення.

«Всупереч повідомленню Міністерства культури про їх зупинку, роботи тривають! «Прострочений» в. о. директора Національного заповідника «Глухів», регіонал, депутат «Волі народу» О. Савицький, «дахуючи» знищення пам’ятки, нахабно вводить міністра культури Є. Нищука в оману! Свідками свавілля виявилися всі глухівчани, які взяли участь в урочистостях з нагоди Дня міста, організованих поряд з Собором. «Акробати» на даху церкви не зупинялися навіть під час виконання державного гімну України та хвилини мовчання на честь загиблих воїнів», – пише Олена.

Глухівчани підтримали свого міського голову Мішеля Терещенка

Далі Олена Терещенко-Єскіна повідомляє, що біля Собору зібралися глухівські активісти, представники громадськості, депутати Глухівської міської ради, Герої АТО та учасники Революції Гідності, міський голова та представники ЗМІ – всі вони були обурені свавіллям.

Зупинили вантажівку з будівельними матеріалами

Взяли під громадський арешт представників забудовника, які транспортували будівельні матеріали, та здали їх поліції

Представники забудовника не мали жодних документів на вантаж та відрядження

Поліцію примусили виконувати ЗУ «Про поліцію» та здійснити оперативно-розшукові заходи, встановити особи правопорушників, накласти арешт на знаряддя та матеріал для протиправного будівництва

Примусили також встановити особи людей бандитської зовнішності, які миттєво з’явилися на місці та розпочали погрожувати мені та активістам.

«Місцевий авторитет №1»

«Місцевий авторитет №2» погрожує глухівським активістам

Але всім «місцевим авторитетам» наші Герої АТО миттєво роз’яснили правила поведінки та супроводили до поліцейської автівки. Вони лише встигли викрикнути щось про Донбас відверто сепаратистського змісту

Також поліції був переданий ідентифікований громадою організатор забезпечення протиправних будівельних робіт, який визнав, що його фірма постачає лише будівельні матеріали на замовлення УПЦ Московського Патріархату

Хоча отець УПЦ МП переконував присутніх журналістів, що це не матеріал для будівництва, а дрова(?!)

Але які ж це дрова?!

«Глухівський міський голова Michel Terestchenko надзвичайно вдячний всім неймовірним захисникам пам’ятки за підтримку та неоціненну допомогу у зупинці протиправних робіт з нищення унікального Собору, побудованого його пращурами, де знаходиться їх поховання,та просить глухівчан у випадку виявлення їх поновлення – негайно викликати поліцію та повідомляти його особисто!», – попрохала пані Олена.

«Одночасно у Києві, біля Мінкульту, відбулася акція протесту! Щиро дякуємо Олену Іванову та «Труханівська Січ» за винесення питання трощення Собору та «простроченого» директора Національного заповідника «Глухів». Пане Міністре культури, як довго ще триватиме знищення пам’ятки національного значення та культурної спадщини України?», – завершила свій пост Олена Терещенко-Єскіна.

Паралельно на протязі довготривалого часу місцеві мешканці спостерігають, як Глухів атакують групи незрозумілих молодиків та дівчат, серед яких засвітилися так звані антикорупціонери проекта Парцхаладзе «Стоп Корупції», після чого на президентському п»ятому каналі виходять фейкові новини з голословними звинуваченнями місцевої влади у сепаратизмі.

Як вірно пише Олександр Кравчук на своїй сторінці у ФБ, Мішель Терещенко – ледь не єдиний з українців (а точніше – один з небагатьох – ред.), народжених на Заході, хто повернувся в Україну будувати справедливу, європейську країну.

З родини Терещенків вийшли видатні підприємці, будівельники, меценати, українські державотворці…

Династія меценатів сім’ї Терещенків

Обраний мером батьківщини своїх предків – міста Глухова, Терещенко прагне в колишній гетьманській столиці створити приклад європейського міста для України.

А чим примітна родина Деркачів?

Погрози, спалення авто дружини, напади «тітушок», замовні справи, бруд, саботаж – феодальна система хоче залякати й вигнати Мішеля з батьківщини, не дати можливості показати людям – можна жити так, як належить жити людям.

Відданий посіпака «братньо»-ворожого «русского мира» Андрій Деркач

За всім цим стоїть на Сумщині саме Андрій Деркач – випускник академії ФСБ Москви 1993 року, син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача, котрий в 1995-1998 рр. очолював Держмитслужбу України. У 1998-2001 рр. вже очолював СБУ.

Леонід Деркач

Свого часу Деркач-старший очолював відділ КДБ на Дніпропетровському ракетно-будівному заводі-гіганті «Південмаш», одним з керівників якого був майбутній президент України Леонід Кучма. Вони навіть породичались — дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами.

