www.zarvanycia.іп.укр
14 червня ми вшановуємо пам'ять святого Юстина Філософа.

Святий Юстин народився на межі першого та другого століть по Різдві Христовому. Він з’явився на світ у давньому місті, що звалося Сихем. Ще до його народження це місто було зруйноване внаслідок війни, проте згодом відбудоване та заселене. Його батьки, ймовірно, були римлянами чи греками і мали значні статки, адже Юстин отримав від них гідну освіту. Ще змалечку його цікавив сенс життя, тому він здобув філософську освіту. Розмірковуючи над життям і шукаючи істину, він натрапив на християнське вчення. Вони його вельми зацікавили, хоч спершу до вчення, як, власне, і до християн, він ставився вороже і навіть критикував їх. Проте через деякий час він почав розуміти, що саме християнство є тим шляхом до істини, яку він завжди шукав, і згодом почав проповідувати християнство.

Шкода, але в той час усі, хто проповідував християнство, були переслідувані імператорськими військами. Юстин це розумів і навіть передбачав свою швидку загибель. Згодом його було схоплено і засуджено до усікновення голови разом з іншими. Дата смерті святого Юстина достеменно не відома, але найімовірніше це сталося між 165-м та 167-м роками по Різдві Христовому.


Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/EkDf0pFPHdw

www.zarvanycia.іп.укр
15 червня 2016 року ми згадували Никифора Сповідника.
Святий Никифор Сповідник народився в Константинополі в другій половині восьмого сторіччя по Різдві Христовім. Його батьки були добрими християнами і виховували сина в такому ж дусі. Батьки дали синові добру освіту, яка дозволяла йому розпочати успішну світську кар'єру, та його це цікавило менше, ніж вивчення Письма й інших Божих книг. Згодом Никифор прийняв монаший постриг та був висвячений у священнослужителі. Після смерті попереднього Патріарха Тарасія його було обрано на його престол. Як Патріарха його було висвячено в день Пасхи 806 року по Різдві.
Правління на Патріаршому престолі не було довгим, адже в той час владу захопила єресь іконоборців, одним із яких був і сам імператор.
Никифора намагались переманити на свій бік, та він був стійким і намагався переконати всіх, що іконоборство є єресю. За боротьбу з ними його було вислано, і там же у висланні він і помер другого червня 828 року по Різдві Христовім.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/556kAv1uq64

www.zarvanycia.іп.укр
16 червня вшановують пам'ять святого мученика Лукіліана.

Святий Лукіліан жив за часів правління імператора Авреліана. У молодості він був язичницьким жерцем, проте, ставши літнім чоловіком, усвідомив, що язичництво — це хибна віра, і прийняв християнство. Він охрестився і почав активно проповідувати Слово Боже. Багато хто з язичників, знаючи його як колишнього жерця і бачачи щирість його навернення до істинної віри, також почали переходити до християнства. Це викликало неабияке невдоволення серед тих, хто не бажав визнавати фальшивість своєї віри. Вони донесли на нього місцевому правителю, і той наказав схопити проповідника.

Коли Лукіліана привели до суду, його тривалий час намагалися вмовити відректися від Христа, але він стійко витримував усі погрози, а згодом — побої та катування. Зраненого й знесиленого старця кинули до в'язниці, де він зустрів кількох юнаків. Вони сумнівалися, чи варто триматися християнства під загрозою смерті, але Лукіліан переконав їх, що вони мають мужньо стояти за свою віру.

Юнаки не зрадили Христа, за що їх було страчено мечем. Святого Лукіліана за його стійкість у вірі розіп'яли на хресті.


Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/oSiQuhk2YBQ

www.zarvanycia.іп.укр
17 червня ми вшановуємо пам’ять святителя Митрофана Константинопольського.

Святитель Митрофан жив значно раніше за святителя Василія Великого. Його батько Дометій був рідним братом римського імператора Проба. Дометій і його сини спочатку були язичниками, проте згодом Дометій розчарувався в язичництві, зрозумівши його хибність, і всім серцем звернувся до християнства. Він разом із синами переїхав до Візантії, де глибше вивчав віру, а згодом був висвячений на священника.

Разом із батьком християнство вивчали і його сини, серед яких Митрофан виявляв найбільшу ревність. Одного разу він зустрівся з імператором Костянтином Великим, який, захоплений мудрістю та побожністю Митрофана, забрав його з собою. Згодом, коли Костянтин переніс столицю імперії до Візантії, Митрофан став першим єпископом цього міста.

За ініціативи імператора Костянтина було скликано Перший Вселенський собор, проте святитель Митрофан через свій похилий вік не зміг взяти в ньому безпосередньої участі, тому його представляв священник Олександр. Помер святитель у глибокій старості.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Xclb7HS5OSA

www.zarvanycia.іп.укр
18 червня Церква вшановує пам'ять святого священномученика Доротея, єпископа Тирського.

