Блог КрокСпасіння

Небесні ваги Альфонсо: Сила мовчазного свідчення

20.03.26, 18:02

www.zarvanycia.іп.укр
Небесні ваги Альфонсо: Сила мовчазного свідчення

На троні давнього Леону висідав король Альфонсо IX — правитель, чиє серце палко бажало навернути підданих під покров Божої Матері. Він прагнув, щоб кожен у його палаці віднайшов спокій у молитві на вервиці, проте обрав для цього не накази, а хитромудрий символ. На його поясі завжди погойдувалися важкі зернята вервиці, що виблискували в сонячних променях, хоча сам монарх, за іронією долі, так і не навчився вплітати свої думки у ці священні вузлики.

Дивлячись на свого короля, придворні вірили: якщо вже сам правитель не розлучається з цим духовним мечем, то в ньому прихована велика сила. Натхненні його прикладом, сотні людей почали щиро шепотіти «Радуйся, Маріє», наповнюючи стіни замку живою вірою.

Та прийшов час, коли земна влада відступила перед неминучим. Хвороба скосила Альфонсо, і в гарячковому маренні він опинився на порозі Вічності. Перед ним постало Судилище: розлючені тіні минулих провин уже були готові потягнути його душу в безодню, звинувачуючи у кожному хибному кроці.

Аж раптом морок розітнуло небесне світло — з’явилася Пречиста Діва. Вона звела терези, на одну чашу яких демони кинули тягар його гріхів. Здавалося, порятунку немає. Проте на іншу чашу Марія поклала ту саму вервицю, що роками прикрашала пояс короля, а разом із нею — невидимий, але неосяжний вантаж молитов, які виголосили інші люди завдяки його німому прикладу.

Метал небесних терезів здригнувся: щира віра підданих переважила всі помилки монарха.

> «За краплю пошани, яку ти виявив, носячи цей знак, я виблагала для тебе час,» — промовила Богородиця. — «Повернися і використай ці роки, щоб очистити душу».

Прокинувшись від смертельного сну, Альфонсо вже не був колишнім. Відтепер вервиця в його руках не просто висіла на поясі — вона стала ритмом його серця. До останнього подиху він не лише молився сам, а й ніс це світло кожному зустрічному.

Ця історія — нагадування: іноді навіть малий жест віри стає іскрою, що рятує душі. Та якщо просте носіння вервиці здатне творити такі дива, уявіть, яка безодня благодаті відкривається тому, хто промовляє її слова серцем.

Посилання:
http://www.zarvanycia.іп.укр
https://www.facebook.com/krokdospasinnya
http://blog.i.ua/user/6200557/2389984/
https://twitter.com/krokdospasinnya
https://www.youtube.com/embed/lfDv_Hr-N9g

Коментарі: 0

Різдво Господа нашого: Світло, що змінило Всесвіт

02.01.26, 18:14

www.zarvanycia.іп.укр
Різдво Господа нашого: Світло, що змінило Всесвіт

Щиро вітаю вас із величним святом Різдва Господа нашого Ісуса Христа! У тихій скромності Вифлеєма, від Пречистої Діви Марії, народилося Спасіння всього світу. Він обрав не розкішні палаци, а вбогі ясла, аби стати ближчим до кожного з нас.
Це маленьке й тендітне Дитятко принесло Слово, що сильніше за будь-яку зброю. Його голос зупиняв війни, а Його любов дарувала омріяний мир стривоженим душам. Протягом століть святі йшли Його дорогою, надихаючись Його світлом. Боже Слово рясно пролилося світом, наче весняний дощ, витісняючи темряву та засіваючи серця добром. Дивовижно, як Немовля, що лежить на сіні, зуміло змінити хід історії та зцілити мільйони життів. Нехай це Світло засяє і у вашому домі!

Посилання:
http://www.zarvanycia.іп.укр
https://www.facebook.com/krokdospasinnya
http://blog.i.ua/user/6200557/2389984/
https://twitter.com/krokdospasinnya
https://www.youtube.com/embed/ZKbD383hIdU

Коментарі: 1

Отець Піо фільм українською.

05.02.25, 11:09

www.zarvanycia.іп.укр Отець Піо фільм українською.

Отець Піо з П'єтрельчини (італ. Padre Pio da Pietrelcina, світське ім'я: Франческо Форджоне, народився 25 травня 1887, П'єтрельчина, Італія — † 23 вересня 1968, Сан-Джованні-Ротондо).

Коли йому було 5 років він захворів туберкульозом, але згодом повністю одужав. Згідно слів його духівника саме після цього хлопець мав особливі містичні переживання присутності ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але він вважав їх дуже особистими та особливими тому не розповідав про них нікому.

