www.zarvanycia.cc.ua Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський

Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський, народився в місті Неокесарії (північ Малої Азії) в язичницькій родині. Отримавши прекрасну освіту, він з юності прагнув до Істини, але мислителі давнини не могли вгамувати його спраги пізнання. Істина відкрилася йому лише у Святому Євангелії, і юнак став християнином.

Для продовження освіти святий Григорій відправився в Олександрію, знаменитий тоді центр язичницької та християнської вченості. Допитливе юнацтво навчалося в Олександрійському Огласительне училище, де викладав пресвітер Оріген, знаменитий учитель, який володів величезною силою розуму і глибиною пізнань. Святий Григорій став учнем пресвітера Орігена. Згодом святитель так писав про свого наставника: «Ця людина отримала від Бога найбільший дар — бути перекладачем слова Бога до людей, розуміти Слово Боже, як Бог Сам його вживав, і пояснити його людям, як вони можуть второпати». Вісім років навчався святий Григорій у пресвітера Орігена і прийняв від нього Хрещення.
Подвижницьке життя святого Григорія, цнотливість, чистота і безкорисливість викликали заздрість у самовпевнених і гріхолюбних однолітків — поган, і вони вирішили обмовити святого Григорія. Одного разу, коли він розмовляв з учителями на площі, до нього підійшла відома в місті блудниця і стала вимагати плати за нібито скоєний з нею гріх. Спочатку святий Григорій стримано заперечив їй, сказавши, що вона помиляється, приймаючи його за когось іншого. Однак Рахав не вгамовувалася. Тоді він попросив друга дати їй гроші. Як тільки блудниця взяла в руки ці гроші, вона негайно ж пала на землю в припадку біснування, а потім зізналася в обмані. Святий Григорій вчинив над нею молитву, і біс залишив її. Повернувшись в Неокесарію, святий відмовився від життя в миру, до якого його наполегливо схиляли впливові співгромадяни. Він пішов у пустелю, де в пості та молитві здобував високу духовну досконалість і благодатні дари прозорливості і пророцтва. Святий Григорій полюбив пустинножительство і хотів залишитися в самоті до кінця своїх днів, проте Господь присудив інакше.
Єпископ Каппадокійського міста Амасії, Федим, дізнавшись про подвижницьке життя святого Григорія, вирішив поставити його єпископом Неокесарійським. Передбачивши духом бажання владики Федима, святий став ховатися від посланців єпископа, яким було доручено розшукати його. Тоді єпископ Федим висвятив святого в єпископа Неокесарійського заочно, просячи Господа, щоб Він Сам висвітлив незвичайну хіротонію. Святий Григорій сприйняв таку надзвичайну подію як прояв волі Божої і не посмів противитися. Цей епізод з життя святого Григорія описав святитель Григорій Ніський. Він же повідомляє, що вищий священний сан святий Григорій Неокесарійський сприйняв тільки після здійснення над ним всіх належних священнодійств. Святий Григорій перед хіротонією, під час якої потрібно було вимовити Визнання віри, гаряче і щиро молився, просячи Бога і Божу Матір відкрити йому справжній образ поклоніння Пресвятій Трійці. Під час молитви йому з'явилася Пречиста Діва Марія, сяюча, як сонце, з апостолом Іоанном Богословом, одягненим в архієрейський одяг. За велінням Богородиці, апостол Іоанн навчив святого, як гідно і праведно слід сповідувати таємницю Пресвятої Трійці. Святий Григорій записав все, що відкрив йому апостол Іоанн Богослов. Символ віри, записаний святителем Григорієм Неокесарійським,— велике Божественне Одкровення в історії Церкви. На ньому засноване вчення про Святу Трійцю в православному Богослов'ї. У подальшому воно було розкрито святими отцями Церкви Василієм Великим, Григорієм Богословом, Григорієм Нісським. Символ святого Григорія Неокесарійського був розглянутий і схвалений Першим Вселенським Собором (325 р), що підтвердив його неминуще значення для Православ'я. Ставши єпископом, святитель Григорій попрямував в Неокесарію. По дорозі з Амасії він вигнав бісів з язичницького храму, жрець якого навернувся до Христа. Навернений став свідком ще одного дива, здійсненого святителем,— по його слову зрушила з місця величезна кам'яна брила. Проповідь святителя була діяльною, живою, плідною. Він вчив, творячи Іменем Христовим чудеса: зцілював хворих, допомагав нужденним, вирішував сварки і скарги. Два брата при розподілі спадку не могли домовитися про озеро, яке було в маєтку їхнього померлого батька. Кожен з братів збирав навколо себе друзів-однодумців. Готувалося побоїще. Святитель Григорій умовив їх відкласти закінчення суперечки до наступного дня, а сам всю ніч молився на березі озера, що стало причиною сварки. Коли розвиднілося, всі побачили, що предмету суперечки більше немає,— озеро пішло під землю. Силою молитви святитель приборкав одного разу розлив річки, своїм жезлом визначивши межі повені. Іншого разу, при будівництві церкви, він повелів Іменем Христовим потіснитися горі і звільнити місце під фундамент. Коли почалося гоніння на християн при імператорі Декії (249-251), святитель Григорій відвів свою паству на віддалену гору. Один язичник, який знав місцеперебування християн, вказав його гонителям. Воїни оточили гору. Святитель вийшов на відкрите місце, підняв руки до неба і, звелівши своєму диякону вчинити так само, почав молитися. Воїни обшукали всю гору, пройшли кілька разів повз молільників і, не побачивши їх, повернулися назад. Вони розповіли в місті, що на цій горі сховатися ніде: там нікого немає, стоять лише два дерева недалеко один від одного. Донощик був вражений дивом, розкаявся і став ревним християнином.
Після припинення гонінь святитель Григорій повернувся в Неокесарію. З його благословення були встановлені церковні свята на честь мучеників, які постраждали за Христа. У той час стало поширюватися лжевчення єретика Павла Самосатського (Самосата — місто в Сирії). Цей єретик змішував Сутність Нероздільній Трійці з Сутністю Єдиного Бога Отця, бентежачи промовами і писаннями розуми багатьох християн. Єресь Павла Самосатського була засуджена на першому Антіохійському Соборі, що відбувся в 264 році. На цьому Соборі святитель Григорій займав провідне місце.
Своїм богоугодним життям, проникливою проповіддю, чудотворіннями і благодатним управлінням паствою святитель неухильно примножував кількість навернених до Христа. Перед його смертю († бл. 266-270) в місті залишилося тільки 17 язичників. А коли святитель Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський, вступав на кафедру, в місті було лише 17 християн.

