Профиль

novasich

novasich

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

В АТО з фотоапаратом

  • 08.05.21, 18:29

Фронтові дороги Леоніда Логвиненка

Не забути війну на Донбасі! Підтримати наших захисників! Відроджувати волонтерство. Привертати увагу міжнародної громадськості. Виховувати молодь.

Фронтові дороги Леоніда Логвиненка – умовна назва фотовиставки, яку планує організувати Музей плакату України при журналі “Музеї України”. Запрошуємо всіх, хто може допомогти!

Він журналіст і волонтер. Фронтовий фотограф, поет, прозаїк. А ще співак. Можна сказати, рокер… Леонід Логвиненко. Мій однокурсник і сусід по гуртожитку. Харків.

2014 тихо зібрався,взяв фотоапарат і просто поїхав на фронт. Веде свій фотолітопис цієї війни. Пише якісь пронизливі вірші. Іноді видає маленькі оповідання-замальовки у стилі дуже нам всім зрозумілого нині Хема…

“Ми ніколи не повернемося з тобою з цієї віни у світ, де зорі, немов на Спаса жовті груші, де сни і теплота. Тут, біля териконів залишаться наші душі”. – пророче написав Леонід.

З війни дійсно не повертаються. Вона назавжди залишається в свідомості, впливаючи на кармічний шлях. У кожного свій.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу 175284304_3985858514838848_4239703994673454456_n-500x333.jpg

НА БРОНІ Найтепліше місце на броні, нагрітій танковим мотором. Поки залізо не схололо можна якісь пів годинки відпочити. Зараз, коли на кордонах з Україною московська орда брязкає смертельним залізом, дизеля наших танків гріють броню все частіше, воїни вчаться, злагоджуються, готуються… «Мішки» – аж гарячі, але відпочивати на броні ніколи. Хоча, буває, і випадає якась мить. – написав Л.Логвиненко.

Презентуємо одну з пісень Леоніда Логвиненка

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Коли зависне німота над почорнілим полем болю,

у світ, де сни і теплота ми не повернемось з тобою,

де зорі падають ясні, немов на Спаса жовті груші,

де жаль вижалюють пісні, туди не прийдуть наші душі.

Отут, де скіфи, у степах, у цій кривавій чортоверті, у териконах, як в гробах, поховано живих і мертвих.

Отруйне з черепів вино війна нам вихлюпнула в очі

і тільки мамине вікно скрипить – кричить крізь гущу ночі.

З життя фотографа АТО Леоніда Логвиненка. Передок.

Хто не був, не зрозуміє. Коли прилітає, тре падати в багнюку…

Ні помитися, ні перевдягтися… Будні війни…

-Вражена фронтовими фотороботами Леоніда Логвиненка! Відкрила для себе цього Майстра! – сказала заступник Начальника Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – Для нас особливо важливо, що Леонід увічнив миттєвості саме лінії розмежування на Донеччині. Це вже історія. Очікуємо реальних кроків від Музею плакату, з командою якого ми плідно працюємо багато років. Сподіваюся, персональна фотовиставка Л.Логвиненка вже цього року відбудеться в оновненому Донецькому обласному художньому музеї в Краматорську!

Взагалі, була б доречна і увага іншого нашого однокурсника – Сашка Ткаченка, нині Міністра культури України. Щось Мінкульт самоізолювався, не переймаючись проблемами прифронтової зони…

Особисто у мене, у відчуття, що фотовиставка Леоніда Логвиненка відбудеться. І не лише у простріляному Донбасі, а й і в Харкові, Києві, Ризі, Стокгольмі… Вона того варта.

Докладемо трохи зусиль!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

 

 

Музей плакату –

https://musplakat.wordpress.com/

 

У цьому фото Леоніда Логвиненка все про 14 рік. Вдивіться і думайте… 2014 рік. 25-а повітряно-десантна бригада у звільненому Слов’янську.

Творчість Леоніда Логвиненка

  • 06.05.21, 17:40

Він журналіст і волонтер. Фронтовий фотограф, поет, прозаїк.

А ще співак. Можна сказати, рокер…

Леонід Логвиненко. Мій однокурсник і сусід по гуртожитку. Харків.

У ті важкі часи, тихо зібрався,взяв фотоапарат і просто поїхав на фронт.

Веде свій фотолітопис цієї війни.

Пише якісь пронизливі вірші.

