Свято святого Володимира Великого
- 15.07.26, 00:08
www.zarvanycia.іп.укр
Свято святого Володимира Великого
28 липня Церкви латинського та візантійського обрядів відзначають літургійний спомин святого Володимира Великого, який у 988 році охрестив Київську Русь.
980 рік став початком кардинально нової епохи в історії Київської Русі. На князівський престол зійшов Володимир Святославович (якого ще називають Великим). Володар могутньої держави, до складу якої входило близько 20 різних племен, розумів необхідність радикальних змін, що змогли б забезпечити порядок і стабільність. Князь усвідомлював: потрібно знайти те, що об’єднало б усе населення країни. І цим «чимось» мала стати релігія.
Правитель постав перед вибором віри. На шальках терезів опинилися язичництво та християнство. Будучи мудрим політиком, Володимир зробив вибір на користь християнства. З другої половини IX ст. християнство поширювалося все ближче до кордонів Володимирової держави. У 864 році його прийняла Болгарія, у 928–935 рр. — Чехія, у 962–992 рр. — Польща. Було очевидно: лише прийнявши християнство, Русь зможе стати рівноправним партнером для європейських держав.
Окрім того, на вибір онука, ймовірно, вплинула бабуся — княгиня Ольга, яка брала активну участь у його вихованні. У 955 році (за іншими даними — 957 р.) вона прийняла хрещення і навіть здійснила спробу охрестити Русь, проте успіху не досягла.
Християнство не було чимось абсолютно новим для населення Київської Русі. З давніх-давен воно проникало різними шляхами: з грецьких колоній, Балканського півострова, Хозарського каганату, Великоморавської держави. Існує низка фактів, які свідчать, що ще в IX ст. у Києві існувала християнська громада.
Сам Володимир, згідно з історичними даними, прийняв хрещення, ймовірно, у 987 році.
За «Повістю минулих літ» (літописним зводом, складеним у Києві у XII ст., пам’яткою історіографії та літератури Київської Русі), хрещення Русі відбулося надзвичайно просто: Володимир наказав скинути в Дніпро язичницьких ідолів і в призначений день вийти всім на берег ріки. Люди радісно входили у воду, а священники читали молитви. І була «радість на небеси й на земли, толико душ спасаємих».
Звісно, насправді все не виглядало так ідеально. Митрополит Іларіон писав: «аще хто й не любовію, но страхом повєлєвшого крещахуся, понеже бє благовєріе єго с властію спряжено» (якщо хто і не з любові, то зі страху перед повелінням хрестився, оскільки віра його була поєднана з владою). Прийняття християнства в Києві пройшло легше, ніж на периферіях держави, де ще тривалий час вшановували язичницьких богів. Багато язичницьких звичаїв перейшло до християнства, утворюючи так зване «двоєвір’я».
Крім хрещення руського народу, князь провів низку важливих для розвитку держави реформ. Зміни стосувалися не лише управління, а й освіти, науки та культури.
Сьогодні, коли Церква заносить молитви до Бога за посередництвом святого Володимира, варто кожному з нас пригадати момент власного хрещення. Яке місце у нашому житті посідає віра в Ісуса Христа? Чи наш статус «християнин» є лише формальністю?
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/148/
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/RVTaP72iBPE
Свято святого Володимира Великого
28 липня Церкви латинського та візантійського обрядів відзначають літургійний спомин святого Володимира Великого, який у 988 році охрестив Київську Русь.
980 рік став початком кардинально нової епохи в історії Київської Русі. На князівський престол зійшов Володимир Святославович (якого ще називають Великим). Володар могутньої держави, до складу якої входило близько 20 різних племен, розумів необхідність радикальних змін, що змогли б забезпечити порядок і стабільність. Князь усвідомлював: потрібно знайти те, що об’єднало б усе населення країни. І цим «чимось» мала стати релігія.
Правитель постав перед вибором віри. На шальках терезів опинилися язичництво та християнство. Будучи мудрим політиком, Володимир зробив вибір на користь християнства. З другої половини IX ст. християнство поширювалося все ближче до кордонів Володимирової держави. У 864 році його прийняла Болгарія, у 928–935 рр. — Чехія, у 962–992 рр. — Польща. Було очевидно: лише прийнявши християнство, Русь зможе стати рівноправним партнером для європейських держав.
Окрім того, на вибір онука, ймовірно, вплинула бабуся — княгиня Ольга, яка брала активну участь у його вихованні. У 955 році (за іншими даними — 957 р.) вона прийняла хрещення і навіть здійснила спробу охрестити Русь, проте успіху не досягла.
Християнство не було чимось абсолютно новим для населення Київської Русі. З давніх-давен воно проникало різними шляхами: з грецьких колоній, Балканського півострова, Хозарського каганату, Великоморавської держави. Існує низка фактів, які свідчать, що ще в IX ст. у Києві існувала християнська громада.
Сам Володимир, згідно з історичними даними, прийняв хрещення, ймовірно, у 987 році.
За «Повістю минулих літ» (літописним зводом, складеним у Києві у XII ст., пам’яткою історіографії та літератури Київської Русі), хрещення Русі відбулося надзвичайно просто: Володимир наказав скинути в Дніпро язичницьких ідолів і в призначений день вийти всім на берег ріки. Люди радісно входили у воду, а священники читали молитви. І була «радість на небеси й на земли, толико душ спасаємих».
Звісно, насправді все не виглядало так ідеально. Митрополит Іларіон писав: «аще хто й не любовію, но страхом повєлєвшого крещахуся, понеже бє благовєріе єго с властію спряжено» (якщо хто і не з любові, то зі страху перед повелінням хрестився, оскільки віра його була поєднана з владою). Прийняття християнства в Києві пройшло легше, ніж на периферіях держави, де ще тривалий час вшановували язичницьких богів. Багато язичницьких звичаїв перейшло до християнства, утворюючи так зване «двоєвір’я».
Крім хрещення руського народу, князь провів низку важливих для розвитку держави реформ. Зміни стосувалися не лише управління, а й освіти, науки та культури.
Сьогодні, коли Церква заносить молитви до Бога за посередництвом святого Володимира, варто кожному з нас пригадати момент власного хрещення. Яке місце у нашому житті посідає віра в Ісуса Христа? Чи наш статус «християнин» є лише формальністю?
http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/148/
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/RVTaP72iBPE
0
Коментарі