Чуда сьогодення, молитви, розповіді про святих, новини Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/dbYdCnEBN0I

www.zarvanycia.cc.ua У храмі під Луцьком «заплакали» вісім ікон

Відразу вісім образів замироточили у храмі на Волині – у селі Заборолі, що за кілька кілометрів від Луцька. Тут понад сто літ височіє собор Пресвятої Богородиці. Востаннє рука майстра торкалася його стін сорок років тому. Але цього літа чимало розписів «заграли» барвами по-новому. Блиском покрило їх… миро.

Настоятель собору отець Віталій Антонюк, який керує тутешньою парафією УПЦ КП понад два десятки літ, побачив дивовижне явище під час бесіди у храмі з парафіянкою. Жінка просила поради для дорослих дітей. “Ну зробіть щось», – благально дивилася на священика. “Я ж не чарівник, думками не приведу їх сюди, – відповів о. Віталій. – Ви вимагаєте дива”…

У ту мить погляд священика впав на одну з центральних колон собору, на якій зображений Святитель Миколай. Вона наче вкрилася росою. Отець Віталій підійшов ближче, торкнувся крапель пальцями. А вони… не висохли на руці, а розплилися маслянистою плямою. Священик розтер її і відчув незвичайний аромат. “Ви хотіли дива? Ось воно”, — і підвів парафіянку до образа, що мироточив.

