вугілля тепле

Вугілля тепле – згаяна любов. Холодне вістря кожної хвилини.
Останній день – його могутні стіни.
Скажи що-небудь, тишу нажени. Всміхнись мені, немов чужа людина.
Гранична мить, коли ще наші спини щось випадкове здатне зупинить.
Молись до неба – випадковий збіг, який рятує дурників дорослих,
Що захопились мужністю і зростом приходить безперечно не до всіх.
Наступний ранок, випадковий сніг. Одному в світі затишно і просто,
Та уві сні там щось тобі болить,
А що? Хіба ж ти здатен пригадати? Береш ключі, ідеш собі із хати.
Поштова скринька, папірець в руці. Так починаєш мовчки забувати усіх,
Кому лишилось що сказати, увесь той ваш дитячий щирий сміх.