* * * * *

        Ранок виявився бадьорим і жвавим. Не зважаючи на метушню людей на автобусних зупинках, і не дивлячись на те, хто скільки спав перед цим... Навіть без кави сьогодні можна було обійтись, якби не звичка і не бажання знову відчути цей смак. Річ в іншому. Ця зворушлива бадьорість на зовсім іншому рівні...
        Напів вкрита снігом земля заливалась сонячним сяйвом. Сніг тане, але деякі ділянки землі вже навіть сухі. Вітер, без якого ніколи не обходилось в цій місцині, і той був м"яким і теплим. Із найближчих заростей чулись навіть жваві пташині співи. Всі ці явища зазвичай замінюють двома банальними словами "прийшла весна", але вони не передають і частки тих емоцій, які переповнюють в дану мить.
       Позаду три з половиною місяці зимових холодів, і вже просто відмовляєшся сприймати прогнози, що післязавтра на тебе чекає -11. Їм не можна дозволити знищити надію.
       Щось схоже було і тоді, коли ми відмовились вірити в очевидне і заглядати в майбутнє. Нам було необхідне те проміння, і ми не змогли від нього сховатись, не вірячи в його щірість. Все позаду, але я й досі впевнений, що вибір був правильним. Не знаю, на скільки вдалим тут буде слово "користь", але все було дійсно не даремно.