«Істота»
- 21.12.22, 21:53
Найсумнішим із поглядів горизонту подій,
Проводжаю я попіл, бувший хмарою мрій,
Я в безодні без імені, що повільно горить,
Відчуваю всередині - помираючу мить.
Я безмежно закоханий у життя між рядків,
Мов астральна проекція кармічних батьків,
Безпідставна агонія самих щирих бажань,
Ще одне переродження у колі страждань.
Так повільно і лагідно з неба падає сніг,
Світлий розум поранений, та все ж переміг,
Десь у сірому просторі, серед моря турбот,
Я істота, що губиться серед інших істот.
© William van Warg
0
Коментарі
Tро*На*
121.12.22, 23:25
Гарно написано