Физики из США и Германии предложили экспериментальную проверку того факта, видимая нами Вселенная являются достоверной компьютерной моделью.


http://telegraf.com.ua/glavnaya/tehnologii/fiziki-predlozhili-sposob-proverit-sushhestvovanie-matritsyi.html

Є таке в житті, що не вертається. Це тільки степ їхній навіть після
чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими
тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси...
(Олесь Гончар, Тронка, 1963)

...я їхав в метро і вигадував що я їй приготую на сніданок, їй буде важко вгодити бо вона не може заставити себе снідати. але я твердо вирішив що обов'язково  приготую щось таке від чого вона не зможе відмовитись. я вирішив зайти в супермаркет, який знаходиться в 15 хвилинах ходьби від дома, і прикупити якісь заманушки. швиденько набравши персиків, круасанів, морської капусти та ще якихось не потрібних приколів я вирушив до дому, бо треба було встигнути все приготувати ще до того як моя кохана прокинеться і почне збиратись на роботу. широко крокуючи я помітив неподалік від дома новий квітковий магазинчик, який на диво(шоста ранку) був відкритий. я майже влетів в  приміщення квіткового раю, де серед не великої кількості вазонів ледве розійдуться дві людини, і одразу наткнувся на продавця - яким виявився молодий хлопець кавказької зовнішності. ми ледве знайшли спільну мову бо - він  розумів мою українську так саме, як я його ломану російську. на останні гроші я купив букет з невідомих мені квітів і на всіх порах помчав до дому попутно роздивляючись обличчя поодиноких прохожих, які ще не прокинулись - але вже почали впевнено рухатись хто-куди. тихенько зайшовши в квартиру я поставив квіти у вазу, яку подарував своїй кицюні колись давно(вже не пам'ятаю з якого приводу). розкидавши заманушки по холодильнику я одразу встав до плити. я наготував зовсім не багато, але сподівався що моя спляча красуня зацінить мої старання. і ось приготувавши не хитрий сніданок  і чекаючи на кухні я почув проникливий звук її будильника. коли вона вийшла на кухню і побачила мій ранковий сюрприз, в її очах проглядалося щире здивування та іскра якогось маленького щастя. я мовчки підійшов до неї, обійняв її струмку талію та ніжно поцілував в солодки губи. наш поцілунок не затягнувся на довго, бо я не відчув відповіді, і коли я відпустив її губи вона на якусь мить ніби поринула в мої очі, потім зробила крок назад, і запитала мене:"ти що - нанюханий???"  

ми вже довгий час разом, і у мене до неї реальні почуття, мені добре з нею як морально так і фізично. я ні коли не зраджував їй - не бачу сенсу. але тут така ситуація - на роботі є одна паняночка що таких не кожен день на вулиці побачиш, не кажу вже про те щоб із такими спілкуватись. так вона почала проявляти зацікавленість до мене. спочатку це були просто розмови, а потім вона мені запропонувала приїхати до неї попити кави... я не маленький хлопчик і добре розумію чим така кава може закінчитися. ну я вирішив що розповім все своїй дівчині та просто запитаю чи вона не проти щоб я з'їздив на каву. мене реально не цікавлять якісь відносини із цією дівчиною з роботи, мені просто цікаво яка вона в ліжку, повірте у неї таке тіло що мені здається що вона зможе чимось здивувати. а моя подруга підняла таку бурю, ніби я її зрадив. от тепер доводиться спати на кухні та чекати на відповідь.  а мені було просто цікаво...

у нас з нею відносини як в американському кіно - все що я скажу використовується проти мене... 

мені буде боляче від неї їти. річ навіть не в тому що у мене залишилися якісь почуття до неї, якось взагалі не чого не залишилось. сам не розумію куди поділися ті три роки які ми буди разом. мені не буде шкода її, а їй не сподобається моє рішення що-до розриву, бо вона хоче зі мною жити і навіть хоче від мене дітей - вона сама мені казала. але я вирішив що сьогодні обов`язково скажу їй що я іду.  і я розумію що мені буде боляче від неї їти, мені не дає спокою думка про те, що два роки тому, я сам настояв щоб вона почала займатися бойовим самбо. і зараз я сподіваюсь що вона не зломає мені ноги...

встаєш з ранку на роботу... точніше сползаєш з ліжка. швиденько - яєчня, ще швидше чай - так щоб аж губи пухирями. але тобі все одно на ці дрібнички - ти встав але ще не прокинувся. далі на автоматі заліз в джинси та куртку (та іншу атрибутику), і найголовніше - впихнув в вуха улюблену музику, яка захистить тебе від сірості та метушні ранкового часу пік. особисто мені подобається з ранку minimal. їдеш собі в транспорті який в цей час  нагадує ні то шпротницю, ні то братерську могилу... і ось воно - стається така халепа яка тебе вириває з твого маленького та рожевого світу в цю жорстку сірість. в цей момент хочеться накласти на себе руки, але потім починаєш шукати винних та з`являється бажання розірвати всіх оточуючих... і нарешті приходить розуміння що сам лохонувся... чому вчора не зарядив плеєр?