Крадіжка часу.....

Клієнт прислав повідомлення про те, що не зможе приїхати на консультацію за десять хвилин до сеансу. Здавалося б, штатна ситуація, цілком знайома багатьом і багатьом психологам. З ким не буває?

Що тут поробиш? Залишається лише перевірити свою здатність знаходити позитив у будь-якому прояві світу. А ще проявити гнучкість і зробити за хвилини, що звільнилися щось нове, корисне, цікаве, важливе ... Те, що давно хотів зробити, але відкладав ...

Гарні слова. Прекрасний принцип позитивации відбувається. Маса перспектив, що відкриваються! Але мені раптом чомусь стало сумно.

Адже  ці пару годин вихідного дня я міг провести більше часу зі своєю сім'єю. І я чудово розумію, що це були б цілком звичайні годинни. Нічого надприродного. Просто відрізок дня з найближчими в  домашній обстановці.

Звичайно ж, саме екологічне і гуманне рішення тут - це прийняти подібну втрату часу.Як не дивно, але у багатьох це виходить зробити вельми легко. Не так давно чув розмову двох молодих людей, один з яких із захватом розповідав, як вони до першої години ночі на роботі доробляли якийсь проект. Адже начальство попросило затриматися - як тут можна відмовити!

Ми з легкістю приймаємо той факт, що інші люди, обставини або щось ще забирають частину нашого часу. Точніше ми з легкістю віддаємо свій час цим людям, обставинам, ситуаціям.

Незважаючи на те, що клієнт вибачився і потім компенсував скасування сеансу, я несподівано відчув себе так, немов мене обікрали. Саме так, немов у мене з під носа поцупили, вкрали щось важливе і вартісне. Цим важливим був мій час. Втрата дійсно була неусвідомлювана, нематеріальна.

Пропажу автомобіля, телефону, грошей та інших матеріальних цінностей ми усвідомлюємо миттєво, так, немов від нас відірвали шматок. Але з часом таке рідко трапляється. Адже якщо хтось не з близьких і рідних попросить подарувати йому просто так ваш ноутбук або телефон, якою буде ваша реакція? З великою ймовірністю це буде протест або відмова. А якщо та ж людина попросить приділити їй «хвилинку» часу, яка розтягнеться на годину або дві? Тут все виглядає вже не так страшно. І протесту, швидше за все, ніякого не буде.

Тим не менш, я відчув саме відчуття протесту і небажання миритися з пропажею частини особистого часу. Їхати додому з урахуванням дороги означало пробути там всього півгодини, а потім повертатися на наступну зустріч, тобто не мало ніякого сенсу ...

І ось тут, мабуть, включився принцип позитивации  у всій красі. Сталося перевизначення сенсу, справжній рефреймінг в класичному нелперском вираженні. Я сказав собі «Не всього півгодини, а цілих півгодини!» , після чого розвернувся і вирушив у бік будинку.

Цінність часу, який ми проводимо з близькими, рідними і просто значущими для нас людьми, часто ледве усвідомлюється . Нерідко для цього потрібно пройти ситуацію «позбавлення», коли можливість такого спілкування стає обмежена.

Ми витрачаємо масу свого часу на малозначні речі, про які не згадаємо вже на наступний день. Частину з них ми робимо за звичкою, а деякі - з причини того, що перебуваємо в стані нерішучості . Останнє тісно пов'язане з ілюзією, що часу у нас достатньо, і можна все встигнути. (До речі за ті півгодини вдома я встиг зробити стільки корисних справ, скільки навряд чи б встиг і за півтори години.)

Як сказав про це Наполеон Хілл в його відомій книзі «Думай і багатій»:

Життя - це шахівниця, на якій ви граєте з часом. Поки ви вагаєтесь, придумуючи виправдання і ухиляєтеся від ходу, час їсть ваші фігури. Ви граєте з суперником, що не прощає нерішучості!

Не можна дозволяти собі бути обкраденим в часі!

Логіка тут дуже проста - втрачений час нам вже ніхто не поверне. Чим більше ми розпорошуємось на другорядні питання, чим легше ми віддаємо хвилини, години, дні обставинам, ситуаціям та іншим людям, тим менше залишається для себе і своїх близьких.

Звичайно ж не все перебуває під нашим контролем. Але якщо цінувати кожну секунду свого часу, не піддаючись ілюзії того, що у нас його незліченна кількість, то рано чи пізно ми виявимо, що знаходимо над ним все більший контроль.

Всього п'ять зекономлених хвилин в день перетворяться на цілу добу за рік! Навряд чи хтось відмовився б від додаткового вихідного дня в році, протягом якого можна розпоряджатися своїм часом за власним бажанням. Виявляється, що знайти його, так само як і втратити, досить нескладно.