Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
- 15.08.26, 12:28
www.zarvanycia.іп.укр
Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
28 серпня за новим стилем і 15 серпня за старим стилем Церква відзначає свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Успіння Богородиці — свято, присвячене події, що не описана в Біблії, але про яку ми знаємо завдяки Переданню Церкви. Саме слово «успіння» сучасною мовою можна перекласти як «смерть» (або «засинання»).
Пресвята Матір Божа після вознесіння Ісуса залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінням християн, Богородиця віддалилася разом із Іоанном до Ефеса й жила там у будинку його батьків.
Тут Вона безперервно молилася про те, щоб Господь якнайшвидше взяв Її до Себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння Христа, Їй з'явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться Її земне життя і Господь візьме Її до Себе.
Перед кончиною Пресвята Діва Марія бажала побачити всіх апостолів, які до того часу розійшлися по різних куточках землі проповідувати християнську віру. Це бажання Богородиці здійснилося: Святий Дух дивовижним чином зібрав апостолів біля одра Пресвятої Богородиці, на якому Вона молилася й чекала власної кончини. Сам Спаситель у супроводі ангелів зійшов до Неї, щоб взяти Її душу з Собою. Пресвята Богородиця звернулася до Бога з молитвою і просила благословити всіх, хто вшановуватиме Її пам'ять. Вона також виявила величезне смирення: досягнувши святості, з якою не зрівняється жодна людина, будучи Чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів, Вона молила Свого Сина захистити Її від чорної пекельної сили та від митарств, які проходить після смерті кожна душа. Апостоли побачили, як Богомати відрадно віддала Свою душу в руки Бога, і негайно пролунав ангельський спів.
Після кончини гроб з тілом Пречистої Діви був віднесений апостолами до Гефсиманії і там похований у печері, вхід до якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися біля печери й молилися. Апостол Фома запізнився на поховання й був так засмучений тим, що не встиг поклонитися праху Богородиці, що апостоли дозволили відкрити вхід до печери та могилу, аби він міг вклонитися святим останкам. Відкривши гроб, вони побачили, що там немає тіла Богородиці, і таким чином переконалися в Її дивовижному тілесному взятті на небо. Ввечері того ж дня апостолам, які зібралися на трапезу, з'явилася Сама Матір Божа і мовила: «Радуйтеся! Я з вами в усі дні».
Кончину Богородиці Церква називає успінням, а не загибеллю, адже це не звичайна людська смерть, коли тіло повертається в землю, а дух — до Всевишнього, і тому Благодатної не торкнулася смерть. «Переможені закони природи в Тобі, Діво Чиста, — оспівує Свята Церква у тропарі свята, — у народженні зберігається дівоцтво, і зі смертю поєднується життя: залишаючись після народження Дівою і після смерті Живою, Ти рятуєш повсякчас, Богородице, спадщину Твою». Вона лише заснула, щоб тієї ж миті прокинутися для вічноблаженного життя й після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне житло. Вона спочила солодким сном після важкого неспання Свого багатостраждального життя й «преставилася до життя», тобто до Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від загибелі душі земнородних та вселяючи в них Своїм Успінням відчуття майбутнього вічного життя.
Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/
Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://www.youtube.com/embed/C3B5aT-gEhE
Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
28 серпня за новим стилем і 15 серпня за старим стилем Церква відзначає свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Успіння Богородиці — свято, присвячене події, що не описана в Біблії, але про яку ми знаємо завдяки Переданню Церкви. Саме слово «успіння» сучасною мовою можна перекласти як «смерть» (або «засинання»).
Пресвята Матір Божа після вознесіння Ісуса залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінням християн, Богородиця віддалилася разом із Іоанном до Ефеса й жила там у будинку його батьків.
Тут Вона безперервно молилася про те, щоб Господь якнайшвидше взяв Її до Себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння Христа, Їй з'явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться Її земне життя і Господь візьме Її до Себе.
Перед кончиною Пресвята Діва Марія бажала побачити всіх апостолів, які до того часу розійшлися по різних куточках землі проповідувати християнську віру. Це бажання Богородиці здійснилося: Святий Дух дивовижним чином зібрав апостолів біля одра Пресвятої Богородиці, на якому Вона молилася й чекала власної кончини. Сам Спаситель у супроводі ангелів зійшов до Неї, щоб взяти Її душу з Собою. Пресвята Богородиця звернулася до Бога з молитвою і просила благословити всіх, хто вшановуватиме Її пам'ять. Вона також виявила величезне смирення: досягнувши святості, з якою не зрівняється жодна людина, будучи Чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів, Вона молила Свого Сина захистити Її від чорної пекельної сили та від митарств, які проходить після смерті кожна душа. Апостоли побачили, як Богомати відрадно віддала Свою душу в руки Бога, і негайно пролунав ангельський спів.
Після кончини гроб з тілом Пречистої Діви був віднесений апостолами до Гефсиманії і там похований у печері, вхід до якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися біля печери й молилися. Апостол Фома запізнився на поховання й був так засмучений тим, що не встиг поклонитися праху Богородиці, що апостоли дозволили відкрити вхід до печери та могилу, аби він міг вклонитися святим останкам. Відкривши гроб, вони побачили, що там немає тіла Богородиці, і таким чином переконалися в Її дивовижному тілесному взятті на небо. Ввечері того ж дня апостолам, які зібралися на трапезу, з'явилася Сама Матір Божа і мовила: «Радуйтеся! Я з вами в усі дні».
Кончину Богородиці Церква називає успінням, а не загибеллю, адже це не звичайна людська смерть, коли тіло повертається в землю, а дух — до Всевишнього, і тому Благодатної не торкнулася смерть. «Переможені закони природи в Тобі, Діво Чиста, — оспівує Свята Церква у тропарі свята, — у народженні зберігається дівоцтво, і зі смертю поєднується життя: залишаючись після народження Дівою і після смерті Живою, Ти рятуєш повсякчас, Богородице, спадщину Твою». Вона лише заснула, щоб тієї ж миті прокинутися для вічноблаженного життя й після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне житло. Вона спочила солодким сном після важкого неспання Свого багатостраждального життя й «преставилася до життя», тобто до Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від загибелі душі земнородних та вселяючи в них Своїм Успінням відчуття майбутнього вічного життя.
Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/
Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://www.youtube.com/embed/C3B5aT-gEhE
0
Коментарі