Останні статті

Свіжі шпалери



Якісь дивні янголи пішли у наш час...

  • 28.10.13, 17:25
Якісь дивні янголи
Можливо я вже заплуталась в поняттях що таке "янгол" Але для мене це завжди так чи інакше означало "взірець поведінки". А які взірці можна знайти у цьому?:

Растила сына сама, тянула-воспитывала...сын вырос и вместо помощи  и поддержки принес матери слезы, боль, обиду. Она уже даже не пытается стеклить окна, это все даром. Сын время от времени наведывается когда сам/когда с дружками, забирает пенсию, куролесит, бъет окна...Она молчит, терпит, любит... сын... Работает, незаметная, старенькая...что бы хоть как то выжить в этом мире, моет туалеты...Люди осуждают за спиной. Нашептывают... лучше бы сдала сына, посадила... принудительное лечение... 

Да, жінку безумовно жаль, але хіба не сама вона виховала такого сина? І що хорошого в тому що вона мовчки терпить? Одного дня синок розповсюдить свою агресію на інших, що тоді?

Сестры спасают собак, бродячих, беспородных, больных, лечат, кормят. Когда выгуливают своих питомцев это целое событие. Одна из сестер идет в окружении стаи... 

Знаю що мене знов звинуватять в нелюбові до собак. Але ви коли небудь пробували пожити поруч ( в сусідній квартирі чи будинку) з такими "янголами"? Повірте враження незабутні - від гавкоту 24 години на добу до відповідних запахів. Не говорячи про те що вуличні собаки часто вгодованіші, бо прогодувати зграю в десяток собак коштує дуже не дешево...


P.S. Трохи подумала і зрозуміло що конкретно мене в цих "янголах" зачепило - вони своєю "добротою" створюють негаразди для інших людей...

Про БАДи

  • 28.10.13, 12:55
Чесно знімаю капелюха перед їх продавцями, хоча і готова насправді їх поприбивати за те що людям голови морочать.
Це як треба проникно говорити щоб впарити харчову добавку присутню у половині товарів з супермаркету як чергову панацею. Ще й так що люди готові ледь не от прямо зараз платити 200-300 грн за те що коштує 50 з натяжкою...Причому ці ж люди коли бачать на етикетці Е... розказують по засилля хімії...
Звісно це не на всіх діє, але у мене є щонайменше двоє родичок які ведуться на такі речі з пів-слова 
І тих хто дозволяє такі речі крутити по телебаченню і радіо поприбивала б...

Дивні люди

От мені щиро цікаво які мотиви змушують людей самим собі створювати проблеми? Я маю на увазі відмову від ІПН або обробки персональних даних.
Коли це робиться з релігійних мотивів це ще можна якось зрозуміти.
А тут людина абсолютно не віруюча обурюється що посольство відмовляється видавати візу без такої згоди (а як вони її видадуть не ввівши данні в базу?)

Еще раз про копипаст и "доброту"

Взято отсюда
Некоторое время назад одна молодая мамочка лежала со своим ребенком в больнице. По соседству с ними лежал малыш из детского дома. Сердце доброй женщины обливалось слезами и кровью при виде ребенка, у которого мамы не было.
Я очень хорошо представляю эмоции, которые вызывают такие детки. В свое время я достаточно повозилась с детдомовскими малышами, которые сами себя укачивают перед сном, которых вцепляются в тебя мертвой хваткой, лишь бы их не спускали с рук. Это на разрыв души, правда.
Вот и добрая женщина, исстрадавшись, решила помочь мальчику.
Сфотографировала его на телефон и с полными анкетными данными (а в больнице их узнать проще простого) выложила пост в интернет с посылом, дескать, усыновите кто-нибудь маленького ангела.
Вроде на первый взгляд ничего особенного и сплошной гуманизм. Но если немного подумать, то ситуация вырисовывается несколько иная.
Во-первых, не стоит забывать, что есть закон о защите личной информации.
Во-вторых, есть закон о защите медицинской информации.
Своим жалостливым постом сердобольная женщина нарушила их оба. Выложить имя и фамилию ребенка, номер детского дома и тд можно только с разрешения опекуна, который является официальным лицом, отвечающим за любые отправления, связанные с ребенком. Более того, всякую информацию подобного толка, направленную на привлечение потенциальных родителей, публиковать можно только на официальных сайтах по усыновлению. Касаемо же медицинской информации тоже вышло некрасиво. Если бы ее саму посторонние люди сфотографировали в больнице и с диагнозом вывалили в интернет, радости, наверняка, не было бы. Ведь каждому известно, что любые данные медицинского характера являются медицинской тайной и допуск к ним может осуществляться только с разрешения самого пациента (а в данном случае, его опекуна) или по запросу из судебных органов.
[ Но и это мелочи ]