Правопуч від Кучми – Андрій Деркач

Як згадує А. Деркач, він «зростав в сім’ї Кучми …сидів у нього на колінах». Тому невипадково, як стверджує ряд джерел, виявився хрещеником Кучми, за правління якого покладено початок олігархічного пограбування України, першим серед них став його зять Віктор Пінчук.

Зять-олігарх і тесть-президент

«В дитинстві я дивився фільми про сіцілійську мафію, я не знав, що побачу мафію «наживо». В Україні 99 відсотків людей, з якими я зустрічаюся, – гарні люди, вони прагнуть жити в щасливій країні. Перешкоджає невеличка кількість мафіозі, яка прагне залишити країну під своєю владою» – говорить Мішель…

Саме за каденції Кучми та його кума тоді й зорганізувалась мафіозна система, структурувалася й вкрала перші капітали. 158 млн. доларів – статок «успішного менеджера» Деркача. Бандити, поліція, прокуратура, СБУ, власні теле-радіо-канали…

«Кісткою в горлі» для подальшого панування на Сумщині нардепу багатьох скликань А. Деркачу став Мішель Терещенко…

Два прізвища, два роди, дві історії, два світи…

Терещенки – підприємництво власними зусиллями, талантом, безліччю будівель, меценатство – лікарні, музеї, бібліотеки, церкви, видатні твори, навчальні заклади для України…

Деркачі – побудова корумпованої мафіозної системи, вбиті журналісти, «закон 16 січня», Небесна Сотня, війна, пограбування, купання в розкоші…

Щоб не бути голослівними, наведемо рядки зі статті «Нардеп Деркач «наїхав» на заступника начальника СБУ» (https://ord-ua.com/2017/07/16/nardep-derkach-nayihav-na-zastupnika-nachalnika-sbu/):

«В кінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який в свою чергу тісно пов’язаний з російським ФСБ і особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі — свої люди.

Андрія Деркача називали представником «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Могилевич — мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії і України до США. Він — один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї і ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції і відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом.

На плівках Мельниченка зафіксовано розмову Кучми і Деркача про Могилевича, який свідчить, що глава СБУ мінімум двічі зустрічався з мафіозі в Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» в 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви в серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу і «алюмінієвому королю» Росії Михайлу Чорному, також тісно пов’язаного з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом — одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії».

З нинішнім президентом у А.Деркача пречудові стосунки

Довідка НВ

З 1998 року – народний депутат України III-VI скликань.

У 2006-2007 рр. поєднував посаду депутата з господарськими посадами: спершу – президента НАЕК Енергоатом (монополіст на ринку атомної енергетики України), потім – генерального директора державного концерну Укратомпром.

З грудня 2012 року – народний депутат України VII скликання, висуванець Партії регіонів по одномандатному округу №159 в Сумській області. Член комітету Верховної Ради з питань бюджету. Член Партії регіонів.

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання (обраний по одномандатному виборчому округу № 159.

Погляди і оцінки. У різні роки ставав депутатом по мажоритарному округу, за списками «прокучмівської» блоку «За Єдину Україну!», Соцпартії і Партії регіонів. Свого часу був членом і одним з лідерів партії Трудова Україна (очолював політвиконком, главою партії був Сергій Тігіпко). Ще раніше був членом партії Справедливість, очолював міжфракційне депутатське об’єднання «В Європу – разом з Росією».

Підготував публікацію Стас ЧЕРКАС, Наша версія

Небувалі пристрасті киплять довкола буденного факту – виборів Гендиректора Національного заповідника у Лаврі. Нині цим символічним закладом керує ретельно відібрана кремлівськими попами і затверджена біглими злочинцями Януковичем і Азаровим, особа.

За чисельними повідомленнями ЗМІ, саме у Лаврі розміщені тіньові резидентури російських спецслужб і чи не половина “монахів” і “попів” є кадровими офіцерами ФСБ, ГРУ, СВР РФ. Все дуже зручно – потрібні чиновники центральних органів влади України, що розміщені поруч, завжди можуть забігти помолитися і “висповідатися” про державні секрети України, у тому числі…

В принципі, всіх “прихожан” Лаври з АП, КМ, ВРУ, а особливо центрального апарату СБУ, МОУ, МВС, можна сміливо заарештовувати і звільняти з роботи. То є фактично відкрита або шпигунська агентура, або відкриті агенти впливу Путіна. Але, ту систему, вірніше закритий клуб відкритих ворогів України, можна буде знищити лише після повного перезавантаження президентської вертикалі і очищення СБУ, яка далі зробить те, що повинна…

Отож, кілька місяців тому почалася масштабна операція ФСБ з закріпленням у Лаврі, в тому числі і через “ручного”  директора, з кодовим позивним “Румин”.

