www.zarvanycia.cc.ua Праведний Симеон Богоприємець і Анна пророчиця

Праведний Симеон Богоприємець був, за свідченням святого євангеліста Луки, одним з обранців Божих, який очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому (Лк. 2, 25). Йому було сповіщено від Бога, що він не помре до того часу, поки в світ не прийде обіцяний Месія — Христос Господь.

Древні історики повідомляють, що єгипетський цар Птоломей II Філадельф (285 — 247 до Різдва Христового) побажав поповнити свою знамениту Александрійську бібліотеку текстами Священних книг. Він запросив з Єрусалима книжників. Синедріон послав своїх мудреців. Серед 72 вчених, прибулих в Олександрію для перекладу Святого Письма на грецьку мову, був запрошений і праведний Симеон. (Робота була виконана і отримала назву "Переклад 72 -х тлумачів «. Саме з нього надалі Старий Завіт був перекладений слов'янською мовою для Болгарської, Сербської та Руської Православних Церков.) Праведний Симеон перекладав книгу пророка Ісаї. Прочитавши в оригіналі слова „Ось дівиця зачала, і породить сина“ (Іс. 7, 14), він вирішив, що слово „ Діва“ тут вжито помилково, замість слова „Дружина“, і хотів виправити текст. У цей момент йому з'явився Ангел і втримав його руку, кажучи: „Май віру написаним словами, ти сам переконаєшся, що вони здійсняться, тому що не скуштуєш смерті, аж поки не побачиш Христа Господа, Який народиться від Чистої і Пренепорочної Діви“.

З того дня праведний Симеон став очікувати пришестя Месії.

І ось одного разу праведний Симеон, ведений Духом Божим, прийшов до Єрусалимського храму. Це було в той самий день (сороковий по Різдві Христовому), коли Пречиста Діва Марія і Її Обручник Йосип прийшли туди, щоб здійснити обряд, покладений за іудейським законом,— поставити перед Господом свого Божественного Первістка і принести необхідну жертву.

Як тільки праведний Симеон побачив, хто прийшов, Дух Святий відкрив йому, що Богонемовля, Якого тримала Пречиста Діва Марія, і є очікуваний Месія, Спаситель світу. Старець прийняв в свої руки Немовля Христа і виголосив пророчі слова: „Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, Світло на просвіту поганам і на славу людей твоїх Ізраїля“. Він благословив Пречисту Діву і праведного Йосифа і, звертаючись до Богородиці, сказав: „ Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.“ (Лк. 2, 22 — 35).

Далі святий євангеліст оповідає:»Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму"(Лк. 2, 36 — 38).
Про святого і праведного Симеона відомо, що він помер, проживши 360 років. У VI столітті святі мощі його були перенесені до Константинополя. В 1200 році його труну бачив руський паломник святитель Антоній, майбутній архієпископ Новгородський (1212 — 1220; + 1232; пам'ять 8 жовтня).

Цікаві Християнські замітки:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/wpkuwwbYhCg

www.zarvanycia.cc.ua Стрітення

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що жінка яка народила хлопчика 40 днів, а дівчинки 80 днів, була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю — як жертву очищення від гріхів. Коли ж жінка буде бідна, і неспроможна придбати ягня, то принесе вона лише дві горлиці. Після цього жінка вважалась очищеною (Лев. 12:1-8). Згідно з цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона, все-таки в покорі, виконує припис Закону і також приносить у жертву дві горлиці (Лк. 2:23-24).

Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Лк. 2:27-32)

Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки:
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старості, проживши з мужем сім років від свого дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. (Лк. 2:35-38)

Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Назарету в Галілею (Лк. 2:39).

Християнська подія:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/i76_nQXQ0X4

www.zarvanycia.cc.ua Святой мученик Трифон

Святой мученик Трифон родился в одной из областей Малой Азии — Фригии, неподалеку от города Апамеи в селении Кампсада.

