Було колись. Філософія

Колись я був студентом, і нам забивали голови такою, пробачте, наукою як марксистськр-ленінська філософія. Як на мене то дурня повна, практичної користі від неї нуль, але що поробиш, вчити треба і здавати іспит теж. Того року я збирався до будзаноу, тому сесію треба було здати достроково. Робилося це досить просто, треба було взяти в деканаті бігунок, так ми між собою називали цей документ, і йти до любого викладача, котрий в той день приймав іспит по потрібному предмету, пояснити йому чому саме ви знаєте не зі своєю групою, а далі все як звичайно. Білет, відповідь, бігунок в деканат.
Здавати чужому, незнайомому викладачеві вважалося складніше, але вибору не було.
Я успішно здав фізику, поніс до деканату бігунок, здав його секретарці, а вона і запитала:
А що тобі ще залишилося?
Філософія.
То біжи, ще встигнеш, в аудиторії номер такий то зараз приймає і назвала прізвище викладачки, якої боялися всі.
Та я не готовий! Тим більше їй здавати!
Не мели дурниць, ти головне своє бала бала увімкни і все буде добре! А якщо щось піде не так то просто викинь бігунок у мене є кілька неврахованих.
Та ти поглянь на мене! Вона є мене пожене і навіть слухати не буде, тітка викладач дуже прискіпливо ставилася до зовнішнього вигляду студентів і студенток, а у мене вигляд був ще той, потерті джинси, футболка з назвою якоїсь року групи, сам спітнілий та закуйданий. Біжи, не бійся, все буде добре, я відчуваю! Я схопив бігунок і пішов до потрібної аудиторії. Там стояла черга хлопці та дівчат з іншого факультету. Дівчата у простеньких сукнях зі скромними зачісками, звісно ж ніякої косметики. Хлопці у випрасуваних костюмах, краватках з комсомольськими значками на видному місці та численними червоними крапельками, ці маленькі значки видавалися після кожної задачі крові, для нас, студентів це було практично обов'язково, хоча вважалося що добровільно. Відбувалось досить часто, пояснювали війною в Афганістані. Ми здавали кров досить часто, а чому б і ні, день здачі був вихідний, потім безкоштовний добротний обід і дівчатам трохи вина, а хлопцям перепадало грам по 150 горілки. Потім як правило компенсація крововтрати продовжувалася, але це вже інша історія. Ти куди такий? Як куди? На іспит! Ну давай, камікадзе! Тоді пустіть без черги! То іди вже! Твоє прізвище часом не Матросов? Я і пішов, привітався, пояснив причину, чому здаю не своєму викладачеві і щ чужою групою. Тітка оглянула мене суворим поглядом і сказала: Беріть білет, ідіть готуйтеся! Я взяв, прочитав запитання, і великим зусиллям заставив себе відмовитися від бажання покласти білет на місце і сказати щось на кшталт, вибачте, я зайду іншого разу. Бо що відповідати я не знав від слова зовсім. А потім подумав, що я втрачаю? Може посиджу та щось таки надумаю! Пішов готуватися. Перше питання як зараз пам'ятаю, робота Леніна Государство і революція, що я можу по ній відповісти, якщо я її лише мельком поглянув? Читати цю дурню я не зміг себе примусити. Друге питання боротьба Леніна з ревізіоністами. Третє питання як боровся Ленін з анархістами. Ну щось можна наплести. Сиджу, намагаюсь скласти схему відповіді, а тітка лютує, визвала хлопця, він щось почав говорити, трохи збився, вона його погнала. Потім дівчина відповідала і теж збилася, пішла за хлопцем. Дійшла черга і до мене. Перше питання, ви читали цю роботу Леніна? Авжеж! Як же без цього? І що вона собою являє? Я досить впевнено відповів, бо робота дійсно дещо незвичайна, я її бачив цього було досить. Бачу, що читали! Ви перший за сьогодні який дійсно читав цю найважливішу роботу Леніна. Друге питання, ну тут я почав з китайців і Мао, потім переїхав на Троцького, одне слово ввімкнув бала бала. Дивлюся тітка бере мій бігунок і малює в ньому жирне ОТЛ. Хух, слава богу. Це звісно не в голос. А тепер давайте просто поговоримо про третьому питанню. Вмовляти мене не довелося, тут я вже пригадав все, що колись читав чи чув про анархістів, зліпив з тим, що бачив у кіно, одним словом вімкнув своє бала бала на повну котушку. Нарешті ці балачки набридли самій викладачці і вона мене відпустила., по дорозі в деканат я забіг у буфет, купив плитку шоколаду і разом з бігунком відав секретарці. Ну от, я ж тобі казала, а не готовий, не готовий! А за шоколадку дякую і цьомкнула мене в щічку.