Подорож. День перший.
- 04.05.19, 12:49
Початок:
Дощ пиріще, вітер свище, дурні вийшли погулять.
Виїхали. 6:30. Київ проїхали швидко. Вихідний. Кияни сплять. Ми їдемо в машині. Дощ ляпає по склу. Настрій відповідний. Весело тільки малому Степану і нашому папі. Степану весело, бо ще мале-дурне. Папа наш кайфує, що кудись їде...цьому аби вперед. Середній і старший сіли за гаджети. Я на голках.
Житомир. Нарешті перестає ляпати по склі, але все навгруги сіре і похмуре.
Новоград-Волинський. Знову ляпає. Наш тато, щоб розрядити обстановку, починає лекцію про геологічні розрізи, буріння в граніті і фракції щебня. Весело бляхо....як на вечірній в церкві.
Весь час нас веде Настя з навігатора. Нарешті вона нам повідомляє, що ми прибули в пункт призначення. Дощик наче стих.
Корець.
Їдем далі. Настрій значно покращився. Настя з навігатора диктує шлях вперед. Але Настя явно москалька і коли вона металевим голосом каже: "Чєрєз 200 мєтров павєрнітє на вуліца ВячєславА ЧорноволА (наголос саме на закінчення)". Мені її трошки хочеться гепнути. Але то таке...
Дубно.
Тут розділ для шанувальників 50-ти відтінків сірого.
Це сучасний храм. Він дужееее великий за розмірами.
Замок в Дубно доглянутий, влада розуміє, що він годує велику частину міста.
А це дубенські гумористи написали у туалеті.
Їдемо далі. В маршруті Білокриниця і її колишній палац, а нині коледж лісового господарства. Різко почався сильний дощ. Сидимо в машині і дивимось, як потоки води водоспадом ідуть по лобовому склу. Дітям пофіг. Тато нервує, бо сидіти без діла не може. Я вперлася рогом, що поки не подивлюся, нікуди не поїду. Нарешті трохи затихає. Беремо зонти і біжимо дивитись палац.
Їдемо далі. Різко хмари залишаються позаду і хтось вмикає яскраве сонце. Настя повідомляє, що ми приїхали в Кременець.
Кременець.
Люди добрі! Таких краєвидів і такої концентрації краси в одному місці я ніколи, мабуть, не бачила. Все трохи зруйноване і пошарпане, але ж... Місцеві вже звикли до такого афігєнного виду їхнього провінційного містечка і тому неспішно прогулюються по центральній вулиці, сидять на лавках і ходять по крамницях. У мене, як у натури тонкої і творчої, на очах виступили сльози і до горла підпер ком. У мене так завжди, коли не хватає слів, то емоції пруть зсередини у вигляді тих сліз і того кома.
"Ахрєнєть!!!",-видавав емоцію мій чоловік. Діти підтвердили:"Ага".
Ще дома попередньо домовились з жіночкою, що сдає кімнати, про ночівлю у Почаєві. Оголошення знайшла на ОЛХ. Приїхали в Почаїв. Нас зустрічають привітні господарі. Нарешті я зара витягну ноги і ляжу спати. Вся ця краса неймовірно виснажує. Це приблизно, як приємна втома після оргазму.
Далі буде...
24
Коментарі
muxa-xa-xa
114.05.19, 13:17Відповідь на 1 від анонім
Та фіг його знає, чого саме цей. Треба провести розмову з чоловіком.
muxa-xa-xa
124.05.19, 13:19Відповідь на 2 від анонім
Наступного разу обов'язково. В планах ще Луцьк колись.
muxa-xa-xa
134.05.19, 13:22Відповідь на 3 від НеЖриМоэСало5
Мій зве Настєнька. Чи вона там так в меню прописана, чи то його еротичні фантазії...
muxa-xa-xa
144.05.19, 13:25Відповідь на 4 від НеЖриМоэСало5
Нісан патфаіндер.
muxa-xa-xa
154.05.19, 13:26Відповідь на 8 від Neon@
Дякую. Наклацали лише 450 штук на фотік і стільки ж у кожного в телефоні.
НеЖриМоэСало5
164.05.19, 13:28Відповідь на 12 від muxa-xa-xa
шацькі озера абізатільна, я теж у серпні буду
НеЖриМоэСало5
174.05.19, 13:30Відповідь на 14 від muxa-xa-xa
крута тачка
https://www.drom.ru/reviews/nissan/pathfinder/24644/
muxa-xa-xa
184.05.19, 13:31Відповідь на 16 від НеЖриМоэСало5
В серпні у мене збір врожаю і закрутки
Адель*
194.05.19, 13:31
Адель*
204.05.19, 13:32
Пиши книжки