Дитинство.
- 28.11.18, 14:46
1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.
2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину.
3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)
4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.
5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))
6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.
7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу.
8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки, апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса!
9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.
10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.
11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))
12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.
Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.
Проект "душа назовні",
гроші можете перевести волонтерам,
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)
30
Коментарі
mestor-ша
128.11.18, 14:57
есть. есть такое лицо (с) ))
Андрій1961
228.11.18, 15:01
Каре
328.11.18, 15:06
але як ти могла не навчитись їздити на веліку?
ranok_v_misti
428.11.18, 15:12
Міс Марпл
528.11.18, 15:15Відповідь на 1 від mestor-ша
Десь Местор втік, я теж любила його поганяти
Міс Марпл
628.11.18, 15:31Відповідь на 2 від Андрій1961
Міс Марпл
728.11.18, 15:35Відповідь на 3 від Каре
Я мала триколісного "Гном4", тоді був "Зайка 3" з двома маленькими колесами по боках. Згодом купили "Салют", батько вчив їздити, я вже майже сама поїхала, питаю тата "ти тримаєш?", "тримаю" каже. І так кілька разів. Повертаюсь, а він далеко. Я як гепнуся з переляку! Зчесала лікоть, ногу, вимпзалася, ревла
. А дівці тоді вже років 8 було. Батько сказав, що більше не вчитиме мене. Я відповіла, що більше не підійду до веліка. 
Мене хлопці возили на рамі або на багажнику, тож все норм було
І дякую за "дякую"
Міс Марпл
828.11.18, 15:36Відповідь на 4 від ranok_v_misti
ranok_v_misti
928.11.18, 15:38Відповідь на 7 від Міс Марпл
доця їздить?
Міс Марпл
1028.11.18, 15:43Відповідь на 9 від ranok_v_misti
Вміє. Але то не її. Продали її велік. І роліки. Скейтборд любить.