Настоятель оглянув усі ікони в храмі і виявив, що мироточили чотири образи: два зображення святих на центральних колонах, і ще два – в іншій частині собору. Переконавшись, що то не рукотворне диво, о. Віталій про все розповів митрополиту Луцькому і Волинському, владиці Михаїлу.

Новина про диво Господнє розлетілася околицею. До храму їдуть люди автівками, з різних областей – з недужими і каліками, з малими дітьми і немічними старими, батьки й дружини хлопців, що служать в АТО. Люди передають інформацію в соцмережах, телефонують рідним і кличуть їх у Забороль.

Священик піпеткою збирав миро з «плачучих» образів, змішував його з оливковою та вазеліновою олією, мирував вірних. Аби врятувати від пошкодження одну з найстаровинніших ікон храму, образ Богородиці з Дитям, священик заніс її у вівтар, а на те місце, де зазвичай стояла святиня, помістив фотокопію. Яким же було здивування священика, коли наступного дня і вона замироточила…

Усього «просльозилося» вісім образів: Святителя Миколая, Феодосія Чернігівського, апостола і євангеліста Луки, стінопис Покрови Пресвятої Богородиці, давня ікона Діви Марії з Дитятком, копія цього образа, вівтарний образ Господа-Вседержителя. Останнім «заплакав» Святий Онуфрій. Усі ці образи створені у різний час різними майстрами й на різних матеріалах (більшість мальованих образів – робота сільського священика Петра Ткача).

Цікавлюся у отця Віталія, як церква трактує таке знамення.

— Миро – це на добро, бо це мир. Сподіваємося, Всевишній не залишить нас у біді в такий нелегкий для України час. Сьогодні ми кожну службу починаємо з молитви за мир. Певно, не випадково першими «заплакали» саме центральні колони: щоб люди зайшли – і відразу бачили.

Чуда сьогодення, молитви, розповіді про святих, новини Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/-F4FLqEDVng

www.zarvanycia.cc.ua 28 листопада - пам'ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва

Під час гонінь на християн при імператорах Діоклетіані і Максиміані в місті Едессі були схоплені два друга: християни Гурій і Самон, проповідники Слова Божого.

На пропозицію принести жертву богам святі відповіли рішучою відмовою і засвідчили свою віру в Христа. За це вони зазнали страшних мук: їх били, підвішували за руки, прив'язавши до ніг важкий вантаж, кидали в тісну темницю.

Мученики все переносили з твердістю і молитвою до Господа. Вночі мучеників відвезли за місто і обезголовили. Християни поховали їх святі тіла.

Через багато років останній імператор-язичник Лікіній почав гоніння на християн. Диякон Едесської церкви на ім'я Авів, якого імператор наказав схопити за ревне поширення істинної віри, але він самостійно прийшов до катів. Святий сповідав свою віру в Христа і був засуджений до спалення. Мученик увійшов у вогонь і з молитвою віддав свій дух Господу.

Коли вогонь згас, мати святого і родичі знайшли тіло його неушкодженим.

Мученика поховали поруч зі святими Гурієм і Самоном.

Тропар

Чудеса святых Твоих мученик стену необориму нам даровавый, Христе Боже, тех молитвами советы языков разори, Церковь святую укрепи, яко един Благ и Человеколюбец.

"УНІАН-Релігії"

Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Блаженні мученики, кандак, тропар, молитви та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/hzLuM4DB_nA

www.zarvanycia.cc.ua Апостол Филип (Пилип). Різдвяний піст

27 листопада свята церква вшановує пам’ять св. апостола Филипа (Пилипа). Святий апостол Филип (Пилип), уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи зміст старозавітних пророцтв, чекав приходу Месії. На заклик Спасителя (Ів. 1, 43) він пішов за Ним. Про апостола Филипа кілька разів говориться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ів. 1, 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей для купівлі хліба 5-ти тисячам людей (Ін. 6, 7); він навернув еллінів, що бажали побачити Христа (Ін. 12, 21 – 22); врешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14, 8).

