Момент істини

Момент істини

Сьогодні відбулося чергове «Народне Віче». Я вже збився, яке за ліком. Лунали палкі промови, сміливі заклики, чудові пропозиції. Створена нова організація-об`єднання «Майдан»…

Вже й склали т.зв. Керівний склад, до якого ввійшли всім знайомі люди. Що сказати? Буду відвертим: особисто мене це все задовбало. Гадаю, в глибині душі мене підтримає більшість навіть тих, хто зараз на Євромайдані, не кажучи вже про мільйони прихильників цього дійства по всій Україні.

Ви помітили, що Віче відбувалося виключно на Майдані. Вже немає несіння Державного прапора по київських вулицях, не видно емоційних вигуків та цілеспрямованих облич, ДУЖЕ помітно впав емоційних градус піднесення людей. Навіть телеканали транслюють Віче у вигляді онлайн-новин і тільки промови «лідерів». А ще 2-3 тижні тому все було по-іншому…

Якось швидко ми забули про те, що в пана Я-ка кидали яйцями у Львові, висловлюючи йому тим самим своє велике «фе»; щось різко затерлося та зникло повідомлення про розміри «хатинок» під Києвом, що невдовзі стануть гостинними домівками для пана Т-ка та його брата; ніхто не питався про те, а що власне, конкретно пропонує пан К-ко, що сплачує податки в Німеччині; різко підзабулося справжнє життя пана Т-ва, що в якості душ-пастира «проповідує» зовсім не християнські цінності… Перелік «достойних», насправді, можна продовжити, але там все буде однаковісіньким і дивно схожим між собою.

Наперед передуючи радісним вигукам противників України – я не беруся судити когось чи «виводити на чисту воду». Облишмо це. Нехай це лишиться на сумлінні тих,хто виступає від і мені та в ім.`я українського народу. Я про інше: а чого МИ досягли за цей період? Звільнення з-під варти побитих захисників Майдану та блокування трибуни у Верховній Раді – так, це важливо. Але де СПРАВЖНІ перемоги, де задекларовані відставки, голосування за дострокові вибори, імпічмент, створення врешті-решт хоч якоїсь «опозиційної» більшості? Чому «свята трійця» так і не спромоглася бодай на якісь помітні кроки чи зрушення в бік чого-небудь обіцяного народові привселюдно?

Невже ті, хто вже місяць мерзне на ЄвроМайдані, ті, хто стікав кров`ю, відстоюючи елементарне ПРАВО на свободу висловлення та прагнення європейських цінностей, ті, хто пожертвував вільним часом, відпусткою, а подекуди й роботою, ті, хто повірив і приїхав або вийшов на свій Майдан у своєму місті, незважаючи на репресії та залякування… невже ВСІ ВОНИ заслуговують лише на чергові обіцянки, щедрі посули та чарівні посмішки ситих, доглянутих, казково заможних і цинічно байдужих та брехливих «лідерів народного спротиву»??? І це все???...

Скільки ще потрібно Віче аби підійнялася ВСЯ Україна, ЩО потрібно пообіцяти-показати-зробити задля того, аби народ нарешті прокинувся і ВЕСЬ устав, підійнявся, змінив власноруч своє життя. Бо якщо не зараз, то коли? Знову жити від Майдану до Майдану!? Сподіваюсь, що ні в кого не виникає ілюзій, що в разі поразки, в нас вже не буде іншого ТАКОГО шансу. Влада і зараз почувається доволі впевнено, проводячи репресії та «зачистки», а що буде по зникненню Майдану, здогадуєтеся?..

Україні потрібен лідер. Справжній лідер, за яким, не вагаючись, підуть мільйони. Людина, що тільки своєю присутністю надихатиме народні маси на звершення та подвиги. Людина-оратор, людина-патріот, людина-вождь, що згуртує навколо себе розрізнені осередки спротиву, поодинокі вигуки та вже помітно гаснучий ЄвроМайдан.

Ви знаєте таких? Особисто я сподівався, що хвиля народного піднесення винесе на вершину якусь НОВУ креативну, незаангажовану особистість. Таку собі «свіжу кров», можливо, навіть із народу. Чомусь не сталося. Можливо варто звернути увагу на тих, кого ми вже знаємо, на тих, хто дійсно може ПІДНЯТИ Україну? Так, згоден, вони повинні будуть піти, бо революції роблять одні, а керують державою інші, але це потім, а зараз потрібні люди, що таки схилять шальки терезів на бік України та її подальшого європейського розвитку.

Зараз повсюди вже лунають провокативні заклики на кшталт: «Новий рік у колі родини», «Різдво вдома», «Розходьтеся по домівках», «Все одно нічого не зміниться», «все вирішимо на виборах»…

Настав переломний момент: АБО МИ, АБО НАС. У кожного в житті є свій МОМЕНТ ІСТИНИ, гадаю, для більшості та і для країни в цілому - зараз саме той момент. Або МИ вистоїмо і нарешті станемо цивілізованою європейською країною, де честь, гідність і самоповага буде лейтмотивом всієї зовнішньої та внутрішньої політики…або ми остаточно скотимося до первісно-феодального ладу і нас із головою накриє хвиля шаленої корупції, тотального зубожіння та знищення останніх залишків економіки, гідності та держави в кінцевому підсумку…