Ну и в завершение расскажу о второй стороне вопроса.
Интернет в наши дни имеет очень серьезное влияние на реальную жизнь, обратный ответ на любое заявление в сети может быть очень даже весомым.
После того поста о ребенке, массово растиражированным сердобольными пользователями, на детский дом обрушился шквал звонков.
Люди из разных стран со слезами в голосе изъявляли желание забрать ребенка прямо сегодня. Социальный работник всем и каждому объяснял, почему этого нельзя сделать. Причем я не слишком погрешу против истины, сказав, что прочая работа соцработника была намертво парализована – только телефонные разговоры.
Люди прозванивались, чтобы дать советы по уходу и лечению искомого ребенка. А без их знаний и опыта, конечно, не обойтись…
Люди звонили и высказывали свои соображения о том, какие скоты сотрудники детского дома, раз довели малыша до больницы. Я изумилась, узнав, что таких было очень много. Ведь не лень им тратить свое время на ругань в адрес совершенно незнакомых граждан, о работе которых ты не имеешь ни малейшего представления. Расправой грозились даже.

Вот ведь какая интересная история получилась – некая сердобольная мамаша из, полагаю, лучших побуждений, не подумав ни секунды, вываливает в сеть фото и данные ребенка, а в итоге врачей и сестер детского дома терзают круглые сутки одержимые персонажи и лишают и без того невеликих денег приказом свыше. А между тем, именно персонал детского дома заботится о малышах каждый день в отличие от впечатлительной дамочки, полежавшей на соседней койке какое-то время.
Хочешь помочь – помоги, но делом, а не пустозвонством, от которого пострадают непричастные люди

Параджанов

Як я помітила, на українське кіно я ходжу десь раз на два роки. Очевидно якраз стільки мені потрібно щоб забулося попереднє розчарування.
В найближчі роки два я очевидно українське кіно знов не дивитимусь...
Я не можу сказати що фільм геть зовсім поганий. Серж Аведикян зокрема зіграв дуже гарно.
Але постановка якась недолуга, ані інтер"єр, ані костюми не продумані, купа ляпів які може не помітить закордонний глядач, але для пострадянської людини вони очевидні...

Планета Ка-Пекс

Добрый, хороший, сильный фильм про вечные ценности.
Немного смешной, в меру грустный
Атмосферой очень напомнил "Заплати вперед" с тем же Кевином Спейси

Увага, грибники і любителі прогулянок!

  • 16.10.13, 18:25
Попри погоду кліщі не сплять. Не забувайте змінити одяг після лісових прогулянок і уважно обдивитися себе!

Про довіру

  • 16.10.13, 10:35
Звісно у кожного є свої табу. Для мене таке табу - особистий простір
Я можу пробачити зраду, образу, але якщо мій чоловік зламає мій аккаунт це буде останнім нашим днем разом. Навіть якщо я їм не користувалась кілька років і він пустий. Питання у втручанні в мій особистий простір. Якщо є якісь сумніви - їх потрібно озвучувати...я сама відкрию і покажу.

UPD (Бо набридло повторюватись):
1. Злам=несанкціонований доступ. Коли людина перевіряє смс в мобілці/читає переписку без дозволу
Мова не йде про варіанти коли у вас один аккаунт на двох, одна пошта на двох, ви показуєте свої листи чоловіку/дружині, це нормально і у мене в родині теж це є

2. Зрада - двостороння помилка, проблема у взаємовідносинах, яку в багатьох випадках можна ще виправити. А коли людина припиняє довіряти і замість прямих питань починає гратися в детектива таке вже не виправиш.


Сонце під вікном

Я люблю всі пори року, за однієї умови - мені потрібно сонячне світло.
Цьогорічний похмуро-дощовий вересень мене добряче вибив з колії, я аж сама була вражена, зазвичай до такого стану я доходжу лише після переходу на зимовий час.
Але в жовтні я прокинулась. Так само як зазвичай я прокидаюся у грудні, з першим снігом, який "підсвічує" навіть вночі.
В дитинстві мені у вікна заглядав каштан. Ви ще пам"ятаєте, що каштани мають ставати жовтогарячими восени, а не брудно-коричневими? Одного осіннього ранку я прокидалася від того що він прямо світив мені у вікно.
І колір був саме "жовтогарячий", не жовтий, не золотий. Здавалося що він не тільки світив, а й грів, попри хмарне небо і ранкові тумани.
А зараз мені підсвічують у вікна жовтогарячий клен і горіх.
Звісно це протриває недовго, листя опаде і прийде похмурий листопад з переводом годинника. Але цих кількох тижнів теплого світла має вистачити протриматись до першого снігу...

Надоели сопли

По поводу нелюбви мужчинами умных женщин
Нормальный, адекватный мужчина не ведется на сиськи и длинные ноги. И его не будет пугать ум и эрудиция женщины, хотя бы потому что все мы профи в какой-то одной области и профаны в другой. И потому что внешность не вечная, а вот интересный собеседник рядом и через 30-40 лет будет нужен...
И попытки поднять самооценку заявлениями "я слишком умная, поэтому меня мужчины боятся" выглядят откровенно жалко. Если умная - то почему круг общения такой что мужчины вокруг все сплошь дураки?