Жнива

Фантастичне оповідання, початок якої вже і не знаю де і коли.
Роздуми про все і ні про шо
Вона лежала в ліжку і думала. Їй було цікаво, що ж буде далі. Яка ж вона Наречена, не має коштів не те що на комуналку, а навіть на їжу. Чого б це її обрав Бог? Таке ото. Життя пройшло, а навіть за кордоном не була, та вже мабуть і не буду, гроші з неба ж від Бога не впадуть, це тільки в казках про Попелюшка так.
І тут війна!
Ні, вона не хотіла нікуди їхати, заставили. Та, буває ж так, промисел Бога не осягнути людині. Люди не дали, дав Бог. Ось тепер за кордоном, і на поїздку грошей не треба було. Вона думала, що не любить сир з пліснявою, а тут стільки сортів, що покуштувавши десь вісім сортів, вона знайшла свій за смаком, і не дорогий, всього один євро, правда маленький зовсім. І є батончики шоколадні набагато смачніші за снікерси і баунті, а це ще ж вона не всі куштувала. А які йогурти і морозиво, за все життя так не смакувала!
Замислилась, що ж буде далі, що Бог їй приготував? Чи може перед смертю балує? Смерті вона не боялася, якось в сні, коли її побачила, на радостях поцілувала. Слухала Полякову і Єфросініну, страждають дівчата, не звикли так, оце провчив їх Бог, та по ходу не тільки їх. Ось і по плодах... Жнива...
Якось дивно, кому я треба, щоб за мною стежили, а стежать. Вони знають, що я знаю, смішно. Блютуз почав вмикатися ще дома, я його вимикала, видаляла, а він вперто мене не слухався, вмикався і передавав. За кордоном та ж історія, давала вже не одній людині поміняти настройки, ні, нічогісінько. Спіймала на тому, що за кордоном теж зацікавилися тим, що за мною стежать, тепер мені весело, а їм не скучно