Святий Доротей ніс єпископське служіння за часів панування грізного імператора Діоклетіана. Тоді на весь християнський світ було оголошено гоніння: усіх, кого воїни імператора могли впіймати і хто не відрікався від віри Христової, жорстоко катували та вбивали. Боячись смерті, Доротей певний час переховувався, але з приходом до влади Костянтина Великого він повернувся і продовжив служити Богові та народу як єпископ. Він навіть брав участь у Першому Вселенському соборі в Нікеї (325 рік).

Однак мирний час тривав недовго, адже на зміну одному імператору прийшов інший — Юліан Відступник, який не терпів християнства. Святий Доротей змушений був переховуватися, тікаючи з одного міста в інше в пошуках порятунку. Його все ж таки впіймали і піддали катуванням, після яких, змучений численними муками, він віддав свою душу Богові.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/xGSeoXZfo4o

www.zarvanycia.іп.укр
Про святих на землі Ісаакія, Далмата і Фавста.

Розповідь буде про удостоєних називатися святими батька та сина — Далмата та Фавста, а також про преподобного Ісаакія.
Святий Ісаакій приготував святе місце для двох святих постом та богоугодним життям.
Далмат жив за правління Феодосія Великого, служачи у війську. Виконуючи свою роботу з ревністю, він захотів служити більшому за всі принади життя — а саме Богу. Тому, залишивши буденне життя, разом зі своїм сином він покинув дружину та інших дітей. Пішли майбутні святі до Ісаакія і оселилися в його обителі неподалік Константинополя.
Двоє майбутніх святих Божих ще більше запалилися ревністю, адже прикладом їм був Ісаакій. Вони із притаманною святим силою волі почали вести подвижницьке життя. Є перекази, з яких знаємо, що Далмат не їв сорок днів, а постив та молився. Удостоївся дару чудотворення. Молитвою відганяв злі сили. Братія монастиря мала приклад, і сам Ісаакій обрав Далмата своїм заступником, адже передбачав свою кончину. Пізніше через великі досягнення в Божій справі обитель була названа Далматською.
Батько та син дотримувалися уставів та вели життя, яке належить святим, і були взяті до Бога у свій час. І після смерті на землі вони стали святими у вічному житті, для нас — натхненням у шуканнях істини.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/VGeKCVt0if0

www.zarvanycia.іп.укр
Розповідь про сімох мучеників в Ефесі

Історія, про яку йдеться в цій розповіді, зачіпає часи V століття, період правління Феодосія Молодшого. У цей час з'явилися люди, які вважали неправдивими слова про майбутнє воскресіння мертвих під час Другого пришестя Ісуса Христа. Вони заявляли, що це неможливо, і саме для спростування цього Бог учинив диво.

Власник землі біля гори Охлон, якого звали Адоліос, хотів зробити загороду для худоби в одній зі своїх печер. Він найняв робітників, які розібрали вхід до печери. У цей момент і відбулося диво, початок якого сягав ще III століття.

У печері з III століття лежало семеро мучеників. Відповідно, їх вважали мертвими, але цього дня вони пробудилися. Один із мучеників пішов у місто за хлібом. Він мав старовинну монету III століття часів Деція Траяна, яку й простягнув купцю. Через це його схопили, запідозривши у приховуванні давніх скарбів.

Мученик дуже дивувався сучасності, адже побачив при вході в місто хрест Ісуса Христа. Сам він жив у III столітті, коли поклонятися Богу було суворо заборонено. Його привели до управителя міста, у якого в той момент перебував єпископ. З розповіді мученика всім стало зрозуміло, що це диво Боже.

Усі люди пішли до печери, де інші мученики чекали на хліб, щоб підкріпитися після сну. Люди, які прийшли разом із єпископом, знайшли запечатаний ковчежець та прочитали на олов'яних дощечках давню історію про пробуджених. Так усім стало зрозуміло, що Бог відкриває людям таємницю воскресіння мертвих.

Про цю новину дізнався сам імператор і прибув до святих мучеників. У цей час вони схилили голови й заснули знову. Імператор хотів покласти їх у золоту раку, але уві сні йому було велено залишити їхні тіла на землі в тій самій печері.

Пізніше було досліджено архіви та дощечки.

Усе почалося в III столітті, коли тривали гоніння на християн. Першого святого звали Максиміліан, він був сином управителя міста Ефеса. Шість інших мучеників походили з аристократії. Імператор Децій наказав їм принести жертви язичницьким богам, на що святі відповіли, що є християнами. Через це імператор наказав позбавити святих військових нагород і відпустив їх подумати.

