Хто за бруствером, хто за лядою…Цим за грошики, тим у борг.Доля, хлопчики, буде платою.
Ну і що, що все бачить Бог?
Все по-справжньому, чуєш, воїне?
Пухнуть трупи, немов ціна.
Як в діжІ росте зиск подвоєний,
То не ми такі – то війна.
Болі – долями, кулі – тернами
Прапор стелеться на труну.
Срібло – бочками, кров – цистернами.
Хто за кого тут – не збагну.
Українонько, горем втомлена.
І наложнице торгашів.
Між грудей тобі паля встромлена.
То не з горла кров, то з душі.
Свистобратія розперезана,
Лютий танець твій, наче вир.
Люстро тріснуте, ти нечесана.
Стогне вітер твій, ако звір…
(прикарпатський поет присвятив вірш капітану Андрію Кизило, який загинув в районі міста Авдіївка,виконуючи бойове завдання.Йому було тільки 23р.)