Іноді видає маленькі оповідання-замальовки у стилі дуже нам всім зрозумілого нині Хема…

“Ми ніколи не повернемося з тобою з цієї віни у світ, де
зорі, немов на Спаса жовті груші, де сни і теплота. Тут, біля териконів
залишаться наші душі”. – пророче написав Леонід.

З війни дійсно не повертаються. Вона назавжди залишається в свідомості, впливаючи на кармічний шлях. У кожного свій.


Творчість Леоніда Логвиненка варто всіляко поширювати, пісні слухати.

З дозволу автора публікую кілька його матеріалів і нову пісню.

Відчуйте енергетику!








ДВОЄ В ОДНІЙ ТРАНШЕЇ, НЕ ВРАХОВУЮЧИ СОБАКИ

На Сході риють траншеї і бліндажі. На лінії вогню – в
бронежилетах. Уявляєте як це: з лопатою в руках копати глевку як глей
глину чи чорнозем, коли на тобі пуд сталі? Я пробував: промокає наскрізь
від поту не лише спіднє, а й бушлат… У місцях же, куди не сягають
ворожі снайпери, можуть рити і без броників. Хоча також не легко.

Пам’ятається Харківщина 2014 року. Тоді рили всі:
військові, волонтери, прості громадяни, яким дійшло, що і на їх голови
можуть посипатися бомби і снаряди. А потім все затихло. Ми звикли: війна
на сході, а тут ресторани, бари, зоопарк з мавпами. Неон на вулицях, що
імітує Всесвіт. Словом, мирне життя…

Отож траншеї й протитанкові рови заросли, перекриття на
бліндажах догниває. А як ми готові тут до оборони? Це добре що ми
вряди-годи проводимо збори й робимо селфі з занять тероборони, але війна
потребує щоденних занять до сьомого поту, і автоматичної зброї в кожній
квартирі чи в хаті на підхваті.

Пам’ятаю розмову з старшиною батальйону тероборони
Михайлом Соколовим. Він тоді, пару років тому в інтерв’ю переконував
мене, що такою підготовкою досить взводу професіоналів, аби знищити
цілий батальйон. Професори з автоматами це добре, а ще краще якби вони
добре стріляли і були злагоджені, вправлялися з мінометом, могли
прикрити з кулемета взвод, який займає позиції.


За сім років війни з Україною росіяни зробили висновки.

Бригади готові до нападу в них називаються ударними,
насичують підрозділи новою технікою, хоча й старого мотлоху в них
вистачає. Проти нового і старого заліза на Сході, сподіваюся, наші
вистоять… А як у нас на благословенній Слободжанщині. Те, що кажуть, що
може бути наступ з Криму, Донбасу, Чернігівської області, – нехай не
заспокоює.

Ворог демонструє нам, що він може дуже швидко перекидати
з Сибіру чи Кавказу цілі бригади. Що йому з Воронежа перекинути орду
під Бєлгород? Тут не потрібно лякатися, а треба готуватися.

92-а ОМБР не розірветься ж між Донбасом і Слобожанщиною.
Ото ОДА і районам, громадянському суспільству потрібно готуватися. А в
нас на рівні ОДА – мовчок. Напевне чекають команди з Києва. А чи надійде
команда «до бою!» вчасно при нинішній нерішучості очільників? Це в США
оголосили надзвичайний стан, хоча РФ не стоїть на її кордонах.

Поки ми готувалися до миру видаючи в столиці
розпорядження й укази, які зв’язували армії руки, ворог готувався до
війни. Накази ці ще й досі не відмінені. А відомо, якщо хочеш миру,
готуйся до війни. І ніяк інакше.

Леонід ЛОГВИНЕНКО.









НА БРОНІ

Найтепліше місце на броні, нагрітій танковим мотором.

Поки залізо не схололо можна якісь пів годинки
відпочити. Зараз, коли на кордонах з Україною московська орда брязкає
смертельним залізом, дизеля наших танків гріють броню все частіше, воїни
вчаться, злагоджуються, готуються…

«Мішки» – аж гарячі, але відпочивати на броні ніколи.

Хоча, буває, і випадає якась мить.

Використані фото Л.Логвиненка.














Представляємо нову пісню з аматорським відеокліпом.

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Коли зависне німота

над почорнілим полем болю,

у світ, де сни і теплота

ми не повернемось з тобою,

де зорі падають ясні,

немов на Спаса жовті груші,

де жаль вижалюють пісні,

туди не прийдуть наші душі.