Після Вознесіння Господнього апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед переселених туди юдеїв. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалиму до Еллади прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Филипа. Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який казав, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів з варти, щоб розпустити цю чутку. Коли ж юдейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптово втратили зір. За молитвою апостола всі прозріли, і, побачивши це диво, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа, ім’ям Наркіс (Його зараховано до лику 70 апостолів).

З Еллади апостол Филип відбув у Парфіт, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі дочки місцевого мешканця Нікокліда, який прийняв його в свій дім і потім охрестився зі всією родиною.

З Азоту Филип відбув у Ієраполь Сирійський, де, підбурювані фарисеями, юдеї підпалили будинок Іра, який прийняв до себе апостола Филипа, а апостола хотіли вбити. Але, побачивши чуда, вчинені апостолом: зцілення всохлої руки начальника міста Аристарха, який хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого юнака, – покаялися і багато хто прийняв святе Хрещення. Поставивши Іра єпископом в Ієраполі, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє і терплячи страждання. Його і сестру Маріамну, що супроводжувала його, каменували, ув’язнювали, виганяли з поселень.

Потім апостол прибув до Фрігії, до міста Ієраполя Фрігійського, де було багато язичницьких храмів, в тому числі храм, присвячений зміям, де жила величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох вкушених зміями. У числі зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, який прийшов з ними. За намовою жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп’ясти святих апостолів Филипа та Варфоломія. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Висячи на хресті біля храму єхидни апостол Пилип (Филип) молився про спасіння його розпиначів від наслідків землетрусу. Бачачи, що сталося, народ увірував у Христа і почав вимагати зняття з хреста апостолів. Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, охрестив всіх тих, що повірили і поставив їм єпископа.

Апостол Пилип, молитвами якого всі, окрім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті.

Його сестра Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм вирушила з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розп’ятий (пам’ять 11 червня), Маріамна ж проповідувала до своєї смерті в Лікаонії (пам’ять 17 лютого).

могила апостола Филипа2011-й рік був особливим для християн всього світу. Під час розкопок у південно-західній турецькій області Денізлі, у “бавовняній фортеці” Памуккале, археологи виявили могилу святого Филипа. Про це поінформував керівник групи італійських археологів професор Франческо Андріа. За його словами, науковці провадили розкопки багато років, щоб знайти гробницю апостола. І нещодавно їм нарешті вдалося виявити могилу серед руїн розташованої в місті Ієраполісі стародавньої церкви.

Облаштування гробниці та написи на ній, за словами професора, свідчать про те, що в ній поховано саме святого апостола Филипа, одного з християнських мучеників першого століття. “Відкриття могили одного з 12 апостолів має колосальне значення як для археології, так і для всього християнського світу. Гробниця, яку поки що не відкрито, напевно, стане важливим пунктом паломництва християн і центром релігійного туризму”, – зазначив Франческо Андріа.

Фортеця, де було зроблено відкриття, вважається одним з “чудес світу”. У її термальних джерелах, якщо вірити легендам, купалася єгипетська цариця Клеопатра (йдеться про Клеопатру VII – ред.). Мощі св. ап. Пилипа бл. 560 року було перенесено до Риму, де й вони й нині спочивають.

Для більшості християн східного обряду Різдвяний піст розпочинається одразу після дня пам’яті святого Пилипа – або сьогодні, 27-го листопада о 17-й годині, або о 23:59 (хто як вважає правильнішим).

