Маленьке ліниве щастя.

  Не перша молодість і тривале самотнє життя залишили відбиток на її уподобаннях і звичках. Її довгі вечори в порожньому домі не додавали радості та оптимізму. Але це був її звичний світ, яким вона дорожила. Можливість втратити його дуже часто ставала причиною відмови від посланої долею можливості змінити життя.

  Вона хотіла кохання, але боялася, що це почуття  зруйнує її тихий затишок, що доведеться себе змінювати і перебудовувати, що доведеться йти на компроміси і щось втрачати. Вона розуміла, що кохання, це не тільки щастя і радість, а й робота над собою.

 Життя навчило її бути прагматичною і не кидатися з головою у вир кохання. Адже часто це почуття змінювало звичний спосіб життя, інколи приносило біль і розчарування.

                                            **********************

  Він давно звик жити неодруженим. Його житло не відрізнялося затишком та чистотою. Розкидані інструменти могли лежати тижнями по різних кутках, а робочий стіл мав лише маленький вільний простір. Такий спосіб життя його цілком влаштовував. Якщо він приходив додому стомленим, то не змушував себе готувати вечерю, обмежуючись вмістом холодильника.

  Його життя було розміреним, але в ньому не вистачало того вогника, який був би частиною  щастя. Йому давно хотілося змінити свій спосіб життя, але думка про те, що доведеться змінити свої звички, багато від чого відмовитися, змушувала його відкладати зміни на  потім.

                                          **********************

  Життя їх зіштовхнуло випадково. Якось розговорившись, вони у своїх поглядах на життя знайшли багато спільного. Взаємна симпатія вселяла оптимізм, але їх внутрішні голоси нахабно переконували не піддаватися спокусі.

  Як не дивно, але компроміс було знайдено. Все було просто. Вони домовилися поважати світ один одного і не руйнувати його претензіями. І оселилося в їхньому новому спільному житті маленьке ліниве щастя.

  Вони поважали думку один одного і не намагалися її змінити. Не намагалися змінювати один одного під себе, бо розуміли руйнівну силу цих спроб. А коли доводилося приймати спірне рішення, вони по-дитячому тягнули жереб і так само по-дитячому з гумором сприймали вибір випадку.

  У їхньому житті мало що змінилося, але в ньому оселилася радість і впевненість, а оптимізм став нормою життя. Тепер у куточку душі кожного з них пухнастим кошеням дрімало ліниве щастя і зовсім не збиралося їх полишати.