Вступив хлопець до ордену капуцинів в віці 16 років. Тож з 1916 року аж до самої смерті Піо практично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо.

Оскільки багато з тих, хто потребував духовної підтримки, не міг приїхати до святого безпосередньо, падре Піо пропонував, щоби всі охочі посилали замість себе ангела-хоронителя, тож дуже часто священик всю ніч не спав, розмовляючи з ангелами.

1918 року під час вечірньої молитви, на тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Рани були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50-ти років, тому отець постійно їх перев’язував. Стигми зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду…

Хоч стигми не загоювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священика, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди о. Піо досвідчував сильний біль. А рани пахли квітковим ароматом…

Найбільше часу він приділяв тому що сповідав прихожан через що його називали "В’язнем сповідальниці", витрачав на це близько двадцяти годин на добу.

Отець умів “читати серця”. Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість покаяння, а також міг чітко пригадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або не говорила навмисне. Люди червоніли, плакали і хотіли провалитися крізь землю, сповідаючись в о. Піо, проте черги до його сповідальниці не зменшувались. Цікаво, що практично в жодному випадку людина не покидала священика, не здобувши цілковитого примирення з Богом, навіть якщо це були масони, атеїсти, скептики чи раціоналісти…

Отець Піо був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Римського Івана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня в Нью-Йорку та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав дар зцілення. Іноді достатньо було хресного знамення, щоб хвороба відступила.

Він був одним із небагатьох святих, що мав дар біолокації – здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте страждаючі люди в різних частинах землі розуміли візит падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої біолокації, він сидів нерухомо в своїй келії але зустрічався з своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі.

Після смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан-Джовані-Ротондо, куди щороку прибувают близько 8 млн. Прочан.

Папа Іван Павло II 2 травня 1999 року зачислив Отця Піо до лику блаженних, а 16 червня 2002 року — до лику святих. Святий Отець Піо залишив гідне наслідування свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя.

http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ ,

https://twitter.com/krokdospasinnya ,

https://www.youtube.com/embed/Ys7Ub4asgPw

Коментарі: 0

www.zarvanycia.іп.укр Дев'ятниця до святої анни.

23.01.25, 11:34

www.zarvanycia.іп.укр Дев'ятниця до святої анни.

Слава Ісусу Христу! Сьогодні хотіла б розказати про святу Анну, матір Богородиці та бабцю Ісуса Христа. Власне даних про життя Святої Анни дуже мало, в Біблії вона практично не згадується. Єдине джерело це протоєвангеліє Якова яке вважається апокрифічним. Згідно нього Свята Анна походила з роду царя Давида та була донькою священика Маттана. З маленьку Анна славилась побожністю та милосердям до бідних. Коли прийшов час вона стала дружиною побожного та заможного чоловіка на ймення Йоаким. Одружившись вони жили в Назареті. Минав час та шлюб Йоакима та Анни залишався бездітним. На той час бездітність вважалася прокляттям. На них осудливо дивились і зневажали люди. Святим Анні та Йоакиму було дуже важко тож вони ненастанно молились щоб Бог обдарував їх малятком. І ось одного дня до Святої Анни явився ангел та сповістив радісну новину скоро вона стане матір'ю. На радощах Анна пішла до Єрусалиму щоб там покласти подяку Господу за цей дорогоцінний подарунок. 21 вересня в них народилась дівчинка на ім’я Марія. В той же час Анна присвятила Марію на служіння Господу.

Померла Свята Анна незадовго до Благовіщення Марії. Довгий час по її смерті мощі зберігаються в Софійському соборі. Аж до 1333 року аж поки не були перенесені до Франції.

Також хочу згадати про джерело Святої Анни в Марійському духовному центрі що у Зарваниці. За легендою колись біля цього джерела явилась Матір Божа після чого сама вода з цього джерела стала цілющою. Вона тримає сталу температуру в десять градусів нижче нуля цілий рік і літом і зимою. Зараз джерело облагородили та прикрасили а також його було освячено у 2010 році. До цього джерела кожного року їдуть тисячі паломників які прагнуть зцілитися як духовно так і фізично.

Не дарма Святу Анну вважають покровителькою вагітних адже після купання в цьому джерелі багато жінок які не могли завагітніти отримують щастя у вигляді вагітності та дитятка. Але зцілюються там не лише від безпліддя але й від духовних та інших фізичних недуг. Власне самим основним у зцілення є віра. Саме віра у те що молитви до Святої Анни та Богородиці допоможуть у зціленні має основну силу! Потрібно лише щиро молитися і вірити!

www.zarvanycia.іп.укр ,

http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ ,

https://twitter.com/krokdospasinnya ,

https://www.youtube.com/embed/HUkVCtseWeQ

Коментарі: 0

www.zarvanycia.іп.укр Святий апостол Єрмій.