В деяких українських джерелах апостола Пилипа називають Филипом, але те що Різдвяний піст в абсолютній більшості випадків називають Пилипівка, а не Филипівка, ми вирішили взяти на себе відповідальність і апостола Пилипа Віфсаїдійського, і апостола Пилипа одного із 70-ти.

Блаженні мученики, кандак, тропар, молитви та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/0RBG0VwPqew

www.zarvanycia.cc.ua Святитель Іван Златоуст,
архієпископ Константинопольський

Святитель Іван Златоуст, архієпископ Константинопольський - один з трьох Вселенських святителів, разом зі святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом. Народився в Антіохії близько 347 року, в сім'ї військовоначальника. Його батько, Секунд, помер незабаром після народження сина, мати, Анфуса, не стала більше виходити заміж і віддала всі сили вихованню Івана. Юнак навчався у кращих філософів і риторів, рано звернувся до поглибленого вивчення Священного Писання і молитовного споглядання. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам'ять 12 лютого), полюбив Івана як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святий Іван був поставлений на читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентом, в 372 році, святий Іван спільно з Феодором (згодом - єпископом Мопсуєстським) вчився у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійського. Коли померла мати святого Івана, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією». Незабаром святого Івана визнали гідним кандидатом для посідання єпископської кафедри. Однак він зі смиренності ухилився від архієрейського сану. У цей час святий Іван написав «Шість слів про священство», велике творіння православного пастирського богослов'я. Чотири роки провів святий у працях пустинницького проживання, написавши «Проти супротивників шукаючих чернецтва» і «Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинним і християнським любомудрієм чернечого життя». Два роки святий дотримувався повної безмовністі, перебуваючи у відокремленій печері. Для відновлення здоров'я святий Іван повинен був повернутися в Антіохію. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його на диякона. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творів: «Про провидіння», «Книга про дівування», «До молодої вдови» (два слова), «Книга про святого Вавила і проти Юліана і язичників».

Блаженні мученики, кандак, тропар, молитви та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/WXNDxfhKL0Y

www.zarvanycia.cc.ua свщмч. Йосафата, архиєп. Полоцького

Українська Греко-Католицька Церква сьогодні відзначає також пам'ять священномученика Йосафата Кунцевича.

Святий Йосафат Кунцевич народився у Володимирі-Волинському 1580 року. Під час св. Хрещення отримав ім'я Іван. У 1604 році він вступив до василіянського Святотроїцького монастиря у Вільно і отримав чернече ім'я Йосафат. Наприкінці 1608 року його було висвячено на священика. У 1617 році став єпископом Полоцьким, а через рік - архиєпископом. Його великою заслугою, як архимандрита, є реформа Василіянського Чину, яку він провів разом із митрополитом Йосифом Рутським.

Після Берестейської унії 1596 року багато вельмож і духовенства противилися її рішенням. Йосафат мав противників, які налаштовували людей проти нього і об'єднаної Церкви, яка завдяки його діяльності зростала. У 1623 році Йосафат поїхав до Вітебська, де його жорстоко вбили, а тіло з прив'язаним до нього каменем кинули у ріку Двіну. На дні річки воно випромінювало яскраве світло. Під час урочистого поховання Йосафата діялися численні чуда. 1643 року його було проголошено блаженним, а 1867 року - святим. Нетлінні мощі св. Йосафата спочивають у базиліці Святого Петра у Ватикані.

Блаженні мученики, кандак, тропар, молитви та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/WXNDxfhKL0Y

