Про події 6 липня 2012 року. Записки очевидця
- 07.07.12, 21:12
Натхненні подіями 4 та 5 липня, хлопці-патріоти з Кривого Рогу вирішили поїхати в Київ та підтримати можливий початок революції. Зібрались ми швидко, за годину, і вже десь о 8-ій вечора наша автівка летіла у напрямку до столиці. Нас ніхто не спонсував, заправлялись за свої кошти. Мета поїздки - звичайна розвідка. Якщо у Києві буде те, що ми так довго вже чекали, якщо побачимо ту саму іскру революції, то дали б команду в Кривий Ріг, в якому майже сотня патріотів вже готувалася до виїзду та просто чекала нашої команди...
Мітинг. Стан о 4:30 ранку та 14:30 Однак не все сталось так, як гадалось. На третій день все вщухло, вогник вже не тлів. Перед нами відкрилася зовсім не та картина, котру ми уявляли. Хоча це була тільки третя ранку, до восьмої-дев'ятої була надія на великий натовп. В Києві зустріли знайомого Юрка, котрий там вже третій день при справах. Аналізуючи попередні дні, він сказав вже тоді, о третій ранку, що сьогодні нічого не буде, що все скінчилось, дух людей сильно впав. Тої самої думки були і ОМОНівці, коли я з ними спілкувався.
Ну так, на всякий випадок, може щось колись і трапиться... Раз ми у Києві, і у нас є ще вільний час, ми пішли по ньому мандрувати, відвідуючи основні відомості столиці та, паралельно, шукаючи їжу. Повернувшись до українського дому десь біля восьмої ранку, ми побачили, що людей значно більше не стало. Юрко каже, що минулого дня о цей час було значно більше натовпу. Значно більше. Так і о 9, 10, 12 годині ситуація значно не мінялася. Атмосферу створювало, мабуть, ще й та музика, яку запускали мітингувальникам на динаміки. Пісні так-званого колисково-занудного типу, повільні та сумні, котрі зовсім відбивають бажання боротьби. Може це так було зроблено спеціально? Хоча раз випадково увімкнули Тартака з його піснею "Я не хочу". Секунд тридцять програвши, її вимкнули, поставивши знову якусь срань.
Типова картина біля українського дому Щодо мітингу вцілому. Перше, що кидається в очі, так це ПРАПОРИ, котрі заполонили геть усе. Кількість прапорів була просто велика. Іноді здавалось, що партійних стягів було значно більше, ніж людей. Ось як приклад. Прийшло два чоловіка, принесло з десяток прапорів партії Катеринчука, приліпили їх скотчем на перила та кудись зникли. Така акція, тіпа моя партія крута, і вона була на мітингу, ми класна опозиція. Фу! Прибери прапори, прибери людей, котрі стоять за гроші - біля українського дому ми побачили б максимум півсотні людей, котрі сплять, грають в карти, щось малюють. Тих, хто прийшов за ідею, котрі просто прийшли, не щоб стояти під прапорами, рекламуючи свою політичну партію, а просто щось робити - можна по пальцях порахувати. Жаль, що мітинг давно вже перестав бути мітингом, а став купленою ареною політичного піару...
Згодом пройшов час, і десь із першої години дня почали сходитись люди. Несли вони прапори об'єднаної опозиції. Причому із шевченківського району прапори висіли на вудках одного кольору, з троєщини, наприклад, колір держака зовсім інший. І "патріоти", котрі несли це все, у більшості своєї являли пенсіонери та школярі з емо-чолками. Ось такі у нас обличчя революції... Побачивши прапори УНА УНСО, шукав у натовпі бійців, а знайшов лише двох худеньких хлопчаків, котрі зловживали кавою.
О 15 людей вже зібралося чимало. Натовп йшов переважно з Європейського містечка. Хотіли потім разом урочистою ходою піти до спорожнілої Верховної Ради, котра ще минулого дня пішла на канікули. Що вони там хотіли показати? Кому? Тільки самі собі для галочки, що саме вони з десятки мільйонів українців вийшли на вулиці, а не сидять на диванах вдома. Ну прийдуть, помашуть прапорцями, крикнуть десяток раз "Зека геть!". Зек геть від цього навряд чи піде. Не бачучи перспективи подальшого розвитку подій, ми закупилися водою, сіли в машину та поїхали назад до Кривого Рогу.
Який висновок з цього можна зробити? Опозиція вже давно RIP, нездара, котра нічого не може. За такою опозицією нашого майбутнього немає.
P.S. Окреме дякую хочу сказати Ірині Плеховій, директору інформагентства ПРО, яка напекла нам стільки смачних булочок, і проблеми з голодом не було як у Києві, так і по дорозі додому. Іра, цей смайлик для тебе - :-*
Мітинг. Стан о 4:30 ранку та 14:30
Ну так, на всякий випадок, може щось колись і трапиться...
Типова картина біля українського дому
Згодом пройшов час, і десь із першої години дня почали сходитись люди. Несли вони прапори об'єднаної опозиції. Причому із шевченківського району прапори висіли на вудках одного кольору, з троєщини, наприклад, колір держака зовсім інший. І "патріоти", котрі несли це все, у більшості своєї являли пенсіонери та школярі з емо-чолками. Ось такі у нас обличчя революції... Побачивши прапори УНА УНСО, шукав у натовпі бійців, а знайшов лише двох худеньких хлопчаків, котрі зловживали кавою.
О 15 людей вже зібралося чимало. Натовп йшов переважно з Європейського містечка. Хотіли потім разом урочистою ходою піти до спорожнілої Верховної Ради, котра ще минулого дня пішла на канікули. Що вони там хотіли показати? Кому? Тільки самі собі для галочки, що саме вони з десятки мільйонів українців вийшли на вулиці, а не сидять на диванах вдома. Ну прийдуть, помашуть прапорцями, крикнуть десяток раз "Зека геть!". Зек геть від цього навряд чи піде. Не бачучи перспективи подальшого розвитку подій, ми закупилися водою, сіли в машину та поїхали назад до Кривого Рогу.
Який висновок з цього можна зробити? Опозиція вже давно RIP, нездара, котра нічого не може. За такою опозицією нашого майбутнього немає.
P.S. Окреме дякую хочу сказати Ірині Плеховій, директору інформагентства ПРО, яка напекла нам стільки смачних булочок, і проблеми з голодом не було як у Києві, так і по дорозі додому. Іра, цей смайлик для тебе - :-*
4
Коментарі