Далеко - за крок від скроні
Сталь леза в твоїй долоні,
Далеко - за крок від рани
Приходять чуття незнані.

Так близько з-за океану
Мігрують важкі тумани,
Так близько на кілометри
Розсипано скарб у нетрі.

На дотик десь зовсім поруч
Знайдеться надія хвора,
Повернеться ясність зору.
Надовго? Чи ще не скоро?

Час
Між свічад
Променад
Серед втрат

Став
Тих вистав
У листах
Вирій-птах

Знов
Дим розмов
Стигне кров
Щуролов

Тлін
Сіра тінь
Між склепінь
Поколінь

Перейшли через полудень,
В спеку п'яти поколені,
Залишились з калюжами
І серцями недужими.

Прокидались самотніми,
А хотіли - полотнами.
Чи з порожнього аркуша?
На шматки розірве душа.

Наче знову небес блакить,
Сяє сонце між верховіть,
Тихе плесо голубить зір,
Між громаддям шпилястих гір.

Гіпербола долі. Досягнеш вершини? 
Парабола волі. Це сміху причина? 
Вечірнього неба чудні феєрверки. 
Фігури, потреби людської гримерки. 

Покинути сцену ніхто не бажає. 
На цирку арену охочих немає. 
Розквітли надії чи скошено трави? 
Одвіку страждаєм від тої забави. 

Тече шумовиння бурхливим потоком. 
Хто втоне? Хто зможе триматися збоку? 
Чекає весна нові жертви і квіти. 
Дарує нам літо тепло і привіти. 

Співає солодка розморена казка, 
Чекає на сонце і крапельку ласки. 
Чарує земля золотим смолоскипом. 
Вирує духмяність на гордощі липам.

Облило дощем - громовицею,
Засміявся день літавицею,
У росі кущі - повні пригорщі,
Розлили навкруг літні пахощі.

Занесло дуби зі смереками,
По вітрах - ярах борозенками,
Зайнялась зоря в горах ватрами,
Понеслися дні кострубатими.

У піснях - квітках закосичене
Літо мчить від нас - втаємничене,
Пагін спить плодом нерозкоеним,
Промінь снить теплом недозволеним.

Облило дощем - громовицею,
Засміявся день літавицею,
У росі кущі - повні пригорщі,
Розлили навкруг літні пахощі.

Занесло дуби зі смереками,
По вітрах - ярах борозенками,
Зайнялась зоря в горах ватрами,
Понеслися дні кострубатими.

У піснях - квітках закосичене
Літо мчить від нас - втаємничене,
Пагін спить плодом нерозкоеним,
Промінь снить теплом недозволеним.

Липне час мухою в патоці
Дошки скрип - замкненість в пластиці
Ти вже звик бігати колами
Смак терпкий у слова ніколи

Дощ, туман, спека нездужала
Повінь там просто калюжами
Ти спитай пустка чи прірва то
Утікай - спалено, вирвано

Давній жмут страху і пошуків
Певно смутком повні кошики
Значить скоро прийде відповідь
Наче знайдена мимохідь

Це було так давно Поросло полинОм, Спогад марних ураз Між загублених фраз. То вже ніжна пастель Зустрічає гостей, Не чекає ніхто Перший жовтий листок. Далі буде зима Сліз у неї нема, Вітер зносить сніги Тільки б стало снаги Добрести до весни Де квітують сади, У небесну блакить

Це було так давно Поросло полинОм, Спогад марних ураз Між загублених фраз. То вже ніжна пастель Зустрічає гостей, Не чекає ніхто Перший жовтий листок. Далі буде зима Сліз у неї нема, Вітер зносить сніги Тільки б стало снаги Добрести до весни Де квітують сади, У небесну блакить

Це було так давно Поросло полинОм, Спогад марних ураз Між загублених фраз. То вже ніжна пастель Зустрічає гостей, Не чекає ніхто Перший жовтий листок. Далі буде зима Сліз у неї нема, Вітер зносить сніги Тільки б стало снаги Добрести до весни Де квітують сади, У небесну блакить