Спогади про Крим і собаку Чака

Діло було на початку 90-х минулого століття. Компанія молодих співробітників проектного інституту, почтової скриньки(хто знає, той зрозуміє) на травневі свята зібралась в піший похід по Криму. Тоді це було дуже зручно, 1;2 свято, до 9 випадуть звичайні вихідні, тобто щоб поєднати свята достатньо домовитися з начальником за кілька днів відгулів, з чим проблем зазвичай не було.
До нашої дружної компанії можна було запрошувати своїх друзів, особисто я запросив свого друга зі студентських часів Юрчика, про що потім ніколи не жалкував. Хтось запросив молоде подружжя Костянтина і Наталку, а ті взяли з собою свого собаку породи спаніель на ім'я Чак. Це був доброзичливий, веселий грайливий пес, з яким похід проходив значно веселіше. Ніч у плацкартному вагоні Чак провів гасаючи туди сюди, він з усіма знайомився, пропонував дружити, тобто вся ніч на лапах до самого Сімферополя. Потім тролейбусом до Ангарського перевалу, а далі пішки, ціль дійти до моря. Похід розпочався. Через село Перевальне, повз великий каменепад, повз долину приводів, і далі ліворуч, добре набитою стежкою. Ми всі ідемо спокійно, економлячи сили, і тільки Чакові нудно, то побіжить вперед, гляне що там, то почне контролювати останніх, щоб ніхто не загубився, а то і погавкає на них, мовляв, давайте швидше, там попереду стільки цікавого!