Отут, де скіфи, у степах,

у цій кривавій чортоверті,

у териконах, як в гробах,

поховано живих і мертвих.

Отруйне з черепів вино

війна нам вихлюпнула в очі

і тільки мамине вікно

скрипить – кричить крізь гущу ночі.







Війна триває…



Фронтові дороги чекають волонтерів…

Коли закінчиться ця війна?

Відповіді не знає ніхто…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, волонтер

Альбом Гітлера більше в Україну не повернеться?

  • 25.04.21, 20:11

Продовжуються резонансні пошуки легендарного альбому Гітлера, що загадково зник у Києві. З 2009 року, команда журналу “Музеї України” йде слідами цього артефакту. Здається, підійшли до фінішу…

Залишається отримати відповідь з архіву Служби зовнішньої розвідки України і тоді дві версії…

Розслідування історії з альбомом Гітлера, подарованим Ріббентропом розвіднику СРСР, художнику Глущенку у 1940 році, триває.

Той альбом акварелей, дивився  Сталін і все його політбюро. На початку 90-х, альбом зник. Але, про нього чомусь всі пам’ятають!

На сьогодні головна дійова особа – секретар ЦК КПУ з ідеології Олександр Капто. Його тоді хотіли перевести до Москви. Саме Капто, за версією Криволапова забрав альбом…

Якщо поритися в архівах КДБ, то там можливо, буде з десяток доносів на тих, хто той альбом тримав у руках, чи просто бачив…https://www.museum-ukraine.info/?p=11196&embed=true#?secret=9dtfGA5jAD

На початку 90-х, альбом Гітлера був у Києві! Є люди, які його бачили. Був посередник. Фігурує колекціонер.

Ми не повірили у версію, що О.С.Капто, будучи секретарем ЦК КПУ з ідеології, міг привласнити альбом фюрера. Часи були дуже суворими. За таке могли не те що звільнити з посади, а й посадити. До того ж, Капто якраз їхав до Москви на ще більшу посаду. Потім Посол на Кубі і в КНДР…

Олександр Семенович (2009) працював у одному московському інституті. Більше місяця ми намагалися його зловити у телефонному режимі. Так і не змогли поговорити особисто. Вже помер…

Нарешті його секретар Катерина Фурцева, передала коротку відповідь. “Я здав альбом Гітлера!”. І все. Де здав? У Москві чи Києві? Кому?

-Можливо, в органи… – припустила секретар.

Редакція журналу “Музеї України” направила два інформаційних запити в колишні архіви ЦК КПУ і КГБ УССР. І відразу отримала відповіді, що нас навіть здивувало – люди доброзичливі і професійні!

Дякуємо пані директору Ользі Бажан за сприяння!

Подяка дослідниці, що все перевірила –

Журжа Ірина Валеріївна завідувач сектору використання інформації та довідкового апарату Центрального державного архіву громадських об’єднань України

Ваш лист Галузевим державним архівом Служби безпеки України отримано. Відповідь буде надана у встановлений законодавством термін.

З повагою
Галузевий державний архів Служби безпеки України
Як ми і передбачали, все зійшлося на архіві КГБ… Значить, Капто, все-таки здав альбом до кагебе… Передбачувано…

Інтриги лише починаються… І несподіваний результат – згідно офіційного листа директора архіву СБУ, альбома у них нема!

Дяка архівістам за сприяння! Особливо особисто директора Архіву СБУ Андрію Когуту за допомогу в розслідуванні! Скористаємося порадою і звернемося до архіву Зовнішньої розвідки.

Хоча, чесно кажучи, шанси на те, що розвідники чомусь, після 1991 року, отримали, для чогось альбом Гітлера і доєднали його до файлів агента Глущенка, невеликі. Робимо запит, чекаємо…

Залишається дві версії.

Секретар Капто здав альбом в архів ЦК КПУ, звідки його, можливо, тихо винесли у бурхливі 90-ті. Або для чогось здав у КГБ УССР, з архіва якого він теж міг зникнути у бурхливі роки.

Але, така знакова річ не викрадається просто так. Там захмарна аукціонна ціна і альбом повинен був десь гучно засвітитися! Що миттєво б засікли міжнародні спецслужби, які уважно моніторять такі теми.

