Робоче, про колег

Є у мене два колеги, не викладачі, технічний персонал. Обидва плюс-мінус одного віку, інженери, майстри на всі руки.

Перший приписаний до мене як учбовий майстер, тобто в його обов"язки входить забезпечувати технічну сторону лабораторних. На словах - сама люб"язність "Щоб я вас з паяльником не бачив! Якщо що - я завжди до ваших послуг! Це не жіноча справа!" По факту - я його прошу зробити один стенд вже з початку семестру. Про те що він буде потрібен говорила ще на початку навчального року. Каюся, не нагадала перед семестром, але вже середина березня, а віз і нині там. Якщо щось трапляється по ходу - його найчастіше або немає на місці, або він зайнятий, або він не хоче розбиратися з цим обладнанням бо воно "не його", хоча в цій лабораторії він вже років 30 працює. Попросити викрутку чи ще щось з інструменту - ледь не під розписку.

Тоді як другий колега нічого про гендерні невідповідності не розказує проте завжди допомагає. З яким би проханням чи проблемою я не звернулася. Якщо треба - зніме блок живлення чи мультиметер зі своїх запасів і поставить мені. І сам знає мій розклад і завжди намагається бути на місці щоб я сама не мусила запускати обладнання. Хоча це не його обов"язок. І виходить так що поруч з ним я таки поводжуся як жінка і не лізу в чоловічі справи. А від першого окрім балачок - толку майже ніякого.

От сьогодні, прийшла, питаю чи не знайдеться ключа нестандартного розміру - перший видає тираду про те що "Це не жіноча справа шукати ключі, у чоловіка повинен бути свій набір", другий просто приносить ключ який я просила, ще й два сусідні номери "про всяк випадок" :)
І що саме характерне - перший давно розведений, а другий 30 років одружений ще й четверо дітей виховує...