Львів втретє

     Кожного разу, коли їду кудись сама, думаю - та навіщо той фотік. Ну чого я ще не бачила у Львові і що там можна фоткати ще))) Виявилося, не все.
Кнайпа (боковий вхід до Оперного) це щось романтичне, як Сутінкова сага
та схоже на міфічне підземне царство з древньогрецьких міфів. Під Оперним театром протікає підземна річка Полтва і, спускачись в підземелля, де і розміщена кнайпа, переходиш через неї, помережану дерев"яними містками та освітлену мерехтливими світильниками. Жаль, ні одне фото, зняте мобільним, не вийшло)
     Далі, ратуша. 65 метрів заввишки, 408 сходинок - не марафон звісно,але багато хто, або зупиняється перепочити, або, хоч і з задишкою та зітханнями "І чого мене сюди понесло!" все одно проривається наверх, до вежі). Львів з висоти пташиного польоту чимось нагадує Прагу, але дахи більш різнобарвні.

    Кав"ярні.. Де я ще такої кави спробую)
    Ну і дату виїзду мені переплутали. Залишитись о першій ночі без квитка та місця ночівлі в місті, де нікого не знаєш, те ще задоволення. Але нічого, всі колись вперше ночували на вокзалі. А подорож назад (таки на наступний ранок квитки були),з пивом, горілкою та радіо "Шансон" взагалі не обговорюється))) Правда, я не пила. Пила тільки таблетки від голови. Взяті у провідника.
    Львів - неймовірне місто. Блукала вузькими вуличками під дощем. Якраз на Хелоуін. А вдома під дощ навіть з парасолькою - не витягнеш.
    А на Личаківське кладовище знов не потрапила..