Трійця(рік потому).. два роки з гірсткою потому...я з ним знову

Я сама. Я знаю,як треба. Я не помилюся,ми призначені одне одному і я зроблю нас щасливими. Ти - мій чоловік,просто ще не усвідомів цього.
З такими думками,травнево-квітневим вінком і надіями,що ти обов'язково повернеш мене до себе. Я пішла задля цього,аби ти зрозумів надала час, всипала нашу кімнату травами аби ти згадував мене...
Все це правда. До цього дня я не знала,що настільки помилялася в тобі. Ти не міг бути Моїм чоловіком,бо не здатен довіритися коханню. Нікому Нічому не здатен. Така людина,звістно,кохати не здатна.
Я і зараз можу помилятися, але ц вже не важливо.
Мій чоловік - не мій.
Минув рік...
Та хоч все життя!
Нічого нІхто н знає напевно.
І твльки одне я зрозуміла.
Варто вірити,варто довіряти я не мудрувати забагато.
Минув рік..
Я кохаю іншого,і ні за що не подумаю і не скажу - мій.
Але я щаслива тим,що кохаю.
Що він в мене є в серці.
Трійця - свято духа,духа кохання.