С юных лет Господь даровал ему силу изгнания бесов и исцеления различных болезней. Однажды жители его родного села были спасены им от голода: святой Трифон силой своей молитвы заставил уйти вредных насекомых, истреблявших хлебные злаки и опустошавших поля

Особенно прославился святой Трифон изгнанием беса из дочери римского императора Гордиана (238-244).

Помогая всем страждущим, он требовал только одной платы — веры в Иисуса Христа, благодатью Которого он исцелял их.

Когда на царский престол вступил император Декий (249-251), жестокий гонитель христиан, эпарху Акилину было донесено, что святой Трифон смело проповедует веру во Христа и многих приводит ко Крещению. Святой был схвачен и приведен на допрос, во время которого он безбоязненно исповедал свою веру. Его подвергли жестоким истязаниям, били палками, терзали тело железными крючьями, обжигали раны огнем, водили по городу, вбив в ноги железные гвозди. Все пытки святой Трифон мужественно претерпевал, не издавая ни единого стона.

Наконец, он был осужден на усечение мечом. Перед казнью святой мученик молился, благодаря Бога, подкрепившего его в страданиях, и испросил у Господа особую благодать тем, кто будет призывать его имя на помощь. Прежде, чем воины занесли меч над головой святого мученика, он предал душу свою в руки Божий. Это событие произошло в городе Никее в 250 году.

Святое тело мученика христиане обвили чистыми пеленами и хотели предать погребению в городе Никее, в которой он пострадал, но святой Трифон, в видении, повелел перенести его тело на свою родину в селение Кампсаду. Это и было исполнено.

Впоследствии мощи святого Трифона были перенесены в Константинополь, а затем в Рим. Большим почитанием пользуется святой мученик в Русской Православной Церкви.

Существует предание, что при царе Иоанне Грозном во время царской охоты улетел любимый царем кречет. Царь приказал сокольнику Трифону Патрикееву найти улетевшую птицу. Сокольник Трифон объехал окрестные леса, но безуспешно. На третий день, утомленный долгими поисками, он остановился под Москвой, в месте, ныне называемом Марьина роща, и в изнеможении прилег отдохнуть, усердно помолившись перед этим своему святому покровителю — мученику Трифону, прося его о помощи. Во сне он увидел юношу на белом коне, держащего царского кречета, и этот юноша произнес: «Возьми пропавшую птицу, поезжай с Богом к царю и ни о чем не печалься». Проснувшись, сокольник действительно увидел неподалеку на сосне кречета. Он тут же отвез его к царю и рассказал о чудесной помощи, полученной им от святого мученика Трифона Через неко-торое время на том месте, где было явление святого, сокольник Трифон Патрикеев построил часовню, а затем и церковь во имя святого мученика Трифона.

Мученику Трифону особо молятся об исцелении от телесных недугов, в болезненном состоянии, в случаях порчи плодов, во время голода.

Християнські бесіди та замітки:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/DDmsyLJJlNM

www.zarvanycia.cc.ua Святі Кир та Іван († бл. 311—312) — ранньо-християнські святі мученики, безсрібники, єгипетські лікар та воїн.

Кир жив у III ст. в єгипетському місті Олександрії за часів правління імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн. Він був побожним лікарем, який не брав жодної винагороди, а закликав людей не грішити, бо недуги часто є наслідком грішного життя. Згодом він вступив до монастиря в Арабії. Бог дав йому чудесний дар лікувати недужих молитвою. Пізніше до нього долучився колишній вояк Іван, який прийняв св. Хрещення.

Довідавшись про ув'язнення побожної християнки Атанасії та трьох її малолітніх дочок у єгипетському Канопі, Кир та Іван вирушили, щоб підтримати їх на дусі. Але побожних мужів також ув'язнили та жорстоко мучили, схиляючи до відступництва від Христової віри. Потім невинним дівчатам і матері відрубали голови, а Кира та Івана убили мечем 311 (312) року.

