Чарівник.

  Ця історія бере початок з тих часів, коли соцмережі сприймалися як частинка реального життя. Коли обмінятися номерами телефонів було звичною справою. А так звані блоговки, коли користувачі блогів влаштовували досить часті групові зустрічі десь в затишному місці, не виглядали чимось дивним.

  На одному порталі, де всі блогери знали одне одного ледь не в обличчя (а часто і так), вів свій скромний блог один хлопець під ніком Чарівник. Цей нік він взяв собі не з самого початку, а після одного випадку з його знайомою по блогах.

  Сталося так, що його подружку звільнили з роботи. Вона була в розпачі і поділилася цією сумною новиною зі своїм другом. А він у відповідь, щоб підняти дівчині настрій, сказав, що вони пожалкують і попросять її повернутись. І навіть премію випишуть.

  Це було із розряду фантастики, але настрій у дівчини дійсно поліпшився. Але яке ж було у неї здивування, коли все сталося, як сказав її друг. І вона буквально заставила його взяти нік Чарівник. А він і не проти був носити такий псевдонім.

  Після того випадку Чарівник почав помічати, що будь які його слова підтримки неодмінно стають реальними. Помічали це і інші, тому всі казали, що він є не вигаданим, а справжнім чарівником. Втім,  він це сприймав як жарт, адже його улюблена фраза «все буде добре» могла бути прилаштована до любих позитивних подій і не нести ніякої конкретики.

   Але одного разу сталася подія, яка докорінно змінила думку Чарівника про себе. Одна його подружка по блогах пожалілася, що її хвороба не дає змоги сконцентруватися і ділитися своїми історіями в блогах. Чарівник за звичкою захотів її підтримати і сказати, що вона швидко одужає. Але якась сила не давала змоги вимовити ці слова. Він відчував, що може це зробити лише зробивши крок через невидиму стіну, за якою зовсім не затишно перебувати.

  Чарівник вагався, але стосунки з дівчиною були настільки дружніми, що він врешті зробив крок за ту стіну і сказав, що через декілька днів вона одужає.

  Декілька днів Чарівника безперервно трясла лихоманка, а потім в одну міть його полишила. А за хвилину задзвонив телефон.

– Милий мій, Чарівнику, я не знаю хто ти є в цьому світі і чий посланець, але я тобі безмежно вдячна за твоє чудо і врятоване моє життя. Лікарі давали мені не більше року і їх здивуванню не було меж, коли сьогодні вони були вимушені констатувати, що я повністю здорова. Це твої слова подарували мені життя.

  В слухавці було чутно, як сльози радості капають на мікрофон. І з того дня життя Чарівника докорінно змінилося. Частіше за все йому легко було говорити слова підтримки, але іноді для цього потрібно було ступити крок за стіну страждання. І Чарівник був впевнений, що в таких випадках йому прийдеться змінити на краще саму долю людини.

  Одного разу, коли настали сутінки в житті багатьох людей, Чарівнику подзвонила людина, якій він не міг відмовити.

– Чарівнику, ти маєш силу змінити стан речей. Зупини це страхіття.

  Сльози і слова розпачу змусили Чарівника відірватися віл написання чергової оповіді і стати перед стіною долі. На цей раз вона була темною і надзвичайно зловісною. І він зробив цей крок.

  Його недописана оповідь дивним чином сама опублікувалася. Оповідь не мала тексту. Його напише сам час. В ній був лише заголовок: «Все буде добре».