05.03.24, 19:58

www.zarvanycia.іп.укр Святий апостол Єрмій.

Про святого Єрмія залишилося дуже мало записів. Згадується святий 13 червня. Святий був апостолом від 70-ти і в муках загинув в місті Комани. Жив святий в час правління імператора Антонія Пії(138-161). Замучив його правитель Севастіян що служив імператору. Правитель був ревним переслідувачем християн. Мучили святого жорстоко. Використовували побиття. Здерали шкіру на обличчі при побитті. Кидали в розжарену піч з якої святий мученик виходив не ушкодженим. Кидали в кипляче олово. Витягали жили з тіла. І в результаті викололи очі. Люди що прийшли від правителя подивитися на святого осліпли. З жаху почали просити в святого прощення і були зцілені любов’ю. Святий поклав руки і зцілив іменем Ісуса Христа. Святого повісили догори ногами. В такому стані святий висів три дні. Опісля з тіла святого здерли всю шкіру. Навіть після таких знущань святий залишався живим. Волхв який двічі хотів отруїти святого сам увірував. Адже після майстерних спроб отруєння святий жив. Увірувавши волхв був вбитий правителем. Волхв увірував, приніс покаяння і був обезглавленный. Вбив святого сам правитель — ножем відрізав голову. Мощі святого були таємно поховані християнами. Численні чуда відбувалися від мощей святого.

https://twitter.com/krokdospasinnya ,

http://blog.i.ua/user/6200557/ ,

https://www.youtube.com/embed/IeXHmIQRJiA

Коментарі: 0

www.zarvanycia.іп.укр Джузеппе Деза

12.02.24, 22:23

www.zarvanycia.іп.укр Джузеппе Деза

Мова піде про містика та святого Джузеппе з Копертіно. Прославився святий великими дивами та любов’ю до Бога. Святий був керівником гравітації. Бог дав йому силу левітації. Одного разу після закінчення меси він раптово вигукнув і піднявся в повітря розпростерши руки навхрест і опустився на престол. Він зупинився між свічками що горіли не підпаливши на диво нічого.

Життя святого не було легким і часто супроводжувалось насмішками. Та всупереч світу та людей він здобув мир та любов Бога. Дуже часто Джузепе називав своє тіло “ослом” і відносився як до звіра.

30 січня 1627 року святий стає послушником — францисканцем а 28 березня 1628 стає священиком. Причому сам процес складання іспитів теж не відбувся без чуда. В святого були проблеми з науками і відповідно стати монахом, священиком йому було важко. Але провидінням Божим він здав всі іспити добре. З передань відомо що святий вивчив лише один білет напам’ять адже інших не міг вивчити. Цей білет і випав на іспиті що дало йому зможу бути священиком.

Народився святий в 1603 році в Копертіно в провінції Лечче. З малих років святий мав дар до священичого життя. Проводив святий в нерухомості дні та ночі — молячись. Сучасник порівнюють його молитви як споглядання внутрішнього світу. В школі його називали bocca aperta, відкритий рот — адже він часто сидів неподвижно.

Святий дуже часто хворів різними хворобами які часто проходили самі собою. Причому хвороби були дуже дивні і незрозумілі.

Харчувався святий дуже просто і переважно овочами та фруктами.

Коли його взяли до монастиря виявилось що він хворий на ноги. Він не міг нічого робити і лише придатний був для нагляду за мулом. Переносячи різну зневагу від настоятеля він все рівно жив Божим життям.

Чуда з левітацією задокументовані рясно. Варто згадати що не тільки він багаторазово літав але і піднімав у повітря людей та звірів. Багато свідків бачили ті дива в тому числі і тогочасний Папа Римський Урбан VIII.

Як ми бачимо меж не має для людини якщо вона живе Божим життям.

https://www.facebook.com/krokdospasinnya,

https://twitter.com/krokdospasinnya ,

http://blog.i.ua/user/6200557/ ,

https://www.youtube.com/embed/v7tTbZorVoo

Коментарі: 0

http://blog.i.ua/user/6200557/2389984/

www.zarvanycia.іп.укр Святість для всіх св. Джузеппе Москаті.

31.01.24, 21:44

www.zarvanycia.іп.укр Святість для всіх св. Джузеппе Москаті.