Про двох святих:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/S1MTY4ep4k8

www.zarvanycia.cc.ua Трьох Святителів

Дванадцятого лютого святкуємо пам'ять трьох великих і дуже визначних  єрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святого Василія  Великого, святого Григорія Богослова і святого Йоана Золотоустого. У  нашому народі цей празник знаний як свято Трьох святих. Отці, три  єрархи-святителі — це велетні віри, духа, святости й науки. Вони  передали нам чисту віру Нікейського Собору, вони пояснили нам догми про  Святу Тройцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги  Східна Церква називає їх у своїх богослужбах рівноапостольними, органами  Святого Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Усі троє жили в  IV столітті — золотому віці християнської віри. Святий Василій і святий  Григорій це сини славної Кападокії (Мала Азія), близькі друзі і майже  однолітки. Святий Йоан Золотоустий — антіохієць і молодший від них на 20  літ. Усіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасення душ.

Про трьох Святих Божих::
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/QYmSH2eEGqs

www.zarvanycia.cc.ua 11 лютого, Перенесення мощей Священномученика Ігнатія Богоносця (107)

Після того, як святий священномученик Ігнатій, згідно наказу імператора Траяна (98 - 117), був в Римі кинутий на розтерзання звірям і помер у 107 році, християни зібрали його кістки і зберігали в Римі. У 108 році їх перенесли в передмістя міста Антіохії. Друге перенесення - до самого міста Антіохії - було здійснено у 438 році. Після захоплення міста Антіохії персами мощі священномученика були повернені до Риму і встановлені в храмі на честь святого священномученика папи Климента в 540 році (за іншими джерелами, в 637 році). Священномученик Ігнатій ввів в церковне Богослужіння антифонний спів. Він залишив сім архипастирських послань, в яких наставляв у вірі, любові і добрих справах, закликав зберігати єдність віри і остерігатися єретиків, заповідав покорятися єпископам і шанувати їх, "дивитись на єпископа як на Самого Христа".

"Слухайте єпископів, щоб і Бог слухав вам... Хрещення хай залишається з вами, як щит; віра - як шолом; любов - як спис; терпіння - як повне озброєння".

Зарваниця:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/mbL9X2jtfqg

www.zarvanycia.cc.ua Ефрем Сирин

Родился в городе Низибии. По сказанию его сирийского жизнеописания, Ефрем Сирин был сын от родителей благочестивых.

Сам Ефрем Сирин называет себя человеком «неучёным и малосмысленным», но это сказано им лишь по смирению: его учёности «удивлялся», по выражению Феодорита, даже Василий Великий. В сочинениях самого Ефрема Сирина видно хорошее знакомство с произведениями не только христианских учёных, но и с «эллинской мудростью», с языческой мифологией и началами тогдашнего естествознания. В своих проповедях Ефрем Сирин нередко говорит о пользе знания и образования, которое, по его выражению, «выше богатства».

Сочинения Ефрема Сирина ещё при его жизни переведены были на греческий язык. По словам Иеронима, они читались в церквях после Cв. Писания, как это в древности делалось с творениями Ерма и Климента Римского. Число его сочинений, по Фотию, простиралось до 1000, не считая составленных им и вошедших отчасти в богослужебное употребление молитв, а также стихотворений, излагавших учение церковное и положенных на народные напевы с целью противодействовать распространению ереси Вардесана. Русский перевод творений Ефрема Сирина (Московская духовная академия, 1848) не содержит в себе даже всех изданных его творений (всего лишь 265 заглавий).

Первое место среди сочинений Ефрема Сирина занимают его толкования на Св. Писание, дошедшие до нас не вполне. Между экзегетами восточной церкви Ефрем Сирин занимает одно из первых мест. Особенную цену его толкованиям придаёт знание иврита, этнографии и географии Палестины.

