www.zarvanycia.cc.ua Преподобный Афанасий Афонский

Преподобный Афанасий Афонский, в святом Крещении Авраамий, родился в городе Трапезунде и, рано осиротев, воспитывался у одной доброй благочестивой монахини, подражая своей приемной матери в навыках иноческой жизни, в посте и молитве. Учение он постигал легко и вскоре обогнал в науках своих сверстников.
После смерти приемной матери Авраамий был взят в Константинополь, ко двору тогдашнего византийского императора Романа Старшего, и определен учеником к знаменитому ритору Афанасию. В скором времени ученик достиг совершенства учителя и сам стал наставником юношества. Считая истинной жизнью пост и бодрствование, Авраамий вел жизнь строгую и воздержанную, спал мало и то сидя на стуле, а пищей ему служили ячменный хлеб и вода. Когда учитель его Афанасий по слабости человеческой стал завидовать своему ученику, блаженный Авраамий оставил наставничество и удалился.
В те дни в Константинополь прибыл преподобный Михаил Малеин, игумен Киминского монастыря. Авраамий рассказал игумену свою жизнь, открыл ему сокровенное желание стать иноком. Божественный старец, прозирая в Авраамии избранный сосуд Святого Духа, полюбил его и много поучал в вопросах спасения. Однажды во время их духовной беседы святого Михаила посетил его племянник Никифор Фока, известный полководец, будущий император. Высокий дух, глубокий ум Авраамия поразили Никифора и на всю жизнь внушили благоговейное почитание и любовь к святому. Ревность по иноческой жизни снедала Авраамия. Бросив все, он прибыл в Киминский монастырь и, пав в ноги Преподобному игумену, просил облечь его в иноческий образ. Игумен с радостью исполнил его просьбу и постриг его с именем Афанасий.
Длительными постами, бдениями, коленопреклонениями, трудами нощными и денными Афанасий уже вскоре достиг такого совершенства, что святой игумен благословил его на подвиг безмолвия в уединенном месте недалеко от монастыря. Позже, покинув Кимин, он обошел много пустынных и уединенных мест и, наставляемый Богом, пришел на место, называемое Мелана, на самом краю Афона, далеко отстоящее от других иноческих жилищ. Здесь Преподобный построил себе келлию и стал подвизаться в трудах и молитве, восходя от подвига к подвигу к высшему иноческому совершенству.
Враг старался возбудить в святом Афанасии ненависть к избранному им месту, борол его непрестанными помыслами. Подвижник решил потерпеть год, а там, как Господь устроит, так и поступить. В последний день срока, когда святой Афанасий стал на молитву, внезапно осиял его Небесный Свет, исполнив неизреченной радости, все помыслы развеялись, а из глаз потекли благодатные слезы. С тех пор получил святой Афанасий дар умиления, а место своего уединения возлюбил с той же силой, как раньше ненавидел. В то время Никифор Фока, пресытившись воинскими подвигами, вспомнил свой обет стать иноком и просил преподобного Афанасия на его средства устроить монастырь, т. е. построить для него и братий келлии для безмолвия и храм, где бы братия приобщалась по воскресеньям Божественных Христовых Таин.
Избегая забот и попечений, блаженный Афанасий сначала не соглашался принять ненавистное золото, но, видя горячее желание и доброе намерение Никифора и узрев в этом волю Божию, приступил к устройству монастыря. Он воздвиг большой храм в честь святого Пророка и Предтечи Христова Иоанна и другой храм, у подножия горы, во имя Пресвятой Девы Богородицы. Вокруг храма появились келлии, возникла на Святой Горе чудная обитель. В ней были сооружены трапезная, больница и странноприимница и другие необходимые постройки.
В монастырь отовсюду стекалась братия не только из Греции, но и из других стран: простые люди и знатные вельможи, пустынники, подвизавшиеся долгие годы в пустыне, игумены многих монастырей и архиереи желали быть простыми иноками в Афонской Лавре святого Афанасия.
Святой игумен установил в обители общежительный устав по подобию древних палестинских обителей. Богослужения совершались со всей строгостью, никто не дерзал разговаривать во время службы, опаздывать или выходить без нужды из храма.
Сама Пречистая Богородица, Небесная Владычица Афона, благоволила к святому. Много раз он удостаивался видеть Ее чувственными очами. Попущением Божиим, случился в монастыре такой голод, что иноки один за другим стали покидать Лавру. Преподобный остался один и в минутной слабости тоже помыслил уйти. Вдруг он увидел Женщину под воздушным покрывалом, идущую ему навстречу. "Кто ты и куда идешь?" - тихо спросила Она. Святой Афанасий с невольной почтительностью остановился. "Я здешний инок", - отвечал святой Афанасий и рассказал о себе и своих заботах. "И ради куска хлеба насущного ты бросаешь обитель, которой предстоит прославиться в роды и роды? Где твоя вера? Воротись, и Я помогу тебе". "Кто ты?", - спросил Афанасий. "Я Матерь Господа твоего", - отвечала Она и повелела Афанасию ударить жезлом в камень, так что из трещины пробился источник, который существует и ныне, напоминая о чудном посещении.
Число братии росло, в Лавре шли строительные работы. Преподобный Афанасий, провидя время своего отхода ко Господу, пророчествовал о своей близкой кончине и просил братию не соблазниться о том, что произойдет. "Ибо иначе судят люди, иначе устрояет Премудрый". Братия недоумевала и размышляла над словами Преподобного. Преподав братии свои последние наставления и утешив всех, святой Афанасий зашел в свою келлию, надел мантию и священный куколь, который надевал только по великим праздникам, после продолжительной молитвы вышел. Бодрый и радостный, святой игумен поднялся с шестью братиями на верх храма осмотреть строительство. Вдруг, неведомыми судьбами Божиими, верх храма обрушился. Пятеро братий тотчас предали свой дух Богу. Преподобный же Афанасий и зодчий Даниил, заваленные камнями, остались живы. Все слышали, как Преподобный призывал Господа: "Слава Тебе, Боже! Господи, Иисусе Христе, помоги мне!" Братия с великим плачем начали откапывать своего отца из-под развалин, но нашли его уже скончавшимся.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Більше про новину:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
18 липня споминаємо преподобного Афанасія Афонського.

