«Cвіт, що цвіте»
- 07.05.22, 01:59
Як понівечать душу новини,
Уві сні, що мов нафта густий,
Мені сняться чужі домовини,
Та їх цвинтар, назавжди пустий.
Тиша крапає з дірки від кулі,
Знову стогне і плавиться сталь,
Дні теперішні рве на минулі,
А майбутні як битий кришталь.
Я збираю розбиті частини,
Таких ніжних та люблячих тіл,
Їх чекають подвійні хрестини,
Коли ляжуть на кахельний стіл.
Все на смак ніби квіти полину,
Від контужених мрій про любов,
До ножів у поранену спину,
Що кричить, вимагаючи кров.
І не видно цьому кінця-краю,
Лиш уламки будинків і душ,
Під залізним дощем я блукаю,
Серед жовтих, іржавих калюж.
І хоча навкруги лиш примари,
В серці жевріє мрія про те,
Що колись я залишу кошмари,
Знов побачивши світ, що цвіте…
© William van Warg
1
Коментарі