Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Відчути із нею десертні вуста…
Ти мяко занурся в її поведінку,
Умій прочитати без мови … слова.

Навчися її розуміти в мовчанні,
З душею, шукай нестандартний словник,
Нехай пелюстки розпускає щорання,
А ти - доглядай її, мов садівник.

Прислухайся ніжно, як тіло шепоче…
На долі секунди почуй … зупинись,
Спитай тихо - тихо: - Чого вона хоче?
І лагідно в очі ясні подивись.

Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Ти мовою ласки її обійми,
Знайди поміж рим … найсолодші відтінки,
Не пробуй змінити! А просто прийми…
©

Знайди мене, благаю, лиш знайди!
Серед доріг я у пітьмі блукаю.
Не дай мені самотній далі йти,
Твого кохання довго я чекаю...

Знайди і дуже міцно притисни,
Щоб рідну душу я могла пізнати.
І так, в обіймах, дай мені пройти
Той шлях, який самій не подолати.

Оля Будчук

Коли жінка любить чоловіка - це не просто почуття. Це сила.
….Вона пам’ятає, як він п’є каву.
Знає, коли мовчання - це втеча, а коли - прохання залишитись.
Вона читає між рядків.
Вірить навіть тоді, коли він сам у себе не вірить.
Бачить у ньому більше, ніж він бачить у собі.
….І якщо вона любить - то до останнього.
Не за успіх. Не за гроші. Не за статус.
А за те, ким він стає поруч із нею.
За те, як дивиться. Як обіймає. Як мовчить.
….Жінка, яка любить - не чекає ідеалу.
Вона просто обирає того, з ким її серце тихо шепоче: “Ось він.”
….Бо справжня любов жінки - це не казка.
Це її реальність, її вибір, її душа.
І якщо ти став об’єктом такого кохання - бережи його.
Бо другого шансу може вже не бути.

©

Я вже не та, що мріяла до ранку,
Що бігла, поки світ не догорів.
І випивши кавусі філіжанку —
Усміхнено чекаю вечорів.

Я вже не та, що вірила у казку,
Яка чекала, знала, «назавжди».
Тепер вбираю сутінкову ласку,
І не тримаю болю при собі.

Я вже не та, що плакала беззвучно,
Де промінь сонця в серці не світив.
Мені з собою стало тихо, зручно,
Я відпустила з вітром негатив.

Я вже не та — та я й не хочу бути,
Що вчора ще боялась висоти.
Я вчуся просто дихати й любити,
І щастя бачити у простоті.

(с)

1. Всім пофiг на твої проблеми, як і на тебе. Бо у всіх свої проблеми, і це нормально.
2. Ти не унікальна людина. В тебе так само дві руки, дві ноги, голова і дупа, як і в 90% таких самих людей, як і ти.
3. Припини нарешті паритись, "що скажуть люди?" Їм по...уй, про кого триндiти - сьогодні це ти, завтра хтось інший.
4. Ти не представляєш абсолютно ніякої цінності. На землі 7 млрд пик, тебе серед цього моря з лупою не роздивишся. Тому, якщо є хоча б одна людина, якій цікаво, як пройшов твій день, тобі, повезло.
5. Ти смертна. Це може статись абсолютно несподівано. Май це на увазі. Радій, що живеш - це не надовго.
6. Розраховуй тільки на себе. Чому? Див. пункт 1.
7. Ти взагалі, можеш робити зі своїм життям, що хочеш, люди всеодно знайдуть, за що тебе обісрати.
8. Живи так, як хочеш ти, то твоє життя. Все одно рано чи пізно від тебе залишиться табличка з двома датами.
Тож let's go, поки ти ще живеш!

(Взято з інтернету).

Хочеш, тобі намалюю сердечко,
Щастя у ньому барвінком вплету.
Злість приберу, зупиню суперечку,
Тихо скажу, що тебе я люблю.

Хочеш, тобі намалюю я сонце,
Квіти в гаю, соловейко співає.
Хочеш, відкрию для щастя віконце,
Голуб біленький до нас завітає.

Хочеш, тобі намалюю калину,
Зорі на небі блищать угорі.
В ніч новорічну до тебе прилину,
Казку з тобою побачим в дворі.

Хочеш, тобі намалюю стежину,
Разом ми нею підем по житті.
Хату у мальвах, щасливу родину,
Музику нашу, всі дні золоті.
© Галина Гук

Як же хочеться ніжно всміхнутись,
До душі доторкнутись теплом,
У думках — не губитись, не злитись,
Хай добро переможе над злом.

Як же хочеться просто узріти,
Те, що змушує жити й цвісти.
Твоє серце любов’ю зігріти —
І дорогу до щастя знайти.

Як же хочеться тихо торкнутись
Пелюсток неземної весни,
До плеча твого ніжно горнутись —
І з тобою побачити сни.
©

Так добре у твоїх обіймах заснути,
Турботу і силу водночас відчути.
Заплющити очі і бачити сни,
В яких я – для тебе, для мене лиш ти.

Так добре у твоїх обіймах проснутись,
Цілунок твій ніжний за вушком відчути.
Розплющити очі і зрозуміти,
Що ти – найдорожчий для мене у світі.
©

А можна, я тобі приснюсь?
Прийду до тебе, як захочеш,
Присяду тихо, посміхнусь
І поцілую твої очі…
А можна я тобі вночі
У сон вплету барвисту казку
І тихо викраду ключі
Від твого серця. Ти будь-ласка
Пробач за те , що я така,
Можливо в чомусь і банальна,
Тобі далека і близька
І може, навіть, нереальна.
Прости за ніжності слова,
Що птахами в листах злітають.
Пробач за все, в чім не права
Й за те, про що й сама не знаю.
©

Мені кортить: які на смак твої вуста?
Як пахне шкіра, та яка вона на дотик?
Ти моя манія, єдиний мій наркотик.
Собі дозволю це, бо істина проста -

тебе я хочу...дуже...так несамовито
зацілувати, усього тебе відчути.
Так щоб Відбутись (а не просто так відбути).
Запам'ятатись кольорово, соковито.

У кожнім погляді, у жесті відчуваю,
все розумію, ніби ми роками разом.
Тобі віддам (нехай безумство) все й одразу.
Й ти віддасиш всього себе, я точно знаю.

А поки що, я тут пограюся словами,
твою фантазію розбурхуючи вміло.
Тебе так хоче серце, і душа, і тіло
очима...пальцями...губами та думками.
©