www.zarvanycia.cc.ua Святитель Андрей, архиепископ Критский

Святитель Андрей, архиепископ Критский, родился в городе Дамаске в семье благочестивых христиан. До семилетнего возраста мальчик был нем. Затем однажды по причащении Святых Христовых Таин он обрел дар речи и начал говорить. С того времени отрок начал усиленно изучать Священное Писание и Богословские науки.
Четырнадцати лет он удалился в Иерусалим и там принял пострижение в обители преподобного Саввы Освященного. Святой Андрей проводил строгую, целомудренную жизнь, был кроток, воздержан, так что все удивлялись его добродетели и разуму. Как человек одаренный и известный добродетельной жизнью, он по прошествии времени был причислен к иерусалимскому клиру и назначен секретарем Патриархии - нотарием. В 680 году местоблюститель Иерусалимской патриаршей кафедры Феодор включил архидиакона Андрея в число представителей Святого Града на IV Вселенском Соборе, где он противоборствовал еретическим учениям, опираясь на глубокие знания православных догматов. Вскоре после Собора он был отозван из Иерусалима в Константинополь и определен архидиаконом к храму Святой Софии, Премудрости Божией. В правление императора Юстиниана II (685-695) святой Андрей был рукоположен в архиепископа города Гортины на острове Крит. На новом поприще он просиял как истинный светильник Церкви, великий иерарх - Богослов, учитель и гимнотворец.
Святитель Андрей написал много Богослужебных песнопений. Он стал основателем новой литургической формы - канона. Из составленных им канонов более всего известен Великий покаянный канон, заключающий в своих 9 песнях 250 тропарей и читаемый Великим постом. В первую седмицу Поста на повечерии он читается по частям (так называемые "мефимоны") и полностью - в четверг на утрени пятой седмицы.
Святитель Андрей Критский прославил многими похвалами Пречистую Деву Марию. Ему также принадлежат: канон на Рождество Христово, трипеснцы на повечерии недели Ваий и на первые четыре дня Страстной седмицы, стихиры на Сретение Господне и многие другие песнопения. Продолжателями его гимнографической традиции были великие церковные песнопевцы последующих веков: святые Иоанн Дамаскин, Косма Маиумский, Иосиф Песнопевец, Феофан Начертанный. Сохранились также назидательные Слова святителя Андрея Критского на некоторые церковные праздники.
О времени кончины Святителя среди церковных историков нет единого мнения. Одни называют 712, другие - 726 год. Он скончался на острове Милитина, возвращаясь на Крит из Константинополя, где был по делам Церкви. Мощи его были перенесены в Константинополь. В 1350 году благочестивый русский паломник Стефан Новгородец видел их в Константинопольском монастыре во имя святого Андрея Критского.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Більше про новину:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/dCq_AWXZHv0

