Блог Микола Казкар

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Микола Казкар

Дорогами долі.

09.09.25, 21:44
мої оповідання

Івану, статному худорлявому чоловікові, хоч і виповнилося п’ятдесят років, але йому так і не вдалося створити власну сім’ю. Явних причин цьому не булою просто так склалася доля. Іван мав свій добре налагоджений бізнес, чудовий заміський будинок, та все інше, що потрібно для достойного життя. От тільки все це не приносило йому радості. Тому, коли приходило літо, Іван доручав свої справи своєму надійному помічнику, а сам віддавався безкінечним подорожам. Ці подорожі були...

Коментарі: 13

Микола Казкар

Село за межею часу.

07.09.25, 19:16
мої оповідання

Ех, молодість! Як приємно сісти на старенький велосипед і їхати кудись майже пустими міжсільськими дорогами. Дихати цим неповторним, насиченим запахом соснової живиці повітрям, оточуючих дорогу лісів. Насолоджуватись теплими літніми днями і відчувати на обличчі приємну прохолоду зустрічного вітру. Проїжджаючи поодинокими селами, цікаво спостерігати за колоритом, хоч і не легкого сільського життя. Одне з таких сіл запам’яталося великим стадом кіз. Їх пасла юна дівчина і...

Коментарі: 10

Микола Казкар

Зустріч з минулим.

01.09.25, 19:23
мої оповідання

На лаві в тінистому сквері сиділа літня жінка і згадувала свою молодість. За прожиті роки згадати було що. Було багато хорошого, і такого, про яке згадувати не хотілося. Повільний плин думок жінки порушила молода мама з двома дітьми. Меншенька, яку жінка називала Катею, лежала у дитячому візочку, а старшенький Дмитрик бігав навколо і вивчав все, що попадало в коло його зору. Цікаве співпадіння – вже дорослих дітей жінки теж так звали. Та й обличчя молодої мами до болю...

Коментарі: 15

Микола Казкар

Галюциногенні гриби.

30.08.25, 18:42
мої оповідання

Моя відпустка в селі багато років припадала на жаркі дні літа і по гриби сходити не доводилося. А в цьому році літо видалося дощовим і я нарешті сходив на тихе полювання. Набрав повний кошик і навіть не став до кінця їх перебирати, щоб швидше приготувати першу порцію. І ось сиджу і насолоджуюсь неймовірним смаком смажених грибів. А тут і мій друг відчинив хвіртку. Мабуть здалеку почув звабливий запах смажених грибів. Хотів його запросити до столу, але не встиг.-- І багато...

Коментарі: 17

Микола Казкар

Від смерті до життя.

27.08.25, 19:54
мої оповідання

Дівчинку Галю з раннього дитинства виховувала бабуся. Улюбленим заняттям онуки було годинами дивитися на зоряне небо і уявляти невідомі далекі світи. Мабуть якраз туди переселяються люди після своєї смерті. Галя була впевнена, що десь там живуть і її батьки. Коли Галя підросла, то стала не просто сидіти на бабусиному подвір’ї і милуватись зорями, а майже всю ніч гуляла опустілими вулицями села. За що її стали вважати дивакуватою і з нею майже ніхто не дружив.-- Галю, ти б не гуляла ...

Коментарі: 10

Микола Казкар

Грибне місце.

24.08.25, 21:50
мої оповідання

Не зважаючи на те, що Оля народилася і зростала в місті, її улюбленим місцем було сільське подвір’я рідної бабусі. В тіні великої груші вона зачитувалася книжками, насолоджуючись п’янким повітрям з неповторним запахом квітів і бабусиної городини. Після теплих літніх дощів Оля йшла до лісу на своє улюблене грибне місце. Одначе їй завжди псували настрій корінці від зрізаних грибів. Мабуть це грибне місце було не тільки для неї улюбленим. І у Олі визрів авантюрний план...

Коментарі: 12

Микола Казкар

З життя у казку.

23.08.25, 21:39
мої оповідання

В далекому від цивілізації селі, оточеному мальовничими лісами, життя протікало в налагодженому звичному ритмі. Рідко що порушувало його спокій і розмірене існування. Тому поява стрункого молодого хлопця з синіми очима і білявим волоссям чутками і здогадками пролетіла по всьому селу і відгукнулася у серцях дівчат. Хлопець, якого звали Матвієм, представився пічним майстром і його наперебій почали запрошувати до ряду осель. Бо свого пічника в селі не було. Сільські дівчата не...

Коментарі: 11

Микола Казкар

Та, що з косою.

07.08.25, 08:09
мої оповідання

За великим дубовим столом сидів сивочолий чоловік і щось майстрував. Від прожитих років біль у ногах і спині та постійна втома не додавали бадьорості. Але чоловік, повністю поринувши в свою справу, їх не відчував. Раптом поруч промайнула тінь старої жінки в чорній накидці і заржавілою косою в руках. То була Смерть. Її основною розвагою було спостерігати за людьми в останні хвилини їх життя. Вони ставали жалюгідними, просили не забирати їх і гірко плакали. Не...

Коментарі: 40

Микола Казкар

Олеся.

06.08.25, 09:56
мої оповідання

Невелике село розкинулося поблизу лісу. Одна з його вулиць, забудована дачниками, тягнулася вздовж узлісся. В деяких будинках тут люди проживали цілий рік. В основному це були пенсіонери, які вирішили покинути гомінке місто і доживати життя поруч з мальовничою природою. На подвір’ї одного будинку можна було побачити бабусю в інвалідному візку. До неї часто приїжджала рідня, але більшість днів вона проводила на самоті. Тільки ліс, на який вона дивилася годинами...

Коментарі: 19

Микола Казкар

Мелодії пам’яті.

03.08.25, 18:01
мої оповідання

Випало якось Миколі ремонтувати електрообладнання в одній концертній залі. Поки його помічник встановлював нові автоматичні вимикачі в щитову шафу, Микола ще раз перевіряв схему з’єднань і час від часу кидав погляд на блискучий рояль, що стояв на сцені. Дивне бажання спробувати щось зіграти було повною нісенітницею, бо навіть гру на гітарі Микола так і не зміг освоїти. А до клавіш рояля він взагалі ніколи в житті не торкався. Та цей рояль не давав...

Коментарі: 10

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіжі шпалери

Замітки:

Дорогами долі.

Село за межею часу.

Зустріч з минулим.

Галюциногенні гриби.

Від смерті до життя.

Грибне місце.

З життя у казку.

Та, що з косою.

Олеся.

Мелодії пам’яті.