Гораздо ниже по достоинству догматствование Сирина. По умственному развитию сирийской церкви в его время нужно было скорее элементарное изложение христианского учения, чем его спекулятивное и диалектическое истолкование; к тому же сам Ефрем Сирин по складу своих духовных сил был не столько мыслитель, сколько оратор и поэт. Из своего знакомства с «эллинской мудростью» он вынес отрицательное отношение к ней, и всё своё теоретическое миросозерцание обосновывает исключительно на религиозных началах, на так называемой «вере церкви», чуждаясь спекулятивного богословия.

Это охранительное, строго конфессиональное направление богословия Сирина составляет черту, резко обособляющую его от других великих церковных учителей его времени. Даже в своих противоеретических сочинениях он большей частью не входит в учёное обсуждение еретических доктрин, а довольствуется лишь указанием на несогласие их с верой церкви и глубокой скорбью о нечестии еретиков-вольнодумцев.

Лучшую часть сочинений Ефрема Сирина составляют его проповеди и пророчества, особенно нравоучительные. Он не столько доказывает, сколько высказывает свои мысли и чувства. «Сирийский пророк» (название, данное ему современниками) является здесь в своей прирождённой сфере. Он — истинный и настоящий оратор в христианском смысле слова. Его речи чужды искусственной конструкции и условной риторики; проповедь его часто обращается в настоящую гимнологию: бесконечное разнообразие сравнений доходит иногда до излишнего словообилия и чрезмерного аллегоризирования. Господствующий аргумент в его проповедях — умелая цитата из Св. Писания, главное содержание их — учение о жизни «для Бога и в Боге». Несоответствие действительной жизни христианского общества с христианским идеалом наполняет его душу неутешной скорбью. Он говорит о покаянии, об удалении от суеты мирской, о борьбе со страстями; изображает смерть, Страшный суд, загробную судьбу грешников и праведников. Чуждый крайнего ригоризма, он благословляет брак и семью, советует родителям заботиться о воспитании детей для жизни, о хорошем замужестве для дочерей, об определении сыновей на службу общественную и государственную. Его проповедь покаяния не есть проповедь мрачного и безотрадного состояния духа. Он обращает мысль слушателя к христианскому учению о благости Божией; уныние выставляется им как тяжкий грех. Одни поучения его кратки и имеют форму гномических наставлений древнегреческих философов; другие изложены в форме дооригеновской гомилии, то есть настоящей беседы — диалога учителя с учениками; третьи представляют тип оригеновской гомилии, то есть последовательного толкования большего или меньшего отрывка Св. Писания, перемежающегося нравоучениями; четвёртые — настоящие обширные тематизованные слова (греч. ), характеризуемые всесторонним объяснением предмета и истинно ораторским изложением. К этой группе, самой многочисленной, принадлежат наиболее известные проповеди Ефрема Сирина: семь слов о втором пришествии Христовом, о воскресении мёртвых, о страданиях Спасителя, о кресте, о терпении, о вере, о посте, о добродетелях и пороках, о гордости.
Поэтическое наследие

Поэтические наследие Ефрема Сирина делится на строфические «мадраши» (распеваемые гимны) и нестрофические «мемры» (гомилии в поэтической форме, не распевались). Сохранилось около 400 гимнов, которые уже к V веку объединялись в тематические сборники. Для каждого гимна указывается рефрен (onita) и название мелодии-модели (qala), на которую нужно распевать стихи. Мастерство Ефрема Сирина проявляет себя, в частности, в невероятном разнообразии стихотворных размеров (всего около 50), в том числе, с изысканными акростихами; от мелодий-моделей сохранились одни инципиты. Многие мадраши и мемры, которые приписывает Ефрему Сирину греческая и славянская традиция, неподлинные.

Дивовижні Християнські факти:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/FGEAyA5WpXs

www.zarvanycia.cc.ua 9 лютого, Перенесення мощей святителя Івана Золотоустого (438)

Іван Златоуст - великий вселенський учитель та ієрарх, помер у 407 році в місті Комани на шляху до місця заслання, засуджений за намаганням імператриці Євдоксії за сміливе викриття пороків, що панували у Константинополі.