www.zarvanycia.cc.ua Святой мученик Иакинф Римский

Святой мученик Иакинф, родом из Кесарии Каппадокийской, вырос в христианской семье. Римский император Траян (98-117) поставил его своим кубикуларием (постельничьим).
Однажды во время языческого празднества император Траян пировал в капище со своими приближенными, насыщаясь идоложертвенной пищей, а юноша Иакинф, оставшись во дворце, заперся в небольшой комнате и усердно молился Господу Иисусу Христу. Слова молитвы услышал один из слуг. Он донес императору, что Иакинф, нарушая царский приказ, не чтит римских божеств, но тайно молится Христу.
Иакинфа немедленно схватили и привели к Траяну. Император предложил ему вкусить идоложертвенного мяса, но святой мужественно отказался и объявил себя христианином. По приказу Траяна, святого мученика после жестоких истязаний заключили в темницу, томили голодом и жаждой, чтобы заставить съесть идольскую пищу. На 38-й день один из стражей, принесший идоложертвенное мясо, увидел рядом с мучеником Ангелов, облекавших его в светлую одежду и возлагавших на голову его венец.
Мучители решили продолжить суд над святым, но нашли его в темнице умершим. Двадцатилетний Иакинф скончался в 108 году в городе Риме. Мощи святого впоследствии перенесли в Кесарию.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/18DWfxKL0uY