Господь не оцінює нас по досягненням, знанням чи іншим людським міркам. Як говорив святий Джузеппе - після нас будуть наші добрі вчинки. Адже Господь це любов. Своє життя Джузеппе віддам на служіння бідним, немічним людям які не мали коштів аби себе лікувати. Доходило до крайнощів коли навіть самому Джузеппе та його єдиній сестрі не було що їсти. Першокласний спеціаліст в області медицини. Віддаючи свої кошти разом із виписаними рецептами, сам був без нічого. Як говорив святий - я всю свою силу віддаю на служіння людям. Помер святий ввечері після того як відпустив останніх пацієнтів. Приймав святий у себе дома бідних після роботи. В нього не було часу на себе. Він все посвятив на служіння ближньому. За численні чуда що відбулися за життя та пісня смерті святого канонізував папа римський. Засвідченні історії які говорили про святого який приходив у білім халаті. Після було по фото визначено що це був святий Джузеппе. Самопожертва, любов до ближнього, жертовність ось які чесноти мав цей святий. Він часто говорив що не достатньо ліків для хворих щоб їм одужати. Часом одне добре слово може вилікувати та спасти душу.

Зараз коли відбувається війна на території України слова про любов варто згадати. Можна все зупинити. Тільки любов залишиться після нас. Ніякі упередження та влада не зупинить смерть. Смерть прийде негадано. Тому поки ми тут мусимо любити одне одного і як би не було скрутно, принципово ми мусимо зупинити цю війну.

www.zarvanycia.іп.укр

https://www.facebook.com/krokdospasinnya

https://twitter.com/krokdospasinnya

https://www.youtube.com/embed/ZKbD383hIdU

Коментарі: 0

https://www.airfunding.net/project/92349?hl=uk&utm_source=copy&utm_medium=social&utm_campaign=project_detail_shares&utm_content=project_id92349

Проект інтернет-магазину, благодійного магазину та аукціону!

10.05.20, 20:14

Привіт! Мене звати Володя. Останнім часом я працюю над створенням сайту, який поєднує в собі інтернет-магазин, аукціон та благодійну платформу.

Я вважаю, що нам потрібен такий проєкт, щоб кожен міг легко влаштувати «благодійний розпродаж» власних речей або придбати щось корисне, за лічені хвилини спрямувавши кошти на добру справу. Вірю, що це допоможе принести трохи більше доброти в наш світ.

Наразі я працюю над проектом самотужки, наскільки дозволяють можливості. Це доволі складно, і мені потрібні певні кошти, щоб завершити розробку. Ви можете переглянути перші напрацювання за посиланням: http://jukasattic.іп.укр/

Якщо ви вважаєте цей проєкт цікавим та корисним, будь ласка, підтримайте його! Дякую!

Буду щиро вдячний, якщо ви скористаєтеся кнопкою [Допомога шляхом поширення], щоб розповісти про мій проєкт іншим!

Проєкт інтернет-магазину, благодійного майданчика та аукціону в одному!

Коментарі: 0

http://www.zarvanycia.іп.укр/

Святий Шарбель.

12.03.20, 01:40

http://www.zarvanycia.іп.укр/ Святий Шарбель

Справжнє ім’я цього святого — Юсеф Маклуф. Ім’я Шарбель він запозичив у мученика II століття. Це ім’я має у собі два корені, що означають «Цар» та «Бог».

Юсеф Маклуф народився 8 травня 1828 року на півночі Лівану в гірській місцевості у простій побожній родині Антуана та Бригітти Маклуфів. Родина була не надто заможною, але завдяки своїй аскетичності та працелюбності жила непогано. Як уже було сказано, сім'я була дуже релігійною і особливо шанувала Матір Божу. Вони не пропускали богослужінь, справно дотримувалися днів посту та святкували всі християнські свята. Малий Юсеф не був схожий на своїх братів: зазвичай він був мовчазним, не брав участі у пустощах та старанно молився Богові.

Вперше його почали називати святим, коли він, знайшовши на схилі гори вузький грот, облаштував собі там імпровізований вівтар, поставив ікону Божої Матері та щиро молився. Іноді він чув у собі голос, що казав: його життя належить Богові, і він повинен іти за Ним. Напевне, саме там він і вирішив цілковито присвятити життя Господу, а згодом — вирушити до монастиря. Це було дуже важким рішенням, адже означало покинути звичне життя, матір, братів, вітчима та дівчину, яка вважала себе його нареченою. Юсеф пішов не попрощавшись і попрямував до монастиря Мейфукської Богородиці. Він не знав шляху, не мав ані їжі, ані поводиря, але вірив: якщо він має туди дійти, то Бог вкаже вірну дорогу. По дорозі він їв ягоди, дикий мед та коріння рослин, аж поки одного дня не побачив серед фруктових дерев стіни монастиря. Так він розпочав своє послушництво.

