Життя з приданим.

   До приватної онкологічної клініки зайшла жінка в дивному старовинному вбранні, більш схожому на циганське. Охоронець був впевнений, що вона помилилася закладом і хотів її зупинити. Але від погляду жінки закляк, відступив і більше не стояв на заваді.

  Жінка пройшла до кабінету завідувача клінікою і без дозволу секретарки зайшла всередину.

– Я хочу лягти у вашу клініку на лікування. Але спершу я хочу довідатись чи є в даний час у вас невиліковно хворі жінки. Бажано молоді і бажано присмерті.

– Жіночко, мало того, що ви увірвалися до мого кабінету, так ще й хочете дізнатися лікарську таємницю. І взагалі, ви хоч уявляєте скільки коштує у нас лікування? Та й по вашому вигляду я б не сказав, що ви хворі. Онкологією, звичайно. Вибачте, але за вашу психіку я поручитися не можу.

– Ви завжди ставите діагноз по зовнішньому вигляду? Щодо грошей, то ось виписка з мого банківського рахунку.

  Жінка простягнула завідувачу виписку при вигляді якої у завідувача округлилися очі.

– Гаразд. Ось вам направлення на обстеження.

– Ви не відповіли на одне з моїх запитань. Якщо я отримаю на нього позитивну відповідь, то на рахунок вашої клініки перерахую значну суму.

– Ну, є, є одна дівчина, якій залишилося жити лічені дні. І це я кажу лише тому, що від неї відмовилися прийомні батьки, хоч лікування їй і оплатили.

– Ідеально!

  Такої реакції завідувач не чекав, але коли все оплачувалося, такі речі його обходили.

  Наступного дня результати обстеження жінки лежали на столі завідувача. Вивчаючи їх, він був шокований.

– Жіночко, ви хоч знаєте, що з такою онкологією на самій останній стадії ваше місце давно на тому світі? Я навіть не уявляю з яким болем вам приходиться боротись.

– Біль, то дрібниці. Є речі більш суттєвіші. У мене до вас є ще одне прохання. Я хочу побути деякий час біля тієї дівчини, що вмирає.

  Завідувач подивився на жінку, але продовжував мовчати.

– Я подвою благодійну виплату вашій клініці.

– Ви божевільна.

– Вільна, але то не ваше діло.

– Гаразд. Коли вас до неї відвести?

– Прямо зараз.

   Довгими коридорами, ніби стежками життя і смерті, вони йшли до необхідної палати. Жінка, нагадавши про гроші, вмовила завідувача залишитися назовні, а сама зайшла в палату до хворої дівчини. Та вже деякий час лежала в комі і дні її життя добігали до кінця.

  Що робилося в палаті, завідувач не міг бачити, але чув дивні звуки, ніби там пересувають меблі. А через декілька хвилин жінка вийшла з палати дівчини. Тепер у неї дійсно був хворобливий вигляд.

– Все виявилося складнішим, ніж я очікувала. Мені потрібно буде ще пару разів відвідати дівчину.

– Знаєте що, мені вже набридли ваші дивацтва. Йдіть до себе в палату, а то помрете тут, і не буде кому вас забрати.

– Не турбуйтеся, в похоронному агентстві я всі послуги вже оплатила.

   Наступного дня черговий лікар забіг до кабінету завідувача зі стурбованим виглядом.

– Нічого не розумію. Невже ми помилилися?

– Що ви маєте на увазі?

Дівчину, що була в комі. Так от, вона вийшла з коми і її показники стабілізувалися.

– Дивно. Продовжуйте за нею спостерігати.

  Хвилин 10 завідувач про щось думав, а потім пішов до палати дивної жінки. Було видно, що та на нього вже чекала.

– Ви можете відвідати хвору дівчину. Стільки раз, скільки захочете.

– Дякую. Я вже перерахувала благодійні гроші на рахунок вашої клініки.

  Після третьої зустрічі з жінкою, від хвороби у дівчини не залишилося і сліду. Вона ходила по палаті, тихо наспівуючи пісню, і поливала вазон на підвіконні, який колись поставили на її прохання.

  В цей час на цвинтарі останній кидок землі довершив могилу тієї дивної жінки. В темряві домовини вона лежала, як жива.

  Раптом очі її відкрилися і підступна посмішка відобразилась на її обличчі. Десь за лісом прогримів грім, хоч жодної хмари на небі не було.

  В ту ж саму мить, коли очі жінки в домовині вже навіки закрилися, дівчина в палаті зупинилася і замовкла. Вона подивилася на свій раніше улюблений вазон, і той почав в’янути. Але жодний м’яз на обличчі дівчини не ворухнувся. Ніякої реакції не відбулося і на СМСку про зарахування значних коштів на її рахунок.

  Дівчина підійшла до виходу з палати і останній раз подивилася на вазон. Той зісковзнув з підвіконня і гучно розбився об підлогу.

  Задоволена собою, але з кам’яним обличчям, дівчина вийшла з палати. Більше її ні в клініці, ні самому місті ніхто більше не бачив.