www.zarvanycia.cc.ua Покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi

Покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi (V). У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальбій і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг в однієї старої єврейки. У її будинку паломники звернули увагу на запалені свічки і дим фіміаму. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню - Ризу Богородиці, від якої відбуваються багато чудес та зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.
Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський († 471; пам'ять 12 вересня), та імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу морського побережжя, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу до Влахернського храму, вклавши її в новий ковчег.
Згодом у ковчег з ризою Богородиці покладені були Її святий омофор і частина Її пояса. Ця обставина і відбита в православній іконографії свята, що об'єднує дві події: положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні. Руський паломник Стефан Новгородець, який відвідав Царгород близько 1350 року, свідчить: "зайшли до Влахерни, там де лежить Риза у вівтарі на престолі у ковчезі запечатана".
Неодноразово під час навал ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами - в 677, арабами - у 717 роках. Особливо знаменні для нас події 860 року, тісно пов'язані з історією Руської Церкви.
18 червня 860 року руський флот князя Аскольда, у складі більше 200 човнів, спустошивши береги Чорномор'я і Босфору, увійшов до бухти Золотий Ріг і погрожував Константинополю. Жителі бачили на обрії як пливли руські кораблі, як висадилися воїни "проходили перед градом, простягаючи свої мечі". Імператор Михайло III (842-867), зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці; всю ніч він молився, розпростершись на кам'яних плитах храму Влахернської Божої Матері. Святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці.
Небезпека зростала з кожною годиною. "Місто ледь не було піднято на спис", - говорить в іншій своїй проповіді Патріарх Фотій. У цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і насамперед - святу Ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебню святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, з Хресним ходом обнесли навколо міських стін, занурили її з молитвою у водах Босфору, а потім перенесли в центр Царгорода - храм Святої Софії. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничість руських воїнів. Уклавши почесне перемир'я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня руські війська почали відходити, несучи з собою великий викуп. Тиждень потому, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму. На спомин цих подій було встановлено святим Патріархом Фотієм щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 15 липня.
Незабаром, у жовтні - листопаді 860 року, руське посольство прибуло до Константинополя для укладання договору "любові і миру". В умови мирного договору входили положення про Хрещення Київської Русі, про виплату Візантією Київській Русі щорічної данини, дозвіл їм вступати у візантійську армію, вести торгівлю на території імперії (перш за все, в Константинополі), посилати до Візантії дипломатичні місії.
Найважливішим був пункт про Хрещення Русі. Продовжувач візантійської "Хроніки Феофана" говорить, що "посольство їх прибуло до Царгороду з проханням зробити їх учасниками у святого Хрещення, що й було виконано". На виконання обопільного бажання русичів і греків до Києва направлена була православна місія. Незадовго до того (за 855 р.) святим рівноапостольним Кирилом Філософом († 869; пам'ять 27 лютого і 24 травня) винайдена була слов'янська абетка і перекладено Євангеліє. Природно було направити з місією до Києва саме святого Кирила і його брата, святого рівноапостольного Мефодія († 885; пам'ять 6 квітня і 11 травня), з перекладеними слов'янськими книгами. Так і поступив святитель Фотій, учнем якого був святий Кирило. Зиму 860/861 року брати провели в Херсоні, навесні 861 року вони були на Дніпрі, у князя Аскольда.
Перед Аскольдом, як згодом перед святим князем Володимиром, стояв нелегкий вибір, його приваблювали то юдейською, то магометанською вірою. Але під благодатним впливом святого рівноапостольного Кирила князь зробив вибір на користь Православ'я. Наприкінці 861 року Кирило і Мефодій повернулися до Константинополя і привезли з собою послання князя (або "кагана", як називали себе в IХ-ХI ст. Київські князі,) Аскольда імператору Михайлові III. Аскольд дякував імператора за присилання "такого чоловіка, який показав словом і прикладом, що християнська віра - свята". "Переконавшись, - писав далі Аскольд, - що це - істинна віра, наказали ми всім хреститися по своїй волі в надії й нам досягти святості. Ми ж усі - друзі твоєму царству і готові на службу твою, коли вимагатимеш".
Аскольд прийняв святе Хрещення з ім'ям Микола, хрестилися і багато хто з його дружини. Безпосередньо з Царгорода, столиці Православ'я, працями святих апостолів слов'янства прийшли на Русь слов'янське Богослужіння і слов'янська писемність. До Києва був призначений святителем Фотієм митрополит Михайло, і руська митрополія була внесена до нотицій - списки єпархій Константинопольського Патріархату. Святий Патріарх Фотій в Окружному посланні 867 року серед головних досягнень свого першосвятительського служіння називає Хрещення болгар і русичів. "Руси, які підняли руку проти Римської держави, - писав він, майже дослівно цитуючи послання Аскольда, - в даний час навіть і вони проміняли нечестиве вчення, яке мали колись, на чисту і непідроблену віру християнську, з любов'ю поставивши себе в чині підданих та друзів наших". (Візантійці вважали "підданими" усіх, хто брав Хрещення з Царгорода і вступили до військового союзу з імперією.) "І до такої міри розгорілися у них бажання й ревнощі віри, що вони прийняли єпископа і пастиря, і цілували святині християн з великою старанністю і ревнощами" .
Свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні є, таким чином, одночасно святом канонічного заснування Руської Православної митрополії в Києві. Благословенням Божої Матері і дивом від Її святої Ризи здійснився не тільки порятунок Царгорода від найгрізнішої облоги за всю його історію, а й порятунок українців з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Разом з тим, 860 рік приніс визнання Київської Русі Візантією, ознаменував рівноправний вихід древньої  Київської Руси-України на арену історії.
Спроба князя Аскольда відродити на Дніпрі християнське благовістя святого апостола Андрія Первозванного, задумана ним релігійна і державна реформа закінчилася невдало. Час утвердження християнства на Руській Землі ще не настав. Занадто сильними були прихильники язичницької старовини, дуже слабка князівська влада. При зіткненні Аскольда з язичником Олегом у 882 році кияни зрадили свого князя. Аскольд прийняв мученицький спочинок від руки найманих вбивць, обманом заманений в табір ворогів для переговорів.
Але справа блаженного Аскольда (так називає його Йоакимівський літопис) не загинула в Руській Церкві. Віщий Олег, який, убивши Аскольда, зайняв після нього київське князювання, називав Київ "матір'ю міст руських" - це дослівний переклад грецького виразу "митрополія Руська". Вдячну пам'ять про перших київських князів-християнин зберігали найдавніші храми православного Києва: церква пророка Божого Іллі, побудована Аскольдом і пізніше згадана в Договорі Ігоря з греками (944 р.), на місці якої і зараз стоїть храм того ж імені, і церква святителя Миколая Чудотворця, споруджена у 50-х роках Х століття над могилою Аскольда святою рівноапостольною Ольгою. Найважливіше завоювання Аскольда, назавжди увійшло до церковної спадщини не тільки Русі, але і всього православного слов'янства, - слов'янське Євангеліє і слов'янське Богослужіння, створені працею святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. У Києві при дворі Аскольда покладено було в 861 році початок їх апостольської діяльності серед слов'ян, продовжившись пізніше в Болгарії та Моравії. Слідом за блаженним Аскольдом, кажучи словами стародавньої "азбучної молитви", "летить нині слов'янське плем'я - до Хрещення кинулися всі".
З дивом від Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні пов'язано кілька видатних творінь візантійської церковної гімнографії і гомілетики. Святителю Фотію належать дві проповіді, одна з яких була сказана ним безпосередньо в дні облоги Константинополя, інша - незабаром після відходу руських військ. (Вони двічі були видані російською мовою: 1) Єпископ Порфирій Успенський. Чотири бесіди Фотія, святішого архієпископа Константинопольського, і міркування про них. СПб., 1864; 2) Є. Л. (Ловягін Є. І.). Дві бесіди Святійшого Патріарха Константинопольського Фотія з нагоди навали русів на Константинополь. - "Християнське читання", 1882, № № 9-10). Відомим церковним письменником Георгієм, хартофілаксом собору Святої Софії - Премудрості Божої в Константинополі, було складено, за дорученням Патріарха Фотія, "Слово на положення Ризи Богородиці у Влахернах" (Російський переклад його видано в додатку до роботи: Лопарев Х. М. Старе свідоцтво про положенні Ризи Богородиці у Влахернах в новому тлумаченні стосовно навали русичів на Візантію в 860 році. - "Візантійський Временник", тому. II, СПб., 1895). З походом Аскольда на Царгород пов'язано також створення знаменитого "акафісту Пресвятій Богородиці", автором якого деякі церковні історики називають того ж святого Патріарха Фотія. Цей Акафіст становить основну частину Богослужіння в день Похвали Пресвятої Богородиці. Про події 860 року оповідають не тільки візантійські, але й руські літописні джерела. Преподобний Нестор Літописець, підкреслюючи значення руського походу на Царгород, відзначає, що з цього часу "почала прозиватися Руська Земля". Деякі літописи, серед них Йоакимівський і Никонівський, зберегли звістки про Хрещення князя Аскольда та Київської Русі після походу на Царгород. При цьому народна пам'ять міцно зв'язала імена київських князів Аскольда і Дира, хоча, на думку істориків, Дир княжив у Києві дещо раніше Аскольда.
Шанування свята Ризоположення здавна відоме в Руській Церкві. Святий Андрій Боголюбський († 1174; пам'ять 17 липня) спорудив у Володимирі на Золотих воротах храм на честь цього свята. Наприкінці ХIV століття частина Ризи Богоматері була перенесена з Константинополя на Русь святителем Діонісієм, архієпископом Суздальським († 1385; пам'ять 26 червня).
Свята Риза Богоматері, що зберігали перш столицю Візантії, рятувала згодом від ворога, та й першопрестольну Москву. Влітку 1451 під стіни Москви підступали татарські орди царевича Мазовші. Святитель Йона, митрополит Московський, безперестанними молитвами і церковними службами зміцнював захисників столиці. У ніч на 15 липня, повідомляє літопис, в татарському таборі сталося велике сум'яття, вороги кинули награбоване добро і безладно поспішно відступили. На згадку чудесного порятунку Москви святий митрополит Йона в тому ж році спорудив у Кремлі церква Ризоположення, що стала його хрестовою (домовою) церквою. Вона згоріла, але на її місці тридцять років опісля була побудована в 1484-1486 роках нова, також присвячена святу Положення Ризи Богоматері. Цей храм, що стоїть донині, продовжував служити будинковим храмом руських митрополитів і Патріархів до того часу, як було зведено за патріарха Никона собор Дванадцяти Апостолів.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/05qad1Tcsso

