Миті львівські...

Львів як завше не підкачав, хоча і зустрів не надто привітно - дощиком. 

Але все було чудово - компанія ( ), погода, все складалось і лягало саме так як треба. Навіть гід на екскурсії сподобався, що для мене велика рідкість)))

Я, як виявилось таки орієнтуюсь у Львові, особливо у тих районах де жила) А ще розумію німецьку)

Всюди де хотіли побували, побачили друзів, посиділи в королівській ложі в Опері, побували в Гасовій Лямпі і Криївці, відкрили для себе чудовий заклад під назвою Крива Липа, з дуже смачними і дуже великими порціями...проїхались по "золотій підкові" і дуже вдало втікли 9 числа в Унів...

Унів це взагалі моя любов на все життя...я назавжди вдячна тій людині яка його для мене відкрила...це те місце де ти справді відчуваєш що ти приходиш до Бога...де релігія не є бізнесом і де ти кожною клітинкою відчуваєш спокій і благодать...Я не була там 5 років і дуже боялася що зараз знайду там чергову копію Лаври Києво-Печерської чи Почаїської...Але чи то віддаленість від цивілізації чи мудрість тих людей які керують Унівською Лаврою зберігають її саме такою якою вона має бути - відкритою до людей, спокійною, духовною...там нема служок і "сертифікованих екскурсоводів"...там нема розкладок з свічками, хрестиками і книжками...туди може прийти будь-яка людина, але приходять в основному ті хто знає куди їде, а не ставить галочку в екскурсійній програмі...Приходять щоб просто постояти в старовинній, але надзвичайно світлій церкві...щоб посидіти в тиші біля старовинних стін і під дзюркіт струмка і спів пташок задуматись про життя...