Перенесення його чесних мощів з Коман до Константинополя здійснилося у 438 році, через 30 років після смерті святителя, в часі правління сина Євдоксії - імператора Феодосія II (408 - 450).

Святитель Іван Златоуст користувався гарячою любов'ю і глибокою пошаною народу, і скорбота про його передчасне упокоєння жила в серцях християн. Учень святителя Івана, святий Прокл, Патріарх Константинопольський (434 - 447), здійснюючи Богослужіння в храмі Святої Софії, виголосив проповідь, у якій, прославляючи святителя Івана, говорив: "О Іван! Життя твоє сповнене трудів, але смерть славна, гріб твій блаженний і подяка рясна благодаттю і милосердям Господа нашого Ісуса Христа. О благодать, долаюча межі, місце і час! Місце здолала любов, межі знищила незабутня пам'ять, і місцем не обмежилися чудеса святителя".

Присутні в храмі, глибоко зворушені словом святителя Прокла, не дали навіть йому закінчити проповідь і стали одностайно благати Патріарха клопотати перед імператором, щоб мощі святителя Івана були перенесені до Константинополя. Імператор, переконаний святителем Проклом, дав згоду і повелів перенести мощі святителя Івана, але послані ним люди ніяк не могли підняти святі мощі до тих пір, поки імператор, зрозумівши свою помилку, не прислав послання до святителя Івана, покірливо просячи у нього вибачення за себе і за свою матір Євдоксію. Послання зачитали біля гробу святителя Івана і після цього легко підняли мощі, внесли їх на корабель і доставили до Константинополя. Раку з мощами була встановлено в церкві святої мучениці Ірини. Патріарх відкрив домовину: тіло святителя Івана виявилося нетлінним. Цар, припавши до гробу зі сльозами, просив вибачення. Народ весь день і ніч не відходжував від раки. На ранок раку з мощами святителя була перенесено до церкви святих Апостолів. Народ вигукнув: "Прийми престіл твій, отче!" Тоді Патріарх Прокл і клірики, що стояли біля раки, побачили, що святитель Іван відкрив вуста і промовив: "Мир всім".

У IX столітті на свято на честь перенесення мощів святителя Івана Золотоустого написані церковні піснеспіви.

Дивовижні Християнські факти:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/5Dp_5QPLFjk

www.zarvanycia.cc.ua Преподобный Ксенофонт, супруга его Мария и сыновья их Аркадий и Иоанн

Преподобный Ксенофонт, супруга его Мария и сыновья их Аркадий и Иоанн, знатные константинопольские граждане, жили в V веке. Несмотря на богатство и знатность, они отличались душевной простотой и добрым сердцем. Желая дать своим сыновьям. Иоанну и Аркадию, более полное образование, они отправили их в финикийский город Бейрут. Промыслом Божиим корабль, на котором отправились оба брата, потерпел крушение. Братья были выброшены волнами на берег в разных местах. Скорбя о разлучении, братья посвятили себя Богу и приняли иночество. Родители долго не получали известий о своих детях и считали их погибшими. Однако преподобный Ксенофонт, уже будучи старцем, сохранял твердое упование на Господа, утешал свою жену Марию, советовал не скорбеть и верить, что дети будут сохранены Господом. Через несколько лет супруги совершили паломничество по Святым местам и встретили в Иерусалиме своих сыновей, подвизавшихся в разных монастырях. Обрадованные супруги благодарили Господа, промыслительно соединившего всю семью. Оставшуюся жизнь преподобные Ксенофонт и Мария посвятили Богу, приняв иночество. Преподобные Аркадий и Иоанн, простившись с родителями, отошли в пустыню, где после долгих подвигов прославились даром чудотворений и прозорливости. Преподобные старцы Ксенофонт и Мария, подвизаясь в безмолвии и строгом постничестве, также получили от Бога дар чудотворений.

Цікаві факти та новини, оновлені інформаційні замітки:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ZMtgGH0dKc0