Освіта, Життя та Ілюзія...

Освіта дає шанс.  А що є цей шанс? Це є папірець. Диплом. До якого ти прагнеш, отримуючи на своєму шляху інші прохідні папірці.

І ось ти такий крутий після 16 років навчання (в середньому) виходиш в реальний світ і розумієш, що твій ссанимі папірець потрібна був тільки твоїй ілюзії.
Він згодився б у тому вигаданому світі, який ти малював собі в голові всі 16 років. Де ти копняком розкривав двері великої компанії, кидав директору на стіл свій папірець і тебе приймали з розкритими обіймами.
Де не існувало 100кк таких же чуваків з папірцями, де на будь-яку вакансію завжди були місця. Де ти був потрібен.
Але!
Ось ти вийшов в реальний світ. І що? Як тобі допоможе пройти банальну співбесіду з начальником твій папірець?
Як тобі допоможе твій папірець хоча б знайти цього начальника?
І ось, через тиждень після отримання диплома, коли ти порадів і попиячив, ти розумієш, що жопа тільки почалася. А 16 років твого кращого життя, твоя молодість у тебе в руках, у вигляді папірця.
Але і це не все. Ще не втративши надію, ти вперто ще рік, відсмоктуючи всім кому можна, шукаєш роботу.....
....і нарешті знаходиш її. Потім заводиш сім'ю. І так непомітно пролітає ще 40 років твого життя.

І ось тепер, сидячи в кріслі  і туплячи зір в телевізор, ти випадково перемкнеш канал і натрапиш на якесь шоу, де хлопці років по 20 стрибають з парашутом. Посміхнешся і спробуєш пригадати, щось таке із свого життя. І тут твоя посмішка згасне. Тому що не було його, життя.

Весь той час, який було відведено тобі, ти просрав. Зробив так, як треба іншим. Але не тобі. Прожив по готовому сценарію: Навчання => Робота => Сім'я => Смерть. Сценарію, за яким жили і живуть мільйони. Мільйони, які мають дурні ідеали і дурні мрії, нав'язані таким же натовпом, як і вони. Живуть з ілюзією порядку. Думкою, що все йде так, як треба.

Але ти зрозумієш. Раптово. І надто пізно. Зрозумієш, що по справжньому жили ті, кого свого часу ти вважав ідіотами. Ті, кого НОРМАЛЬНІ люди обходили стороною ... або аплодували, з вереском в екстазі.

І ти зрозумієш, що весь цей час ти зовсім і не жив, а лише існував ...