Навіть, якби альбом розшили і спробували продати окремими аркушами.

Отож, висловлю обережне припущення, що секретар ЦК КПУ Олександр Капто залишив Альбом Гітлера собі як сувенір, вирішивши не привертати уваги начальства з ЦК і тим більше, КГБ, перед важливим призначенням в Москву.

Уявіть бюрократичний переполох, якщо секретар ЦК спробував би офіційно здати особисту річ головного наці, для чогось принесеного йому (неофіційно) міністром культури, невідомо як отриману з родини радянського розвідника? Про здачу в КГБ можна і не згадувати…

Коли я з десяток років тому, телефонував Капто в Москву, секретарка, видно теж кадрова кагебістка, після перемовин ні разу не з`єднала мене з екс-послом в КНДР. І замість реального прізвища представилася гучним псевдо – “Екатерина ФУРЦЕВА”! Була міністром культури при Хрущові… Що вже тоді насторожило…

Знищити альбом Капто теж не ризикнув – ті, хто його йому принесли, могли накатати донос. Альбом би миттєво повернувся б.

Значить десь на далеких книжкових полицях московської квартири О.Капто, швидше за все і лежить легендарний альбом Гітлера. Раджу родичам подивитися…

Якщо це так, Альбом Гітлера більше в Україну, а тим більше в родину нащадків художника Глущенка, не повернеться…

Розслідування виявилося несподівано цікавим. І ще не закінчилося. Спробуємо зконтактувати з нащадками О.Капто і чекаємо малоймовірного дива з архіву української розвідки…

Класична історія…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Скарби з розграбованих могил…

  • 20.04.21, 15:59

Судячи з усього, на Полтавщині знайшли скарб.

Подробиці відсутні, є лише фотографії. І вони вражають… Скарби з розграбованих могил…

Передовий загін чорних археологів під дахом СБУ і якогось політика Юги, здійснив планетарне археологічне відкриття – на місці якогось давно розкопаного кургану, пробурили шурф, заклали 159 кг тротилу, рвонули.

Пригнали екскаватор, копнули.

Знайшли могилу скіфської цариці!

250 кг скіфського золота в прикрасах і все інше!

Неймовірний скарб. Продають на вагу.

Більшість піде в рашку і стане “новгородським” скарбом.

Журнал Музеї України, якимось незбагненним дивом отримав фото…

Історики, яким показали, плачуть…

Фігурують Полтавщина і Крим…

Державні органи, як завжди, не помічають варварських розкопок і злочинної торгівлі…

Народу залишаються фотографії…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Філософія Молодості від Костянтина Стасюка

  • 09.04.21, 19:52


Відомий цілитель, рекордсмен, філософ Костянтин Стасюк розмірковує про сенс життя.

Феномен стабільності молодості організму Людини Існує!

Крізь віка людство намагалося зрозуміти істини Творця досконалості організму людини.

Тисячі геніальних людей різних епох і цивілізацій починаючи з фараонів намагалися знайти так званий еліксир молодості.

 Тибет, Гімалаї, шляхи пошуків Реріха, Блаватска, Гітлер, Сталін, Мао і решта – всім хотілося довго жити. Але, не судилося.

-Доброта и лише вона спроможна бути чільником досягнення мети усвідомлення своєї суті! – переконаний Костянтин Стасюк

Нова Січ

Погрожували розправою працівникам КП «Благоустрій»

  • 08.04.21, 18:03
Зухвалі погрози нечистих на руку ділків не зупинять нас на шляху до очищення міста від незаконної торгівлі!
Кілька тижнів тому злочинці порізали шини комунального транспорту. Погрожували розправою працівникам КП «Благоустрій». А вже зараз йдуть у домівки до робітників комунальних підприємств, залишаючи там запальні суміші і обливаючи паркан бензином!
Бандити бояться, що втратять прибутки від своїх брудних справ і зважуються на кримінальні злочини!
Але, я запевняю: вам це просто так не зійде з рук!
Працюйте законно. Не тероризуйте звичайних продавців на ринках, вимагаючи з них кошти для кишень злочинців! Наповнюйте краще бюджет міста!
Ми налаштовані рішуче❗️
Цілеспрямовано ведемо боротьбу за наведення порядку в місті та створення чесних і прозорих правил для ведення бізнесу.
Ми за те, щоб кияни купували перевірені продукти та не жили в антисанітарії і бруді!
Впевнений, що правоохоронні органи швидко знайдуть злочинців та притягнуть їх до суворої відповідальності.
Друзі, а ще я впевнений, що погрози і залякування – гарний маркер того, що ми на вірному шляху з наведення ладу у місті.
Владислав Трубіцин

