Стріляють, мамо. Тут у нас стріляють.І не в повітря, і не по ногах.Та гірше те, що снайпери вважають,немов вогонь ведуть по ворогах.Ми - нелюди для них, живі мішені,які не мають права на життя, чергову кулю дістають з кишеніі знов душа відходить в небуття.Як ті щурі, тихесенько засілиодні - у вікнах, інші - на дахах.За нами стежать крізь свої прицілиміж нами сіють паніку і страх.Їм, мабуть, нудно – цілитись роками в мішені паперові у тирах,а хочеться на спір з товаришамипоцілити у голову чи в...

Читати далі...

Мама відправила сина, Просила Бути обачним.Син обіцяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте».Місяць минає, закони погіршали, Прийняті жестами.«Мамо, я просто не можу по-іншому – Я на Грушевського».Вулиця стала дуже болючою – Що говорити?Син повернувся – очі заплющені, Прапором вкритий.Сонце сховалось – негода. Чи буде Праведний суд?Там, де учора проходив, сьогодні Друзі несуть.Мама заплакана, хрестить повсталих, Мовчки, без слів.Сина не...

Читати далі...