Спогади про Крим і собаку Чака
- 27.12.25, 13:23
Діло було на початку 90-х минулого століття. Компанія молодих співробітників проектного інституту, почтової скриньки(хто знає, той зрозуміє) на травневі свята зібралась в піший похід по Криму. Тоді це було дуже зручно, 1;2 свято, до 9 випадуть звичайні вихідні, тобто щоб поєднати свята достатньо домовитися з начальником за кілька днів відгулів, з чим проблем зазвичай не було.
До нашої дружної компанії можна було запрошувати своїх друзів, особисто я запросив свого друга зі студентських часів Юрчика, про що потім ніколи не жалкував. Хтось запросив молоде подружжя Костянтина і Наталку, а ті взяли з собою свого собаку породи спаніель на ім'я Чак. Це був доброзичливий, веселий грайливий пес, з яким похід проходив значно веселіше. Ніч у плацкартному вагоні Чак провів гасаючи туди сюди, він з усіма знайомився, пропонував дружити, тобто вся ніч на лапах до самого Сімферополя. Потім тролейбусом до Ангарського перевалу, а далі пішки, ціль дійти до моря. Похід розпочався. Через село Перевальне, повз великий каменепад, повз долину приводів, і далі ліворуч, добре набитою стежкою. Ми всі ідемо спокійно, економлячи сили, і тільки Чакові нудно, то побіжить вперед, гляне що там, то почне контролювати останніх, щоб ніхто не загубився, а то і погавкає на них, мовляв, давайте швидше, там попереду стільки цікавого!
До нашої дружної компанії можна було запрошувати своїх друзів, особисто я запросив свого друга зі студентських часів Юрчика, про що потім ніколи не жалкував. Хтось запросив молоде подружжя Костянтина і Наталку, а ті взяли з собою свого собаку породи спаніель на ім'я Чак. Це був доброзичливий, веселий грайливий пес, з яким похід проходив значно веселіше. Ніч у плацкартному вагоні Чак провів гасаючи туди сюди, він з усіма знайомився, пропонував дружити, тобто вся ніч на лапах до самого Сімферополя. Потім тролейбусом до Ангарського перевалу, а далі пішки, ціль дійти до моря. Похід розпочався. Через село Перевальне, повз великий каменепад, повз долину приводів, і далі ліворуч, добре набитою стежкою. Ми всі ідемо спокійно, економлячи сили, і тільки Чакові нудно, то побіжить вперед, гляне що там, то почне контролювати останніх, щоб ніхто не загубився, а то і погавкає на них, мовляв, давайте швидше, там попереду стільки цікавого!
7
Коментарі
Дормідонт
127.12.25, 14:28
Поштрикайте в пана Тараса паличкою чи він не заснув на початку казки,де в союзі всі жили дружно,розмовляли яким хотіли російським,сексу не було а процент надоїв регулярно зростав))
Тарас Музичук
227.12.25, 15:59Відповідь на 1 від Дормідонт
А де Ви, пане, вичитали у мене те, до чого вказуєте претензії, я здається ні де осанну совку не співав і не збираюся, та на відміну від хла найбільшою катастрофою 20 століття вважаю те, що совок не розвалили остаточно, залишивши цілою рашку, яка не може змиритися з втратою території і впливу на сусідні країни.
Дормідонт
327.12.25, 16:03Відповідь на 2 від Тарас Музичук
Ні де.Просто не люблю оті бала-балабонів,сподіваюсь ви лише марксизм-лемінгімз так здавали,а в решті предметів були старанним,наполегливим,знайшли себе в житті і принесли користь своїми знаннями.
Logic_man
427.12.25, 18:55
Тарас Музичук
528.12.25, 19:34Відповідь на 3 від Дормідонт
Так, нормальні предмети я вчив і з 3 курсу став відмінником, а потім кращим по спеціальності.
Дормідонт
628.12.25, 20:56Відповідь на 5 від Тарас Музичук
Оце по нашому...
Adamas
729.12.25, 09:57
В долині приводів росло багато лопухів, тому там був романтичний громадський туалет
Тарас Музичук
829.12.25, 14:59Відповідь на 7 від Adamas
Не заходили, не в курсі
Vivyenn
929.12.25, 20:39Відповідь на 2 від Тарас Музичук
Ты з ним ще про щось розмовля€ш ? Побережи нерви.
Vivyenn
1029.12.25, 20:41
Так, випадало колись так багато свят, i можна було ходити у походи ....эхх. Обожнюю сябак