Ми та наші сім’ї почали отримувати офіційні погрози.
Сьогодні під дверима будинку керівника комунального підприємства лишили пляшки з «коктейлем Молотова» та запискою з погрозами.
Як ви знаєте, ми наводимо у місті лад із тимчасовими спорудами. Планомірно проводимо зачистку міста від незаконних МАФів, виконали повний аудит ТС у столиці, зробили прозорим проведення торгів на пересувну торгівлю.
Також, ми почали прибирати великі локації тимчасових споруд, що розміщені самовільно, без документів.
Залякувати точно нас не вийде.
Ми і надалі продовжимо робити свою справу!

на Південьмаші ще ракети залишилися, луноход у Переяславі

  • 07.04.21, 18:37

У старовинній дерев’яній церкві Нацзаповідника Переяслав діє Музей космосу.  І там стоїть луноход. Це, до речі, не копія! ОРИГІНАЛ! Після іспитів,відібрали той, що полетів. Цей залишився.

Фундатор музею М.Сікорський виловив його на Далекому Сході, після виставки в Японії. Свого часу ми робили спецвипуск журналу Музеї України, часто спілкувалися з Михайлом Івановичем Сікорським. Чомусь мені запам’яталося, що він постійно дивувався інтересу китайців, корейців, японців до Музею космосу.
Якось за чаркою чаю навіть натякнув, що пропонували за той луноход будь-які гроші. Замість нього просто привезуть точну копію. З Японії хотіли купити атлас світу 1500 року – сума не важлива… Дід навіть слухати про те не хотів…
Минув добрий десяток років. Герой України давно помер. А Китай доставив на Місяць власний лунохід – Нефритовий заєць.

Можу лише поаплодувати офіцерам розвідки КНР! Адже, вони вирахували всі потрібні експонати в Переяславі, Житомирському музеї космонавтики. Перефотографували, переміряли, явно привезли до нас і в Росію своїх інженерів. Взяли за основу радянські розробки та реалізували свою космічну програму!
Саме тому вони хотіли викупити, дійсно за будь-яку ціну, вже готовий апарат, модернізувати його і запустити! Уявляєте економію коштів! Переговори були десь п’ятнадцять років тому!
Могла повторитися схема з авіаносцем Варяг… До речі, ті, хто продав те технічне диво як металобрухт, є реальним зрадником, правда таваріщ Кінах і К?
Уявляєте, як скотилася Україна до феодального рівня, і як піднявся феодальний недавно Китай! Треба почати розстріли бидлоеліти… І конфіскацію…
Ну, і трохи про Музей з моєї старої статті. Поїдьте. Порадійте за КНР… Поки він є…

Повідомляємо офіційну сенсацію – діє єдиний у світі музей космосу в приміщенні дерев‘яної церкви! В Україні! На території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у місті Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Коли про це дізнаються іноземці, випитують де це, і мало не всім посольством чи фірмою вирушають до Переяслава. Такого унікального музею дійсно немає у світі!


 

В семидесятих роках минулого століття, в СРСР був космічний бум. Мало не щомісяця здійснювалися запуски космічних апаратів, відбувалися сміливі експедиції до інших планет, космонавти були народними героями, а слово луноход без перекладів увійшло в мови кількох країн…

У 1977 році науковий колектив музею у Переяславі, під керівництвом Михайла Сікорського, здійснив черговий науковий подвиг – врятували В‘юнищанську дерев‘яну церкву 1833 року. Нині це пам‘ятка архітектури, а в часи активного освоєння космосу, такі об‘єкти нещадно знищували… Цю – врятували. Як ми розуміємо, щоб не дратувати тодішніх комуністичних вождів, вирішили розгорнути експозицію про космічні перемоги СРСР. Тоді Михайла Івановича часто дорікали за захоплення українською старовиною, а особливо, церквами. Роки для українців, були дуже складними…



Отож, у 1979 році, за ініціативи академіка А.Ішлінського та доктора С.Малашенка, при підтримці АН УРСР, АН СРСР, Центру підготовки космонавтів, музей і створили. Просто у приміщенні церкви! Поєднали старовину і прогрес.

