Петрова риболовля.
- 09.11.18, 11:10
Петро рубав лучину для розпалювання вогнища в печі, а в думках був біля далекого лісового озера. Вчора його кум сказав, що там клюють оттакенні карасі, і ця звістка не давала Петру спокою. Хотілося швидше взяти вудлища і вирушити з кумом на риболовлю. Тим паче, що він вже з ним домовився.
На заваді була лише одна дрібничка – узгодити цю справу зі своєю дружиною. Звичайно, він міг пити і без її дозволу, але свою дружину Галю Петро, не зважаючи на довгі роки взаємного життя, продовжував кохати палко, тому не хотів її ображати своїми необдуманими діями.
З самого рання не було більш працьовитої людини, ніж Петро. Хід був простий – заслужити в Галі доброзичливого відношення і на цьому тлі отримати дозвіл залишити до вечора діла по господарству і вирушити з кумом на далеке озеро.
– Галю, а Галю, я вже майже все на сьогодні по господарству зробив. Можна я з кумом сходжу на риболовлю?
Галя була кмітливою жінкою і помітила старання чоловіка, тому була готова до подібного запитання.
– А ти води в діжку наносив, щоби ввечері полити грядки теплою водою?
Галя дивилась як Петро бігцем носить воду і посміхалася.
– Галю, а Галю, я води вже наносив. То можна я вже піду?
– Ну, якщо ти вже викидав перегній з курятника, то йди.
Здавалося, що в курятнику працюють декілька чоловік, з такою швидкістю звідтіля вилітав перегній.
Кум на Петра вже чекав, і вони, щось жваво і весело обговорюючи, попрямували сільською дорогою на край села.
Галя дивилася їм вслід і щиро посміхалася. Як мало потрібно чоловікам для щастя. Дай їм якусь забаву і вони, як малі діти, забудуть про все на світі.