www.zarvanycia.cc.ua Святые мученики, чудотворцы и бессребреники Косма и Дамиан

Святые мученики, чудотворцы и бессребреники Косма и Дамиан - родные братья, родом из Рима, врачи по профессии, приняли мученическую кончину в Риме при императоре Карине (283-284). Воспитанные родителями-христианами в правилах благочестия, они вели строгую, целомудренную жизнь и были удостоены от Бога благодатного дара исцеления болезней. Своим добрым и бескорыстным отношением к людям, соединенным с исключительным милосердием, братья многих обращали ко Христу. Святые обычно говорили больным: "Не своей силой мы врачуем болезни, а силой Христа, Истинного Бога. Веруйте в Него и будете здоровы". За бескорыстное лечение недугующих святых братьев называли "безмездными врачами".
Действенное служение ближнему, духовное воздействие на окружающих, многих приводившее в Церковь, привлекло внимание к братьям римских властей. За врачами были посланы воины. Услышав об этом, христиане просили святых Косму и Дамиана укрыться на время ради тех, которые прибегали к их помощи. Но, не найдя братьев, воины схватили других христиан в селении, где жили святые. Тогда святые Косма и Дамиан покинули убежище и отдали себя в руки римских воинов, попросив отпустить взятых вместо них заложников.
В Риме святых вначале заключили в темницу, а затем повели в судилище. Святые братья открыто исповедали перед римским императором и судом свою веру во Христа Бога, пришедшего на землю спасти человечество и искупить грех мира, и решительно отказались принести жертву языческим богам. Они говорили: "Мы никому не причинили зла, мы не занимаемся волшебством и чародейством, в чем вы нас обвиняете. Мы врачуем недуги силой Господа и Спасителя нашего Иисуса Христа и не берем никакого вознаграждения за помощь больным потому, что Господь завещал Своим ученикам: "Даром получили, даром давайте" (Мф. 10, 8).
Однако император продолжал настаивать. По молитве святых братьев, исполненных благодатной силой, Бог поразил Карина внезапной болезнью, чтобы он на собственном опыте испытал всемогущество Господа, не прощающего хулы на Святого Духа. Люди, видевшие чудо, восклицали: "Велик Бог христианский и нет другого Бога, кроме Него!" Многие уверовавшие просили святых врачей исцелить императора, и сам он умолял святых, обещая обратиться к Истинному Богу Христу Спасителю. Святые исцелили его. После этого святые Косма и Дамиан были с честью отпущены на свободу и вновь принялись за врачевание болезней.
Но чего не могли сделать ненависть язычников и жестокость римских властей, совершила черная зависть, одна из сильнейших страстей греховной природы человека. Старый врач-наставник, у которого в свое время святые братья изучали врачебное искусство, стал завидовать их славе. Доведенный до исступления этой коварной, все иссушающей страстью, он призвал святых братьев, когда-то любимых своих учеников, будто бы для собирания редких лекарственных трав и, заведя их далеко в горы, убил, а тела бросил в реку.
Так мученически окончили свой земной путь безмездные целители - святые братья Косма и Дамиан, всю свою жизнь посвятившие христианскому служению ближним, избежавшие римского меча и темницы, но предательски убитые учителем.
Господь прославил Своих угодников. И ныне по молитвам святых бессребреников получают от Бога исцеление все, с верою прибегающие к их святому заступничеству.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/0lUE8iiHY1I