Унікальними експонатами музею є макет автоматичного апарату «Луноход-1», крісло-ложемент з космічного корабля «Союз», спусковий апарат, скафандр і парашют Юрія Гагаріна, комплекс обчислювальної техніки «Мінськ-1», діючий макет космодрому Байконур.

Працівникам заповідника вдалося відтворити робочий кабінет академіка С.П.Корольова, коли він

навчався в Києві, одного із співавторів першого супутника Землі академіка А.Ішлінського.



У музеї експонуються прилади, які використовували в космічних апаратах, на орбітальній станції «Салют», двигун Р-219, індикатор навігаційний, оригінал ракети «Янтар», портрети вчених, всіх радянських космонавтів, які побували в космосі, скафандр, парашют Поповича, фотостенди, присвячені спільним польотам.

До речі, один з скафандрів, разом з екіпажем пережив драматичну історію. Був невдалий запуск, відмова у стиковці на орбіті, аварійне повернення. Корабель зійшов з курсу і космонавти приземлилися у дикому районі, прямо в болото. Рятувальники прибули лише через 36 годин. Аби не скафандри, космонавти просто загинули б… От один з тих скафандрів, з слідами болотного бруду, скромно стоїть у церкві у Переяславі. В експозиції за

склом. Враховуючи слабкий рівень освітлення і специфіку зйомки, численні фотографи просто пропускають цей



унікальний експонат. Наш більд-редактор, використовуючи власну методику і можливості нової апаратури «Нікон», зробив якісні знімки. Більше того, лише для журналу «Музеї України», були відкриті деякі вітрини і ми змогли сфотографувати колись дуже секретне космічне обладнання, а зараз дуже цінні технічні експонати.

Коли будете в музеї, не поспішайте! Придивіться уважно – побачите чимало цікавого. Враження від цієї експозиції дуже сильні.

Ще раз підкреслю – музей такого рівня сприйняття і драматизму історії створення, єдиний у світі! Раджу почитати книги про творця заповідника, Героя України Михайла Сікорського… Там багато пишеться про ті роки…

Я не розумію, чому ми, маючи таких фахівців, готові виробництва, технології, досвід, не розвиваємося?

Адже, космос – то мільярди! Лише кілька країн вміють будувати ракети! І авіаносці. І…

То хто заважає?

Є ще тема стратегічної ядерної зброї, яку ми так бездарно профукали. І безліч пригод за участю провідних розвідок світу, які буквально табунами ганяли по нашим ракетним базам.

А значення єдиного у світі Музею ракетних військ у Первомайську взагалі можуть зрозуміти одиниці.

Адже, подібні комплекси в Росії і досі на чергуванні, реально можуть знищити планету…

Чомусь сумно.

Єдине, що залишається – відвідувати музеї, аби зрозуміти, як великий народ щодня сповзає у якусь первісно-общинну прірву.

Але, думайте про приємне!

Наприклад, про луноход Нефритовий заєць! У тому є якийсь прихований прикол…

В принципі, на Південьмаші ще якісь ракети залишилися, луноход стоїть у Переяславі…

Спробуємо?

Віктор Тригуб

На проспекті Героїв Сталінграду – чергове самовільне захоплення

  • 06.04.21, 12:30
На проспекті Героїв Сталінграду – чергове самовільне захоплення приміщення.
На горищі будинку 64/56 ведуться будівельні роботи без належних дозвільних документів та підтвердження права власності на це приміщення.
На технічних поверхах вже виросли громіздкі конструкції, через які по стінах будинку поширились тріщини.
Також забудовник хоче подовжити ліфтову шахту на два поверхи вверх.
Мешканці стурбовані та налякані, адже будівельні роботи створюють реальну загрозу для будинку та людей.
Владислав Трубіцин взяв ситуацію під свій контроль та звернувся до відповідних служб міста.
Він наполягає провести всі необхідні перевірки та припинити будівельне свавілля на головах людей.

-До мене звернулись стурбовані мешканці будинку на Героїв Сталінграда 64/56 з проханням допомогти.

Беру під контроль, звертаюсь до відповідних служб для проведення перевірки.
Зухвалого “будівельника” потрібно зупинити!- заявив депутат Київради Владислав Трубіцин
Чекаємо реальних дій міської влади!