www.zarvanycia.cc.ua Преподобний сповідник Теодор Студит

[прп. Теодор Студит] Теодор Студит народився приблизно в 759 році в багатій сім’ї з Константинополя, яка мала великі заслуги в розвитку монашого життя і його ідеалів. Разом з своїм братом Йосифом, який в майбутньому стане митропoлитом Солуні, вступив до відомого монастиря Секкудіон на горі Олімп. В цей час монастир був під опікою його вуйка Платона. Після семи років (787 або 788) Теодор став священиком. Незважаючи на те, що кількість послушників Платона збільшувалась, в певному віці він вже не був спроможний керувати монастирем, і тоді Теодор став на його місце настоятеля монастиря (795). Наступного року він зайняв негативне становище в справі розлучення імператора Константина IV і потрапив в немилість влади та імператора. Його і монахів було приречено на вигнання. Теодор відбув його в Солуні. Пізніше на деякий час він повернувся з монахами в Секкудіон, але незабаром знову був змушений залишити монастир і шукати притулку в столиці. Тим часом в 798 році Теодор отримав пропозицію, щоб оселитися на землях Псаматії, в монастирі, який колись започаткував консул Студита. Таким чином став він „студитом”, зрештою, так само, як його підвладні, яких пізніше так називали.

Новий монастир інтенсивно розвивався, а кількість монахів в ньому досягала тисячі. З цього приводу, спільноту треба було реорганізувати. Частково це була ідея Платона, однак розвинув і реалізував її саме Теодор. Він підготував план кожного заняття в монастирі, створив цілу ієрархію становищ, уточнив справи монашої убогості, встановив щось на зразок кодексу покути. Одночасно вмів знайти золоту середину між молитвою, роздумуванням над Св. Письмом і працею в монастирі. Реформа монастирського життя, відповідно до тих законів, дуже швидко поширилася на інші монастирі. Пізніше перейняли її монaхи на Св. Горі Афон. Змінені правила монашого життя поступово поширилася в південній Італії та на Русі.

Теодор мав настільки великий авторитет, що на протязі віків захоплювалися ним люди, віддані монашому життю. В ХХ столітті митрополит Шептицький заснував монашу спільноту на ідеалах Св. Теодора, а монахів, які належали до неї, названо студитами. Св. Теодор був чудовим реформатором монашого життя, а також стійким послідовником і охоронцем культу ікон. Лише він повернувся з одного вигнання, а вже його незадоволення вчинками патріарха Никифора І призвелo до наступного ув’язнення і повторного заслання. Під час другого етапу іконоборств, за імператора Лева, Св. Теодор знову був засланий цього разу в Смирну. В місцях свого заслання писав листи, утверджуючи своїх послідовників у православ’ї і мужності.

Помер Св. Теодор 11 листопада 826 року.

Інформацйний бум:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/NiuLDu_FgJc

www.zarvanycia.cc.ua Кровоточива жінка і донька Яіра

Уважний читач напевне вже звернув увагу на зв’язок двох подій, про які пише Євангеліст. Оздоровлення жінки, яка страждала на кровотечу наче скомпоновано в середину оповідання про воскресіння доньки Яіра. Можна було б не звертати на це увагу, якби ще не одна деталь. Отож жінка страждала на кровотечу дванадцять років, стільки ж років мала донька Яіра, яку Господь повернув до життя. Думаю Євангелист цілеспрямовано прагне поєднати ці дві події в одному оповіданні.

Спробуймо по порядку в усьому розібратися.

Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.

Уявіть собі батька, якого донька смертельно хвора, і якому залежить, щоб Ісус якнайшвидше прибув додому… А тут, якась жінка, торкається Ісуса, і весь натовп зупиняється, бо Господь, бачте, хоче знати, що сталося. Ох, уявляю Яіра, який гризе нігті від нервів, коли все це закінчиться, нервово переступає з ноги на ногу, може намагається подавати якісь знаки, мовляв – ходімо швидше. Але можливо Він потребував побачити оздоровлення жінки, щоб зміцніла його віра, але теж, щоб Він навчився доброго відношення до своєї доньки.