www.zarvanycia.cc.ua Собор святых славных и всехвальных 12-ти Апостолов

Собор святых славных и всехвальных 12-ти Апостолов Христовых является древним праздником. Святая Церковь, чествуя каждого из 12-ти апостолов в разное время года, с давних времен установила общее празднование им на следующий день после памяти славных и первоверховных апостолов Петра и Павла (+ ок. 67). Святой благоверный царь Константин Великий (306 - 337) построил в Царьграде храм во имя святых Двенадцати апостолов. Указания на совершение этого празднования встречаются в IV веке.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/KHlFOaX820U

www.zarvanycia.cc.ua 12 липня - День пам’яті апостолів Петра і Павла
 
12 липня православні та греко-католики України відзначають свято славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла.

Петро і Павло — це учні Ісуса Христа. За євангельським переказом, апостол Петро був старшим братом апостола Андрія, до зустрічі з Христом мав ім’я Симон. Разом з братом вони заробляли на хліб, ловлячи рибу. Апостольське ім’я Петро — з грецької "камінь", "скеля" — дав йому Христос, коли покликав слідувати за собою. Тому апостол Петро за церковною традицією дійсно сприймається як той камінь, на якому була заснована Церква.
Апостол Павло спочатку носив єврейське ім’я Савл, і тільки після хрещення одержав ім’я Павло. В ім’я Ісуса він здійснював чудеса, засновував церкви. Жодний з апостолів, як вважає Церква, не виголосив стільки промов, не залишив стільки послань, як апостол Павло. І врешті-решт своєю мученицькою смертю в ім’я Господа він повністю довів свою відданість Ісусу Христу.
День пам’яті апостолів Петра і Павла сприймався як велике свято, до якого готувалися заздалегідь: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, скрізь чисто прибирали. Вранці у цей день всі йшли до церкви, а повернувшись, розговлялися мандриками — спеціальними пампушками, які пеклися з пшеничного тіста, яєць та сиру. Сама назва печива виникла від того, що, мандруючи по шляхах, Петро з Павлом харчувалися "мандриками". Кажуть, що у цей день зозуля перестає кувати, тому що, за народним повір’ям, вона вкрала у Святого Петра одну мандрику, і за це Бог покарав її тим, що кожного року у цей час вона давиться мандрикою та перестає, кувати. Якщо ж зозуля кує після Петра — це віщує нещастя.
У деяких місцях день Петра вважався святом рибалок, тому що апостол Петро усюди відомий як покровитель рибної промисловості. Раніше рибалки молилися йому, усією громадою збирали на свічку, яку ставили у церкві до ікони Петраю
На Петра закінчується Петрів піст і розпочинають гуляти весілля.
Зі святом Петра і Павла пов’язані такі народні прикмети: "Як на Петра дощ, гнитиме картопля. Якщо один — врожай буде непоганий, два — добрий, а три — багатий". "Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз". "Коли на Петра сльота, влітку буде багато болота".