У той час монахів вважали ангелами, адже, окрім релігії, ченці ліванських монастирів (яких тоді було понад 70) вивчали різні ремесла та методи обробки землі, яка в Лівані досить важка. Постійно перебуваючи у праці на полі, за столярством та піклуючись про худобу, він багато молився — саме це допомагало йому витримати важкі дні. За два роки новіціату його було відправлено до монастиря Святого Марона, де він і склав чернечі обіти. Після цього його переводять до монастиря Кіфан, де Шарбель вивчає богослов'я та філософію. У 1853 році він отримує священичі свячення, після чого знову повертається до монастиря Святого Марона. Там він служив наступні 16 років, аж поки у 1875 році не отримав дозвіл на пустельницьке життя на горі Аннай у скиті Святих Петра і Павла. Там він жив протягом 23 років в абсолютній тиші та молитві.

16 грудня 1898 року під час Служби Божої святому стало зле. Наступні вісім днів він лежав слабкий, але при пам’яті, аж поки не помер напередодні Різдва.

Через 50 років після його смерті було відкрито його гріб. На тілі святого не виявили жодних ознак тління; натомість із нього витікала цілюща патока (сукровиця), яка повністю заповнила дві труни, а її маса перевищила масу самого тіла святого Шарбеля.

За офіційними даними, відомо про понад двадцять тисяч зцілень завдяки молитві до святого.

Посилання:

https://www.facebook.com/krokdospasinnya

https://twitter.com/krokdospasinnya

http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/

https://www.youtube.com/embed/YC3TYc_Jj40

Коментарі: 3

Зарваницька Ікона.

09.03.20, 15:18

www.zarvanycia.іп.укр Зарваницька ікона та історія святого місця.

Зарваниця — мальовниче село на Теребовлянщині, що в Тернопільській області. Прочани з усього світу відвідують цей куточок, щоб побачити перлину України — чудотворну ікону Богородиці Зарваницької. Сьогодні важко помітити сліди руйнувань, яких зазнали ці святині протягом історії. Нині це квітуче село з величними храмами та розвиненою духовною інфраструктурою.

Коли душа прагне спокою та участі в урочистих богослужіннях, варто завітати до Святотроїцького монастиря, розташованого неподалік цілющого джерела. Його церкву освятили 24 червня 2002 року, на свято Пресвятої Трійці. Проте це не означає, що історія святині така коротка — цей регіон пережив чимало випробувань, закарбованих у літописах. Освячення місця під майбутній монастир відбулося ще 11 липня 1993 року.

Історія випробувань та відродження

Монастир неодноразово руйнували. У 1940 році радянська влада його закрила, а в 1944 році було спалено дерев’яну церкву. Тутешня обитель завжди була невіддільною частиною життя селян:

На річці Стрипа працював монастирський млин, що забезпечував місцевих борошном та електроенергією.

Діяла пекарня, де випікали хліб для громади.

Монахи поширювали Євангеліє, духовну літературу та опікувалися вбогими.

На початку XX століття відродженню святині посприяв митрополит Андрей Шептицький. У 1922 році для ченців Студійського уставу збудували монастир святого Івана Хрестителя та дерев’яну церкву.

Легенда про заснування

Назва села безпосередньо пов’язана з появою монастиря. За переказами, після руйнування Києва татаро-монголами один із монахів втік на Галичину. Виснажений дорогою, він ліг спочити, і уві сні йому з’явилася Пречиста Діва Марія, яка благословила його та накрила своїм омофором.

Прокинувшись, інок побачив біля джерела ікону Богородиці. На честь цього явлення він збудував капличку. Місце, де його «зарвав» (перервав) сон, назвали Зарваницею.

Чудотворна сила ікони

Відомо про безліч випадків зцілення людей, які молилися перед цим образом. До Зарваниці приїжджають, щоб вилікувати душевні та фізичні недуги. Постать Богородиці з двома ангелами, що тримають білі лілеї, стала символом доброї звістки для всіх стражденних.

Навіть князь Василько Теребовлянський, за переказами, приїжджав сюди до монаха-пустельника, шукаючи порятунку від хвороби. Одужавши, князь на знак вдячності спорудив церкву в урочищі, яке нині називають «Білий Камінь».

Сьогодні Зарваниця — це велике відпустове місце, де під час прощ тисячі вірян знаходять духовне оновлення та надію.