Добре, не все відразу.
Почнемо від жінки, яка страждала на кровотечу і була зцілена, торкаючись з вірою шат Ісуса. Чим була хвороба тієї жінки? Що має на увазі Євангелист, вживаючи слова кровотеча? Відповідь на це запитання можемо віднайти в Книзі Левіт 15, 25 – 31:

Жінка, яка довгий час, поза звичайною порою місячних спливів, має кровотечу, що триватиме поза звичайний час, увесь час нечистоти своєї буде нечистою, як і під час спливу.
26 Всяке ложе, що на нього вона ляже за всіх днів свого течива, буде для неї як ложе її спливу; і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста, як під час місячного спливу;
27 кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим; він мусить випрати свою одіж та вимитись у воді і буде нечистим до вечора.
28 А коли одужає від кровотечі, одлічить сім день, то й буде чиста;
29 а на восьмий візьме пару горлиць або пару голуб’ят і занесе їх священикові до входу в намет зборів.
30 Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво.
31 Тож зробіть уважними синів Ізраїля щодо їхніх нечистот, щоб не померли через них, опоганюючи мою храмину, що серед них.
32 Ось такий закон про течивого, і про того, що в нього стікає сім’я і тим робить його нечистим,
33 і про ту, що нездужає від спливу, одне слово: про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про того, хто лежатиме з нечистою.»

Автор цього тексту дає до зрозуміння, що дана хвороба має якийсь зв’язок з гріхом: Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво. Про який гріх йдеться?! Автор Книги Левіт не зазначив.

Так чи інакше жінка, про яку пише Євангелист, була ритуально нечистою. Саме тому підійшла до Ісуса так, щоб бути непомітною, оскільки кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим. Жінка боялася «вчинити» Ісуса нечистим, але Господь не побоявся її нечистоти. Ісус не боїться мого і твого гріха, болота, в якому можна загрузнути по вуха, не погорджує нами, коли ми в такому стані. Можливо Ти уже собою погорджуєш, ненавидиш себе за те, що робиш… Господь цілком інший, Він ненавидить гріх, але любить грішника.

Чому Ісус саме так зреагував: Хто доторкнувся до моєї одежі? Чому не дозволив тій жінці залишитися анонімною… Варто зауважити, що зцілення з кровотечі не було кінцевим ефектом зустрічі з Ісусом, бо далі маємо зцілення зі страху: Жінка ж, налякана й тремтяча, – знала бо, що сталося з нею, – приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. Гріх наводить на нас страх перед Господом. Адам з Євою після гріха злякалися і сховалися перед Богом, боялися виявити правду про те, що сталося. Тут жінка, хоч налякана, але виходить перед Ісусом і виявляє правду про своє минуле. Страх перестає керувати її життям.

Ця перша постава жінки нагадує мені багато моїх сповідей, де, я намагався непомітно підійти до Господа, отримати прощення гріхів, душевний комфорт і… без якихось особливих зобов’язань далі тихенько відходити і жити своїм життям, не вдаючись особливим чином в тему навернення і глибоких, тривалих відносин з Богом.

Коли б Ісус залишив справу на півдорозі, і дозволив жінці відійти одразу після того, як одужала, страх далі володів би нею, брак життя в правді можливо призвів би нових хвороб. Господь не тільки прагне лікувати зовнішні об’яви наших хвороб, але сягати до їхнього коріння.

Після того, як жінка зізналася перед Господом про все, що з нею сталося, Ісус їй говорить: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги. Господь називає її дочкою. Можливо, ніхто їй ніколи так не говорив. Все відбувається у дорозі до іншої дочки, до дочки Яіра.

Ім’я Яір перекладається, як «той, хто пробуджує». Завданням батька є пробуджувати до життя своїх дітей. Це значення контрастує з тим, що про дівча говорить Ісус: Не померло дівча, спить воно! Чи йдеться тільки про фізіологічний стан, чи може йдеться про щось набагато більше – про поставу життя, яке можна порівняти до сну. Сон в Святому Писанні, окрім того, що є місцем об’явлень, теж може означати життєву втечу. Наприклад, пророк Йона, який втікав від Господа, після того, як запевни собі місце на кораблі, швиденько спустився до трюму і … заснув.