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/pZkVSZoz8pc

www.zarvanycia.cc.ua Перенесение мощей святых мучеников бессребреников и чудотворцев Кира и Иоанна

Перенесение мощей святых мучеников бессребреников и чудотворцев Кира и Иоанна из города Конопы, близ Александрии (где они пострадали в 311 году) в близлежащее селение Мануфин было совершено в 412 году. Это египетское селение внушало всем страх, так как раньше здесь было языческое капище и обитали злые духи. Патриарх Феофил (385 - 412) хотел очистить это место от бесов, но не успел. Его желание выполнил сменивший его на Александрийской кафедре святой Патриарх Кирилл (412 - 444). Он усердно молился об исполнении святого намерения. В видении святителю явился Ангел Господень и повелел перенести в Мануфин честные мощи святых Кира и Иоанна. Святейший Патриарх Кирилл исполнил повеление Ангела и построил в Мануфине церковь во имя святых мучеников.
С тех пор это место очистилось от вражеской силы, молитвами святых мучеников Кира и Иоанна там стали совершаться многие чудеса, исцеления больных и недужных.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/EmiI4eDBzZs

www.zarvanycia.cc.ua Преподобный Сампсон Странноприимец

Преподобный Сампсон Странноприимец был сыном богатых и знатных римлян. В молодости он получил прекрасное образование, изучил врачебное искусство и с любовью, безвозмездно лечил больных. После смерти родителей святой Сампсон стал щедро раздавать милостыню и отпустил на свободу своих рабов, готовясь уйти в пустыню.
Для этого он вскоре уехал из Рима на Восток, но Господь указал ему путь иного служения ближним и привел святого Сампсона в Константинополь. Поселившись в небольшом доме, святой Сампсон стал принимать странников, нищих, больных и с усердием служил им. Господь благословил труды святого Сампсона и даровал ему силу чудотворения. Он исцелял больных не только как искусный врач, но и как носитель Божией благодати. Молва о святом Сампсоне широко распространялась. Патриарх, призвав его, посвятил во пресвитера.
Однажды тяжело больному императору Юстиниану (527 - 565) было откровение, что он может получить исцеление только через святого Сампсона. Помолившись, святой дотронулся до больного места рукой, и император получил облегчение, а вскоре совсем выздоровел. В благодарность он хотел наградить целителя золотом и серебром, но святой отказался и просил Юстиниана построить странноприимницу и больницу. Император охотно выполнил просьбу.
Весь остаток своей жизни святой Сампсон посвятил служению ближним. Он дожил до глубокой старости и после недолгой болезни с радостью отошел ко .Господу (+ ок. 530). Святой был погребен в церкви святого мученика Мокия. От гроба святого Сампсона совершались многочисленные исцеления. Его странноприимный дом и больница оставались открытыми, и святой не оставлял свои заботы о страждущих. Он дважды являлся к нерадивому работнику больницы и укорял его в лености. По просьбе почитателей святого Сампсона странноприимница была превращена в церковь, а рядом с ней было построено новое здание для приема странников. Во время сильного пожара Константинополя пламя не коснулось странноприимницы святого Сампсона; по его молитвам пролился сильный дождь, который потушил пожар.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Заматки та новини:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/5NU87x4NJgc

www.zarvanycia.cc.ua Преподобный Давид Солунский

Преподобный Давид Солунский подвизался в монастыре святых мучеников Феодора и Меркурия. Впоследствии, поселившись близ города Солуни (Фессалоники), он устроил себе шалаш под миндальным деревом и прожил в нем 70 лет, пребывая в постоянной молитве, соблюдая строгий пост, терпя зной и стужу. Преподобный Давид получил от Бога дар чудотворений, многих исцелил от болезней. Всем, приходившим к нему, святой подвижник давал душеполезные советы. Достигнув бесстрастия, он был как бы ангел во плоти, не терпя никакого вреда, мог брать в руки горящие угли для совершения каждения. Скончался преподобный около 540 года.

http://www.zarvanycia.cc.ua/

Банк інформації Хрестиянина:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557
https://www.youtube.com/embed/O0Z-ajWNqOA