Подорож. День перший.
- 04.05.19, 12:49
Початок:
Дощ пиріще, вітер свище, дурні вийшли погулять.
Виїхали. 6:30. Київ проїхали швидко. Вихідний. Кияни сплять. Ми їдемо в машині. Дощ ляпає по склу. Настрій відповідний. Весело тільки малому Степану і нашому папі. Степану весело, бо ще мале-дурне. Папа наш кайфує, що кудись їде...цьому аби вперед. Середній і старший сіли за гаджети. Я на голках.
Житомир. Нарешті перестає ляпати по склі, але все навгруги сіре і похмуре.
Новоград-Волинський. Знову ляпає. Наш тато, щоб розрядити обстановку, починає лекцію про геологічні розрізи, буріння в граніті і фракції щебня. Весело бляхо....як на вечірній в церкві.
Весь час нас веде Настя з навігатора. Нарешті вона нам повідомляє, що ми прибули в пункт призначення. Дощик наче стих.
Корець.
Їдем далі. Настрій значно покращився. Настя з навігатора диктує шлях вперед. Але Настя явно москалька і коли вона металевим голосом каже: "Чєрєз 200 мєтров павєрнітє на вуліца ВячєславА ЧорноволА (наголос саме на закінчення)". Мені її трошки хочеться гепнути. Але то таке...
Дубно.
Тут розділ для шанувальників 50-ти відтінків сірого.
Це сучасний храм. Він дужееее великий за розмірами.
Замок в Дубно доглянутий, влада розуміє, що він годує велику частину міста.
А це дубенські гумористи написали у туалеті.
Їдемо далі. В маршруті Білокриниця і її колишній палац, а нині коледж лісового господарства. Різко почався сильний дощ. Сидимо в машині і дивимось, як потоки води водоспадом ідуть по лобовому склу. Дітям пофіг. Тато нервує, бо сидіти без діла не може. Я вперлася рогом, що поки не подивлюся, нікуди не поїду. Нарешті трохи затихає. Беремо зонти і біжимо дивитись палац.
Їдемо далі. Різко хмари залишаються позаду і хтось вмикає яскраве сонце. Настя повідомляє, що ми приїхали в Кременець.
Кременець.
Люди добрі! Таких краєвидів і такої концентрації краси в одному місці я ніколи, мабуть, не бачила. Все трохи зруйноване і пошарпане, але ж... Місцеві вже звикли до такого афігєнного виду їхнього провінційного містечка і тому неспішно прогулюються по центральній вулиці, сидять на лавках і ходять по крамницях. У мене, як у натури тонкої і творчої, на очах виступили сльози і до горла підпер ком. У мене так завжди, коли не хватає слів, то емоції пруть зсередини у вигляді тих сліз і того кома.
"Ахрєнєть!!!",-видавав емоцію мій чоловік. Діти підтвердили:"Ага".
Ще дома попередньо домовились з жіночкою, що сдає кімнати, про ночівлю у Почаєві. Оголошення знайшла на ОЛХ. Приїхали в Почаїв. Нас зустрічають привітні господарі. Нарешті я зара витягну ноги і ляжу спати. Вся ця краса неймовірно виснажує. Це приблизно, як приємна втома після оргазму.
Далі буде...
24
Коментарі
НеЖриМоэСало5
214.05.19, 13:37Відповідь на 18 від muxa-xa-xa
колгоспниця
muxa-xa-xa
224.05.19, 13:38Відповідь на 17 від НеЖриМоэСало5
Три роки до Майдану сидів в Москві на пілімєнях, щоб її купити. Тепер працює на неї.
muxa-xa-xa
234.05.19, 13:39Відповідь на 20 від Адель*
Може на пенсії почну
НеЖриМоэСало5
244.05.19, 13:39Відповідь на 22 від muxa-xa-xa
Вискарион
254.05.19, 13:40
почекаємо поки ви там пооргазмуєте, бо дуже хочеться хепі-ендом насолодитись й заспокоїтись, що все гаразд.
Адель*
264.05.19, 13:41Відповідь на 23 від muxa-xa-xa
А перша на підпис від автора
muxa-xa-xa
274.05.19, 13:49Відповідь на 24 від НеЖриМоэСало5
Він вєчно щось там переробляє і вдосконалює. Нехай бавиться.
muxa-xa-xa
284.05.19, 13:49Відповідь на 25 від Вискарион
Та ми вже дома. Пишу якраз про другий день.
muxa-xa-xa
294.05.19, 13:51Відповідь на 26 від Адель*
Поки я почну, то паперові книжки вже вимруть як динозаври. Покладу тобі у файлі авторський смайлик )))
Адель*
304.05.19, 13:55Відповідь на 29 від muxa-xa-xa
Дахаварились