Безпосереднім керівником операції став ще недавно переконаний комуняка, комсорг Київського універу, однозначний стукач КГБ УССР, а як ми бачимо нині ймовірно, і путлеровських спецслужб, екс-міністр, екс-віцик КМУ і ВРУ Коля Т. Це той безцінний культурологічний кадр, що відмив купу бюджетних коштів через контрольовані громадські канторки, кажуть має безкоштовний офіс саме у Лаврі, ще й має совість встановлювати на території Заповідника меморіальні знаки з власним прізвищем!

Коля навіть не побоявся стати членом виборчої комісії “від колективу” заповідника! На момент жеребкування кандидатур від громадськості, “підігнали” з десяток підконтрольних ГО, представники двох з яких, у комісію увійшли. Як і планувалося.

Журналістам і патріотичній громадськості довелося жорстко включитися, попередивши через пресу і сайт “Музеї України” про сумні наслідки виборів, в результаті яких ФСБ почне цілком законно і відкрито ще 5 років повністю контролювати Лавру. Як церковну, так і музейну!

Це під час російської окупації Криму, частини Донбасу і щоденних бойових дій ЗСУ з кадровими військовими РФ і найманцями – громадянами Росії.

Підкреслю, драма розгортається в серці Києва, на Печерську, в урядовому районі!

Прикметно, що наш красивий міністр-конферансьє, проблемами музеїв взагалі і стратегічними виборами у Лаврі, якось не дуже переймається, на публікації не зважає, на щоденні піврічні вже пікети співробітників Національного музею історії України, уваги не звертає. Як і його чарівна “команда”.

Спасибі сепарській, проросійській і російській пресі, що істерично підхопила наші публікації, спеціально написані у провокаційному стилі. Відповідно, момент потрапив у моніторинг досвідчених людей з патріотичними переконаннями, і керівникам Мінкульту хтось і щось дуже дохідливо пояснив про значення заповідника у Лаврі для національної безпеки і оборони.

Увімкнули увагу заступниці міністра Тамари Мазур, яка типо опікується іноді музеями і заповідниками. Хоча, було вже пізно. ФСБ, через безжально спалену агентуру, вже мала 5 з 9 членів виборчої комісії. Кадр з позивним “Румин” залишався. Перше засідання комісії все показало. І здається всі ті видатні замасковані проросійські симпатики, мають бути пильно вивчені залишками контррозвідки України. Особливо, Колян, що знахабнів аж занадто. Настільки, що експерти вже питають, чи залишилася за ним держохорона…

Цікаво, що молода і красива заступниця Мінкульту Тамара Мазур (бо здається, Міністр-конферансьє на таке просто не здатен), швидко знайшла єдино правильний вихід. Взяла під жорсткий контроль чотирьох членів комісії, чимось на них повпливала, в результаті чого, зник кворум – бо у вирішальний день члени на засідання не прийшли і взагалі “кудись поділися”!

Поки лаврсько-кремлівська агентура обурювалася, вимагала демократії, організовувала “мітинг протесту”, призначала нову дату засідання комісії, на сайті Мінкульту виникло коротке повідомлення:

“У зв’язку з відсутністю кворуму під час проведення другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника засідання є таким, що не відбулося. Таким чином, переможця конкурсного добору на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника не визначено.

Дату оголошення повторного конкурсного добору буде розміщено на офіційному сайті Міністерства культури України”.

Колян з ошалілими кремлівськими посіпаками, збирає антимінкультівський мітинг, проводить прес-конференцію в Укрінформі, на яку, як досвідчений провокатор не приходить. Раптово на Тамару Мазур оприлюднюють цілі досьє і різноманітний “компромат”, роздобути які без допомоги певних закордонних спецслужб не просто…

Здається життєвий шлях деяких лаврсько-промосковських активістів найближчим часом теж дослідять… Рашистське нахабство повинне мати межу! Особливо під час війни… І погрози…

https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2296192-konkursi-na-kerivni-posadi-zaporuka-prozorosti-ci-sirma-dla-porusen.html

Таке враження, що ніхто не розуміє, на кого і на якого Путіна ті хлопчики працюють, щось белькочучи про любофф до України. Наслухалися, знаємо.

Сценарій далі розвиватиметься традиційно. Днями повинні призначити “потрібного” в.о. гендиректора Нацзаповідника у Лаврі. Не здивуюсь, що то буде якийсь полковник СБУ у відставці, залюблений в українські музеї, чи ідеологічно просунутий учасник АТО з активною ветеранською організацією…

Подивимось…

Відповідно, колись оголосять про початок нового конкурсу. Від “колективу” підуть інші люди. Мінкульт отримає 6 впевнених голосів.

Вже зовсім інша історія, хто буде відбирати кандидатуру нового гендиректора, хто саме то буде…

Головне, аби професіонал і патріот України.

Проросійське болото у Нацзаповіднику Лаври час ЖОРСТКО зачистити, повернувши святиню українському народу.

А Тамара Мазур – молодець! Заслуговує на орден!

Мінкульт блискуче переграв ФСБ!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”