Погляд відьми.

  Несправедливе відношення і гоніння по відношенню до сім’ї , в якій зростала Надя, призвели до того, що її терпець одного дня увірвався. І вона твердо вирішила помститися всім кривдникам. Але що може зробити юна дівчина? І Надя вирішила звернутися до місцевої відьми Палажки.

  Палажка жила тихим життям, зайвий раз ніде не відсвічувала, а лише займалася лікарськими травами, та лікувала при нагоді тих, хто до неї звертався.

– А я на тебе давно чекаю, Надю. Ти не повіриш, але в тобі спить ще не пробуджена відьма. Хочеш стати відьмою?

– Та що ви таке кажете, бабусю? Так, я хочу помститися своїм кривдникам, але яка з мене відьма?

– Ех, Надю, Надю, ти навіть не підозрюєш яка в тобі криється сила. Таким, як я, дано це бачити.

– Гаразд, я згодна, якщо це допоможе вирішити мої проблеми.

  З тих пір погляд у Наді змінився. Від нього кров холола в венах, і хотілося бігти геть.

  Завдяки  допомозі Палажки  здібності Наді швидко набирали силу. І одного дня вона з особливою жорстокістю помстилася своїм ворогам. Помстилася публічно, не приховуючи свою відьмацьку силу. І це була її найбільша помилка в житті.

  Тавро злої відьми прилипло до неї так, що відмити його було просто неможливо. І ніякі  численні добрі діла не змогли змінити думку тих, хто її знав.

  Коли Надя йшла селом, то всі зустрічні переходили на інший бік вулиці і намагалися  не впіймати на собі той погляд, що проникає в глибину душі і від якого ніякі таємниці не сховати у собі. А коли Надя підходила до магазину, довга черга розчинялася за лічені хвилини. Всім ніби то терміново потрібно було бігти додому.

  Лише продавщиця Оленка не боялася Надю. Вона з нею привітно віталася і звична усмішка не полишала її обличчя.

– Привіт, Оленко. Мені знову пощастило і в тебе в магазині немає черги.

– Немає, тьотю Надю. Ви ж знаєте чому.

– Знаю, Оленко, знаю. Вибач за несподіване запитання, але не хотіла б ти стати відьмою?

– Як ви можете таке казати? Звісно, що не хочу.

– Розумію. Такою, як я ставати не потрібно. То моя помилка, яку я вже не змогла виправити. Але ж відьма, то не та, що творить зло. То людина, яка прагне встановити справедливість і допомогти тим людям, які потерпають від негараздів. Це в тому числі і лікарські здібності. Ти б хотіла робити людям добро і мати для цього неймовірні здібності?

Ну, я не знаю.

– Розумієш, Оленко. Я ж не просто так до тебе звернулася. Ти цього ще не знаєш, але ти вроджена відьма. Я вже втомилася і хочу передати естафету тій, хто може її прийняти. А ти можеш. Ось дивись, напроти магазину живе одинока дівчина Марічка. Її нікому захистити, а її сусід цим користується. Нехороша він людина. Його живність нівечить все на городі дівчини, а паркан, який вона поставила, сусід зламав вже наступної ночі. Невже тобі не хочеться захистити Марічку?

  Оленка на декілька хвилин задумалася. Вона й сама бачила, як страждає бідна дівчина, і їй самій хотілося її захистити. Але вона цього зробити не могла, А виявилось, що могла.

– Гаразд, я згодна.

  Через декілька днів хлопець, хата якого була не далеко від хати Марічки, зовсім несподівано для себе так оддубасив сусіда Марічки, що той декілька днів пролежав в ліжку, а потім сам полагодив паркан на межі з Марічкою. І більше її не зачіпав.

  Це Оленці так сподобалося, що всілякі сумніви її полишили назавжди. Ззовні в неї майже нічого не змінилося. Вся та ж усмішка і побажання здоров’я покупцям. Лише погляд став зовсім іншим. Мурашки бігли по тілу в того, на кого вона дивилася пильно.