Багато дітей в снах і мареннях проводять своє життя, тому що не має когось, хто міг би їх розбудити. Тисячі підлітків тікають від реальності у віртуальний світ, де мають враження, що вони усім керують. Чому хтось тікає у віртуальні відносини, тому що досвідчив відкинутості і болю в реальних. Краще бути близько, але на Facebook, «В контакте», «Однокласниках», тобто – на відстані.

Парадокс, але Яір був релігійним лідером, був начальником синагоги… Даний фрагмент є дуже важливим навчанням для родини, зокрема для батька, першим покликанням якого є батьківство по відношенню до своїх дітей, а вже потім праця, служіння, хобі ітп. Багато дітей страждають від браку спілкування з дітьми, в той час, коли батьки займаються допомогою іншим людям, різними акціями, служіннями, в тому числі і церковними.

Цікаво, коли Яір просить про зцілення власної дитини, говорить про неї донька: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила. Грецьке слово тхюґатріон є лагіднішим зверненням від слова тхюґатер – дочка, і означає донька, але в значенні дитини, можна ще перекласти – доця. Натомість, коли Господь звертається до неї, то говорить їй: Таліта кум – що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань! Арамейське Таліта, а грецьке корасіон може означати дівчину. Септуагінта даний вираз вживає на описання Естери, яка має увійти до царя (Ест 2, 9 – 12). Не знаю, чи Яір, був аж так зайнятий, що не помітив, як з його доці виросла гарна дівчина? Але можливо це було стражданням тієї дитини, брак уваги для неї.

Сьогодні Господь прагне сягнути до коріння нашого терпіння, до фундаментів нашого болю і прагне їх зцілювати. Прагне сказати нашій зболілій душі – Таліта Кум – «Дівчино, кажу Тобі, встань»!

Факти про зцілення та святих, євангеліє:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/18HskPtg_GI

www.zarvanycia.cc.ua 23 листопада православні вшановують пам'ять святих апостолів з числа сімдесяти: Ераста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Кварта і Тертія

Святий Родіон або Іродион, родич апостола Павла, залишив єпископську кафедру в Патрах, щоб йти до Риму зі святим апостолом Петром.

Святий апостол Олімп теж був супутником апостола Петра. Обидва апостоли були обезголовлені в той самий день і годину, коли розіп'яли апостола Петра.

Святі апостоли Ераст, Сосипатр, Кварт й Тертій були учнями святого апостола Павла.

Апостол Сосипатр, родом з Ахаії, був єпископом в Іконії, де і помер.

Апостол Ераст був спочатку дияконом та казнохранителем Єрусалимської Церкви, а потім єпископом у Панеаді.

Святий апостол Кварт переніс багато страждань, навернув до Христа багатьох язичників і мирно помер у сані єпископа міста Берита.

Святий апостол Тертій, записав послання апостола Павла до Римлян, був другим єпископом Іконії, де і упокоївся.

Тропар

Апостоли святии, молите милостиваго Бога, да прегрешений оставление подаст душам нашим.

"УНІАН-Релігії"

Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Цікаві факти та розповіді:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/SNVXF5QYedE

www.zarvanycia.cc.ua 22 ноября Православная Церковь почитает святых мучеников Онисифора и Порфирия

Святые мученики Онисифор и Порфирий пострадали во время гонения на христиан при императоре Диоклетиане в конце третьего века. Их били, а также жгли огнем.

После этого святых привязали к диким коням, которые волочили их по камням, вследствие чего мученики Онисифор и Порфирий скончались.

Верующие собрали растерзанные останки святых и с честью похоронили.

Тропарь

Мученицы Твои, Господи, во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего, имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости. Тех молитвами спаси души наша.

Відео із християнськими розудмами, новиини, молитви, ікони, розповіді про чуда та чудотворців, мучеників:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/SNVXF5QYedE