Усі сподівалися, що святі відмовляться від своєї віри, та мученики не погодилися на це, а пішли до гори Охлон. Там вони знайшли закинутий грот і залишилися чекати суду. Коли імператор повернувся, то знову викликав їх. Святі відстояли християнську віру і були засуджені до смерті — їх замурували в печері камінням. Серед воїнів, які закривали святих живцем, були таємні християни. Саме вони поклали поміж каміння запечатаний ковчежець та записали на олов'яних дощечках імена святих і події, що відбулися.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/SB4xaqOLlL4

www.zarvanycia.іп.укр
Святий Євсигній жив за царювання Юліана Відступника, а саме у 361–363 роках. Цар хотів відновити поклоніння богам. Переслідуючи християн, у 362 році був схоплений і святий Євсигній. Доніс на нього один із антіохійських громадян. На допиті святий почав розповідати, чому він є християнином.

Святий мученик народився в Антіохії в середині III століття. Змужнівши, він збагнув, що хоче служити у римського імператора Діоклетіана. Прослужив святий як військовий близько шістдесяти років, але в душі був ревним християнином. Ця любов до Бога ще більше розгорілася, коли він мав бесіду зі святим Василіском. Згадуємо святого Василіска 3 березня та 22 травня. Близько 308 року святий Євсигній написав працю про мученицьку кончину праведного Василіска.

Удостоївся святий також бачити одне із величних чудес Господніх. На початку царювання святого Костянтина Великого він був свідком явлення на небі зоряного Хреста. Це чудо було явлене як пророче, адже незабаром рівноапостольний цар переміг у битві.

Доживши до старості, святий залишив військову службу і повернувся на свою батьківщину. Піст та молитва із відвіданням храмів Господніх укріплювали душу святого до мучеництва.

І коли Юліан Відступник вислухав розповідь про його життя та свідчення про Божу силу, все одно наказав відрубати йому голову.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/B0H6EjvgYLU

www.zarvanycia.іп.укр
Вознесіння Господнє

Як свідчить Святе Письмо, протягом 40 днів після свого воскресіння Господь Бог Ісус з'являвся своїм учням, а на сороковий день вознісся на небо з Оливної гори просто у них на очах (Діян. 1:9–11). Він зійшов на небо з того самого місця, де починалися Його спокутні страждання.

У світі існує чимало сект, зокрема езотеричного спрямування, груп «таємних знань» тощо. Суєтні уми часто схильні до покрову таємничості. У той час як суть справжньої Таємниці — у тому, що її не потрібно приховувати, бо від її повного викладу вона не перестає бути таємницею. Те, що можна знати про Вознесіння Господнє, не вимагає від християн проходження якихось ритуалів чи обрядів, не має ступенів посвяти. Уся таємниця Вознесіння, як вона була показана апостолам, викладена в кількох коротких реченнях Діянь: воскреслий Господь був з учнями, говорив з ними, потім піднявся вгору, і хмара сховала Його від людських поглядів. Усе. Він повернувся в Дім Отця, залишивши своїм послідовникам не тільки обітницю «йду приготувати вам місце», а й конкретну ілюстрацію того, що смерть не є кінцем, а на небо можна вознестися.

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/vk1cL65612M

www.zarvanycia.іп.укр
Сьогодні згадуємо величну подію Преображення Господа Ісуса Христа.

Велика подія відбулася близько двох тисяч років тому, і ми, вірні християни, згадуємо цей день із радістю та водночас із сумом. З радістю — тому, що Бог показав нам свою силу, і три апостоли розповіли нам про це в Євангелії.

Що ж таке Преображення Господа Ісуса Христа?

Роздумувати над цим питанням не будемо, але послухайте, що сталося. Звісно, можете прочитати це і у Святому Письмі.

Ще до події, про яку ми хочемо почути, а саме за два тижні, Ісус розповів, що Його буде вбито і що Він мучитиметься за нас на хресті. Ісус говорив, що воскресне на третій день, усі побачать Його вознесіння і те, що Він сяде праворуч Отця Свого Небесного.

Ця подія, яку ми зараз згадуємо, є радісною, адже Ісус Христос показав свою велич, але водночас є сумною, тому що через деякий час Він буде відданий на муки.

Отож, Ісус взяв із собою трьох своїх учнів: Петра, Якова й Йоана. Пішли вони на гору Тавор. Що мало там відбутися, знав лише Ісус, тому всі йшли в очікуванні.

Як пише Євангеліє, на горі Ісус Христос зустрівся із пророками Мойсеєм та Іллєю. У цю мить Сам Ісус преобразився. З Євангелії ми можемо прочитати, що одяг та тіло Ісуса почали сіяти небесним світлом. Його Божественна суть проявилася перед трьома апостолами.

Ось уривок із Євангелії:

«І преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, і одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17, 2). Коло Христа явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро, захоплений блиском Христової слави, вигукує: «Господи, добре нам тут бути!» А втім, як при Христовому хрещенні в Йордані, так і тут почули голос із неба: «Це — Мій улюблений Син, що Його Я вподобав: Його слухайте» (Мт. 17, 5).

Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.іп.укр/

Часткова версія:
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/cU7pY2qMvpg