Фашисти: Крим наш 1941-42. Рашисти – 2014-2021…

  • 02.04.21, 04:13


Унікальний нагородний шеврон Третього Рейху виник на маленькому аукціоні в Америці.

Історія банальна. Помер чоловік, чий батько був офіцером американських спецслужб, служив у Німеччині в 1945 році. Розповідав, що спільно з англійцями, брав участь в арешті кількох відомих нацистів.

Під час однієї з акцій, під час обшуку, зняв з парадного мундира якогось генерала металевий шеврон і взяв як сувенір. Син зберігав речі батька до своєї смерті. Онуки вирішили продати.

Через кількох посередників, шеврон дійшов до людей, які розуміють реальну вартість подібних речей.

Генерал-фельдмаршал Фріц Еріх фон Манштейн. Виходить, саме з його форми зняли той нагородний шеврон Кримський щит (Krimschild)!?

Після вивчення, версія з Манштейном підтвердилася! Саме цей знак особисто вручав фюрер. Спеціальне замовлення: виготовлений з срібла, накладеного на металеву пластину. Верхня частина позолочена.

Сумнівів вже нема!

У 1942 році, після захоплення Кримського півострова, Гітлер підписав розпорядження про заснування відзнаки «Кримський щит».

Орієнтовно було випущено від 100 до 300 тис. відзнак. Зокрема, два позолочені нарукавні щити для Манштейна і румунського маршала Антонеску (Його відзначили і Золотим Кримським щитом).

Кримський щит, як і всі «нарукавні щити» Вермахту, носили до уніформи на лівому плечі.

Довкола групи армій “Південь” і 11 армії Вермахту і досі існує багато легенд. Там чимало історичних загадок…

В їх тилах активно працювало кілька спецгруп Аненербе…

Якісь випробування нових технологій були під час штурму Севастополя… Ми писали про поховання есесівців з випиляними трикутниками на лобі. Навіть записали свідчення…

Відео з Сергієм Розпашнюком миттєво набрало рекордну кількість переглядів. Тема цікавить!

І досі секретно…

Чомусь вразили історичні паралелі.

Фашисти: Крим наш! 1941-42. Рашисти: 2014-…

Просто фотографія шеврону.

А який історичний пласт!

Тож, Крим – це Україна!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Виставили дві автентичні Київські гривни

  • 29.03.21, 03:37

Аукціон в США став сенсаційним для України. Виставили дві автентичні Київські гривни ХІ століття.

Українці давно на них полювали, як і росіяни, що чомусь щиро вважають Київську Русь… основою Російської імперії. Сперечатися з ними – марна справа…

Однак, цього разу Україна перемогла! Гривні опинилися в державницьких українських руках!

Якимось чином гривні потрапили до колекції графа Толстого, де і зберігалися у прекрасних умовах.

Під час Громадянської війни, колекція опинилася в Криму, де нею особисто опікувався генерал Денікін. Саме з його обозом, 1920 року, скарби прибули до Парижу.

Врешті, колекцію переправили до США, де вона благополучно пережила всі війни ХХ століття.

Далі все просто. Помер останній хранитель, а нащадки вирішили позбутися “мотлоху”, виторгувавши якийсь долар.

Цілісну колекцію розпродали маленькими частинами і окремими лотами. Тож духоборці-толстовці зазнали великої втрати…

Українців, відповідно, цікавили Київські гривні. 167 грам, срібло, з графіті (написи голкою). Таких в українських музеях практично нема…

Неатрибутовані трапляються на форумах чорних копачів, однак, ніяких гарантій там немає, що зрозуміло.

Маємо дві дуже рідкісні гривни з легальної колекції високого рівня, законно вивезених під час війни з території України.

-Лоти мають всі необхідні документи, пройшли експертизу, внесені в бази даних аукціону! – розповів власник гривен, колекціонер української старовини, патріот України, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, – Торги були досить жорсткими, нам протистояли москвичі та якісь донецькі зрадники. Ми все тримаємо під контролем! Україна перемогла!

Особисто я радий, що українці отримали гарні фото гривень, дехто ще й побачив їх по скайпу… Що далі?

Знову морок приватних колекцій на чужині, чергові аукціони, і врешті, наші гривні опиняться в вітринах понтових броньованих дач під Москвою?

Чомусь подумалося про Музей грошей Національного банку України. Оригінальні гривні могли б стати окрасою колекції…

Це мрії.

Нам залишаються фотографії…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
113
предыдущая
следующая